Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Дмітрієвої Ольги

Зміст

1 Олександрійський палац культури
- 1.1 Загальна інформація
- 1.2 Коротко з історії
2 Природа
- 2.1 Рослинність
- 2.2 Тваринний світ
3 Історія
4 Історія Олександрії
5 Рідне місто або село на карті України
6 Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
7 Ресурси:

Олександрійський палац культури

Загальна інформація

Олександрійський палац культури знаходиться у мальовничій частині невеличкого містечка Олександрія, в самому серці України. Це головне місце проведення міських свят, народних гулянь, різноманітних розважальних заходів.

Коротко з історії

За спогадами Марка Кропивницького у 1870-х рр. Олександрія була одним з небагатьох міст в Україні, наряду з Єлизаветградом і Херсоном, де діяли аматорські театральні трупи, що ставили п'єси українського репертуару. Театр в Олександрії з'явився у 1880-х рр. Спочатку це було погано пристосоване складське приміщення. Пізніше театр придбав купець Чибісов, який в 1902 році його повністю реконструював. При перебудові були враховані досягнення вітчизняного та зарубіжного будівництва театрів. Стіни були із порожнистої цегли, підлога та стеля мали визначений кут нахилу по відношенню до стін, а кути стін заокруглені. Все це створювало хорошу акустику. Була розширена сцена, проведено електрику, добудоване фойє.

В театрі грали переважно пересувні акторські трупи. У жовтні 1905 року в Олександрії гастролювало «Товариство малоросійських акторів» під керівництвом Панаса Саксаганського і за участю І. К. Карпенка-Карого, М. Л. Кропивницького, М. К. Садовського і М. К. Заньковецької. Також виступали російськомовні трупи у складі яких грали видатні актори: Олександра Яблочкіна, Олександр Сумбатов-Южин.

Театральне мистецтво було настільки популярне серед жителів Олександрії, що на початку ХХ ст. в місті почала видаватись театральна газета «Олександрійський театральний листок». Це була єдина на всю Російську імперію театральна газета у невеликому провінційному місті.

Природа

Річка Інгулець

Природно-кліматичні умови Олександрійщини сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі та інших культур, а також садівництва й овочівництва.

Опади за рік розподіляються нерівномірно, за літній період випадає кількість опадів 336 мм, за холодний — 177 мм. Середньорічна кількість опадів становить 510–530 мм.

Літо тривале та спекотне, зима коротка, малосніжна.

Середньорічна температура повітря в Олександрії +7,3 — +7,8 °C.

Переважають вітри північні, північно-західні і північно-східні.

До поверхневих вод міста належать річки Інгулець, Бешка, Березівка, Войнівське водосховище на р. Інгулець, ставки, затоплені відпрацьовані кар'єри і буровугільні розрізи.

Рослинність

Лісова рослинність міста — дуб, клен польовий, клен гостролистий, акація, тополя, ясен, калина, верба. На території міста знаходиться два лісових масиви: Звенигородський лісовий масив загальною площею 287 га і лісовий масив біля Будинку ветеранів загальною площею 83 га. Площа загальних насаджень становить 862,48 га.

Тваринний світ

Тваринний світ лісів представлений досить великою кількістю видів: сарни, дикі кабани, зайці-русаки, лисиці, їжаки, кроти, миші лісові, кажани, багато птахів, а в водоймах риби — карасі, лящі, окуні тощо.

Історія

Виникнення

В якому році землі Олександрії стали частиною Вольностей Війська запорозького, важко встановити. Перші згадки про це зафіксовані ще в 1576 р. Як складова частина Запоріжжя, Олександрійщина входила в державу Богдана Хмельницького.

Річка Березівка, біля стадіону «Ніка»

Перша згадка про козацький зимівник Усиківка на території міста датується 1746 роком. Існує переказ про заснування міста козаком Вусом. Легенда говорить, що саме він разом з побратимами та молодими козаками (джурами) заснував зимівник Вусівка.

Від часу свого заснування Усівка (або Усиківка) була укріпленим пунктом, який стояв на шляху набігів кримських татар та походів шляхти на землі обабіч Інгульця. Поселення стояло на важливому торговому чумацькому шляху з Полтави у Крим. За переписом 1752 р. в Усівці нараховувалось 109 дворів, проживало 256 чоловік.

У 1759 році збудована перша православна церква Святителя Миколая. Офіційно статус поселення під назвою Усівка було отримано в 1754 р., після будівництва на місці нинішнього Кіровограда фортеці.

Історичним центром міста є місце біля впадіння річки Березівки в Інгулець, завдяки зручності оборони поселення, обмеженого з двох сторін річками. Зараз на цьому місці знаходиться центральний міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка та культурно-спортивний комплекс «Ніка» (центральний міський стадіон).

У 1989 році розглядався проект створення Олександрійського національного ландшафтно-меморіального парку ім. Т. Г. Шевченка. Складовою частиною майбутнього дендропарку мав стати історико-архітектурний комплекс на острові Заснова в межиріччі Березівки та Інгульця. Було заплановано відтворити козацьке поселення та встановити пам'ятний знак козакам-засновникам міста. Але через відсутність належного фінансування цей проект так і не був реалізований.

Нова Сербія

У 1752–1764 роках в Усівці була розміщена 3 рота новосербського Пандурського полку.

В цей час було створено Нову Сербію, російський уряд створює військові поселення. Новими поселенцями були переважно серби, румуни, хорвати, болгари. Замість Усиківки з'являється шанець Бечея або Беча, нова назва походить від назви річки в Сербії. Взимку 1769 місцеве населення разом з гарнізоном успішно витримало облогу військ хана Керім-Гірея.

