Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Лісевич Олени
Зміст
Парк культури та відпочинку «Ковалівський»
Загальна інформація
Площа парку 8,3 га. Розташований у північно-східній частині середмістя Кіровограда — в межах житлового масиву Ковалівка, між вулицями Дворцовою, Фрунзе, Медведєва та Орджонікідзе, що визначає його невеликі розміри. Парк має форму чотирикутника і радіальне розгалуження алей. Хоч парк невеликий, але затишний, тому традиційно є улюбленим місцем відпочинку та організації дозвілля кіровоградців і гостей міста. Має естетичне, виховне, природоохоронне та оздоровче значення. На території парку розташовані пам'ятки історії, декілька пам'ятників та обласна філармонія, яка примикає до парку з боку вулиці Медведєва. У парку створено дитячий майданчик, працюють різноманітні атракціони, є заклади харчування та іншого громадського призначення. Парк «Ковалівський» — постійне місце проведення міських і державних свят, народних гулянь, різноманітних розважальних заходів тощо. Паркові приділяє увагу місцева влада, попри свої невеликі розміри, він лишається улюбленим місцем відпочинку кіровоградців.
З історії
Ковалівський або Дворцовий бульвар і парк при ньому були зведені на Ковалівці в 50-х рр. XIX ст. за розпорядженням військового керівництва. Ковалівський бульвар і парк в числі інших міських садів і бульварів у 1861 році були передані до відомства міського управління. У 1879 році в парку був побудований інженерним відомством тир для навчання юнкерів Єлисаветградського юнкерського кавалерійського училища. Був встановлений циклодром для спілки велосипедистів, влітку у парку проводились військові збори[2]. За СРСР Ковалівський парк перейменували на Парк імені Леніна (ще 1926 року тут встановили пам'ятник вождю пролетаріата). Рішенням Кіровоградського облвиконкому № 213 від 6 червня 1972 року парк «Ковалівський» отримав статус парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Первісну назву Ковалівський паркові було повернуто рішенням Кіровоградського міськвиконкому, очолюваного В. Мухіним, на пропозицію обласної організації Української Республіканської партії, вже за доби незалежності України.
Зелені насадження парку
У парковому ансамблі «Ковалівського» використані різні види хвойних та декоративних листяних порід — туя, ялина європейська, клен сріблястий, тополя канадська, софора японська, а також місцеві породи дерев. До складу насаджень парку «Ковалівський» входить 27 видів деревних і чагарникових порід, серед яких найбільшу питому вагу мають — акація біла, клен ясенелистий, берест, тополя чорна. У помітно меншій кількості тут зростають клен гостролистий, клен польовий, каштан кінський, гледичія трьохколючкова, айлант високий, а в поодиноких екземплярах — сосна звичайна, ялина колюча, біота східна, катальпа чудова та деякі інші породи. З чагарників парку слід вказати спірею середню, бирючину звичайну, самшит вічнозелений, розу гібридну, ялівець козацький та інші. Санітарний стан насадження задовільний. У парку регулярно проводяться заходи з догляду за деревостаном, газонами, клумбами, що дозволяє підтримувати його у стані, який дає можливість використовувати його за призначенням.
Кіровоградський академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького
Історія театру
Приміщення театру споруджено у Єлисаветграді (тепер Кіровоград) 1867 року на кошти інженера-полковника Г. В. Трамбицького. В цьому ж приміщенні 27 жовтня 1882 року народився перший професійний національний реалістичний театр під орудою М. Л. Кропивницького — людини могутнього таланту: блискучий актор, режисер-новатор, поет, композитор, реформатор української сцени, антрепренер, педагог, чарівний співак, високий майстер художнього слова, театральний діяч, засновник першого в Україні та Росії дитячого театру. Виставою «Наталка Полтавка» І.Котляревського він заявив світові про зрілість української театральної культури та її самобутність. Створив цей театр всупереч всіляким категоричним царським законам.
Визначаючи історичне місце утворення професійного театру, член-кореспондент АН України Є. Кирилюк наголошував: «Коли Кам'янка-Струмилова — є колискою давнього театру, а Полтава — театру нової доби, то Кіровоградщина є батьківщиною професійного національного театру». Письменник Володимир Панченко, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» підкреслює «Професійний театр корифеїв з'явився тому, що вельми дужою була українська стихія в наших степах. Кропивничанам судилося продовжити велику справу своїх попередників, а значить — творити стихію національної театральної культури всупереч усім негараздам». Президент України у розпорядженні від 19 липня 1996 року зазначив «загальнонаціональне історико-культурне значення Кіровоградського обласного українського музично-драматичного театру імені М. Л. Кропивницького — продовжувача найкращих традицій першого українського професійного театру, де плекалися таланти видатних театральних митців».
У творчій біографії кропивничан чимало яскравих сторінок. Славні традиції корифеїв у літературі, драматургії, музиці продовжило нове покоління земляків: Ю.Яновський, Є.Маланюк, В.Біль-Білоцерківський, Ю.Олеша, Ю.Мейтус, К.Шутенко. Відомими майстрами сцени стали М.Крушельницький, Г.Юра, І.Мар'яненко, В.Магар.