Російська імперія

У 1764 р. Нова Сербія була скасована, і Усиківка ввійшли до складу Єлисаветинської провінції Новоросійської губернії, яка проіснувала до 1783 року, коли її територію було включено до складу Катеринославського намісництва. З 1784 року намісництво було розділене на дві губернії: Новоросійську і Азовську, укріплення Бечея стало повітовим містом з назвою Олександрійськ. Пізніше назва міста змінилася на Олександрію. 14 березня 1806 було створено Олександрійський повіт, що входив до складу Херсонської губернії. Повіт складався з п'яти волостей.

У 1793 році тут було 120 хат-мазанок, в яких проживало 738 чоловік. Цегляні будівлі — міської ратуші, сирітського суду, казначейства, квартирної комісії з'явилися лиш на початку XIX ст.

В 1803 році розглядався проект створення із Інгульця та інших рік України судноплавних артерій. У проекті через Олександрію повинен був пройти один із таких шляхів. Та проект не здійснили.

Олександрія повинна була стати місцем виступу Південного товариства декабристів. Однак, зважаючи, швидше всього, на конспіративність, в останній момент місцем виступу обрали Тульчин.

Основним заняттям олександрійців та мешканців навколишніх сіл у першій половині XIX століття були землеробство, городництво та вирощування баштанних культур. На 1823 рік у місті налічувалося 322 будинки з 1800 мешканцями. Перші навчальні заклади в місті з'являються в 1816 році. Це були повітове та парафіяльне училища. 7 листопада 1847 року було затверджено перший герб міста.

В 1858 році в Олександрії було: 7800 чоловік населення, 783 будинки, 2 церкви, 2 синагоги, повітовий і земський суди, ратуша, казначейство, пошта, аптека, 3 ярмарки (Сирна, Петропавлівська, Миколаївська).

У 1850-тих рр. в місті нараховувалось близько 700 будинків, переважна більшість з них була побудована з очерету, зплетеної лози й дерева, тому вони досить погано захищали від частих сильних північних вітрів. Найкращими будівлями був двоповерховий будинок поміщика Лєонтьєва, й будинок дворянського зібрання. В місті нараховувалось три готелі й десять заїжджих дворів, два салотопних заводи, два, що виготовляюли крупчатку, й один цегельний, а також 27 вітряків. На той час в місті була лише одна площа — Базарна. Проблемою було водопостачання, через мілководдя Інгульця і не дуже якісну воду в колодязях.

Протягом 30—50-х рр. XIX ст. у місті чотири рази спалахувала епідемія холери. Тільки 1855 року від неї померло 142 чоловіка. Населення міста фактично не мало доступу до кваліфікованої медичної допомоги. На 1858 рік функціонувала лише одна аптека.

Звільнення від кріпацтва та ряд інших реформ стимулювали розвиток господарства. Збільшується кількість переробних підприємств, починається будівництво залізниць. У 1869 році вступає в дію залізнична колія Одеса—Харків, яка пройшла через приміську станцію Користівка, а в 1901 р. залізниця пройшла через місто в напрямку ст. П'ятихатки. Раніше, у 1855 році через Олександрію пройшла телеграфна лінія, що зв'язала Одесу з Петербургом. Вигідне географічне розташування на перехресті шляхів, що вели до Чорного моря, в Крим позитивно впливало на розвиток в Олександрії торгової справи та кустарних виробництв. У 1905—06 рр. в місті діяло 12 винокурних заводів. На початку XX століття в Олександрії зароджується промислове виробництво: з'являються механічні майстерні, дрібні цехи лиття чавуну, ремонту реманенту. У цей же час була зроблена перша спроба промислової розробки місцевих родовищ бурого вугілля.

У 1866 р. все населення повіту і міста обслуговував один лікар з двома служителями. В той час працювала лише одна лікарня на кілька ліжок. 1901 року було збудовано приміщення для нової лікарні на 100 ліжок.

В кінці XIX ст. на початку ХХ ст. у місті активізується культурне життя. В 1873 році відкрилась жіноча гімназія, у 1904 р. — чоловіча гімназія, а в 1910 — учительська семінарія. У 80-х рр. XIX ст. в місті з'являється театр. Тут починав свою акторську кар'єру Гнат Юра. У першому десятилітті ХХ ст. почав діяти перший міський кінотеатр «Колізей». На початку минулого століття в місті діяло кілька друкарень. З 1909 року видавалась газета «Известия Александрийского уездного земства».

На початок ХХ ст. в Олександрії мешкало 14 007 чоловік, це було третє за величиною місто на території, що у подальшому увійшла до складу Кіровоградської області, після Єлизаветграду (61 488 чол.) і Бобринця (14 281 чол.).

До складу повіту входили Знам'янка, Нова Прага, Аджамка, Новгородка, Петрово, Онуфріївка, Червона Кам'янка.

Громадянська війна

СРСР

Старі фотографії Олександрії. Кінець XIX ст. — початок XX ст.

<center>
Панорама міста	Міський краєвид	Вулиця Соборна	Вулиця Соборна	Вулиця Поштова

Поштова	Будинок Пищевича	Готель «Бристоль»	Казначейство	Міська управа

Земська управа	Земська лікарня	Земська аптека	Жіноча гімназія	Шестикомплектне училище

Пожежна станція	Арештний будинок	Винний склад	Артезіанський колодязь	Міст через р. Інгулець