Єлисаветградський театр до 1920 року змінив шість власників. 1919 року мав назву «Красный театр им. Троцкого»; 1920 — «1-й советский», Міський театр ім. Т. Г. Шевченка; 1921 — «Перший радянський»; «Советский им. Шевченка»; 1925 — Пересувний український робітничо-селянський… 1933 (у зв'язку з капітальним ремонтом) театр ім. Т. Г. Шевченка відряджається Наркомосом УРСР для обслуговування новоутвореної області до Чернігова. Очолює його художній керівник Г.Воловик. На початку 1934 року театр переходить на стаціонарне обслуговування і назавжди залишається в Чернігові.
Місто залишилося без театру. Під час утворення Кіровоградської області організовується новий театр, який отримує статус обласного закладу (з базою в м. Олександрії). Першим директором стаціонарного театру призначено Л.Шекідзе (1938). З 1940 року театр носить ім"я М. Л. Кропивницького. 1944 року театр повертається з евакуації і назавжди осідає в Кіровограді.
За цей час театр поставив Шевченківські твори або за мотивами його творів: «Катерина» (1939 р., 1955 р., 1964 р., 1975 р.), «Мати-наймичка» (1969 р.), «Невольник» (1961 р.), «Титарівна» (1977 р., 1981 р.), «Назар Стодоля» (1987 р.), «Гайдамаки» (2007 р.)
За рішенням ЮНЕСКО в 1982 році широко відзначалося сторіччя театру. (Документ ОРІ-80/ws/ 6-Addendum від 01.10.1981 р.). Кропивничанам притаманний постійний творчий пошук. Надзвичайно плідним було і залишається освоєння колективом найкращих зразків світової класики. Мольєр, Шекспір, Бомарше, Гольдоні, Бальзак, Гюго, Лопе де Вега, Кальдерон, Шоу, Фігейредо — далеко не повний перелік імен авторів, чиї твори йшли на сцені театру. Значна увага приділяється новому прочитанню української класики. Кропивничани першими дали сценічне життя призабутим і колись забороненим творам: п'єсам «Чумаки» І.Карпенка-Карого (1956), «Соло на флейті» І.Микитенка (1957), «Республіка на колесах» Я.Мамонтова (1957), «Дума про Британку» Ю.Яновського (1980), «Замулені джерела» (1958), «Перед волею» М.Кропивницького (1996), «Хрест життя» М.Старицького (1978), «Чмир» М.Кропивницького (2003), «Бажання екстриму» А.Крима (2003). Здійснили експериментальну постановку моновистави за п'єсою Я.Верещака «Хованка» (2006).
Спадкоємці корифеїв демонстрували своє мистецтво більш, ніж у ста містах України, Росії, Башкирії, Татарії, Осетії, Молдови, Прибалтики, Білорусі, гастролюють у всіх районах Кіровоградської області.
У 2000 році в театрі створено «Золотий фонд театру ім. М. Л. Кропивницького», на стенди якого занесені імена фундаторів театру та його сподвижників, які стояли біля колиски першого професійного театру, а також імена спадкоємців усіх років, які удостоєні високих почесних звань.
За роки незалежності театр взяв участь майже у тридцяти престижних театральних фестивалях, у тому числі семи міжнародних. 17 травня 2004 року кропивничани першими серед мистецьких колективів України відіграли благодійну виставу за п'єсою М.Гоголя «Ревізор» і виручені кошти перерахували на спорудження Кобзаревої церкви у Каневі. Керівник літературно-драматургічної частини В. П. Шурапов (лауреат НСТД України в галузі літературознавства і театральної критики, а також обласних премій: краєзнавчої ім. В.Ястребова, В.Винниченка, Є.Маланюка та журналістської в номінації «Телерадіожурналістика» підготував та видав ряд книг про театр, серед них: «Театру Марка Кропивницького — 120», «Про що мовчить сцена», «Синьйор Монтеккі», «Мельпомени рік благословенний, або знак долі», «Театр Марка Кропивницького: минуле і сучасне», «Марко Кропивницький та його спадкоємці» та ін.
Від 2002 року колектив очолював художній керівник-директор театру заслужений діяч мистецтв України М. В. Ілляшенко. Лауреат премій імені Володимира Винниченка та Марка Кропивницького.
Постановою колегії Міністерства культури і туризму України від 22 лютого 2006 року № 2 / 11- г Кіровоградському обласному українському музично-драматичному театру ім. М. Л. Кропивницького надано статус академічного. У 2007 р. урочисто відзначено 125-річчя театру.
У результаті перемоги на конкурсі заміщення вакантних посад «директора театру» і «головного режисера театру» з вересня 2012 р. театр корифеїв очолили — директор — Володимир Єфімов і головний режисер — Євген Курман.
Театр відкрили після реконструкції в жовтні 2012 року.
Рідне місто або село на карті України Google
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Хмарка-КДПУ;
- Посилання на власний фотоальбом у Хмарка-КДПУ;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів Відео;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми Опитульваник;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
