Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Беспала Тетяна
Зміст
Історично-георгафічна довідка
Олександрівка – селище міського типу, районний центр Олександрівського району Кіровоградської області. Розташована в північній частині області на р. Тясмин за 54км від обласного центру. Займає територію 6,025 кв. км.
Історія
Гетьман Богдан Хмельницький, згідно з привілеєм польського короля Яна Казимира (1649), підтвердженим російським царем Олексієм Михайловичем (1654), володів лісами Бовтишем, Нерубаєм та с. Бірками. Б. Хмельницький зупинявся у Бірках у 1653 р. У таборі він збирав полки для походу. Сюди до гетьмана приїздили посли російського царя, кримського хана, турецького султана. У Бірках разом з Б. Хмельницьким побував і генералний писар Іван Виговський. У Бірках Б. Хмельницький писав листи до польських вельмож. Село згадується у багатьох документах російських послів, рішеннях Земського собору. Олександрівка виникла в першій половині ХVII століття. У 1787 році Олександрівка перейшла у власність російського князя Г.Потьомкіна, який подарував її своєму родичеві. З середини 30-х років XVIII ст. Чутянський, Бовтиський і Нерубайський ліси стали центрами зосередження загонів гайдамаків. На початку 1737 р. об'єднані загони гайдамаків налічували до тисячі чоловік, "снували по селах і лісах понад річкою Тясмином". У 1750 р. запеклий бій між польськими військами та гайдамаками відбувся біля Чутянського лісу. В цьому ж лісі на хуторі Литвинівці, біля сучасного Ружичевого, стояли гайдамацькі загони Василя Мележка і Марка Мамая. Під час Коліївщини в загоні Семена Неживого було чимало жителів с. Цвітного. Гайдамаки діяли в Бірках, Бовтишці, Ставидлах, Осоті. Історія краю пов'язана з декабристським рухом. У Бовтишці, Розумівці, Трилісах, Іванівці, Олександрівці жили або бували С. Г. Волконський, В. Л. Давидов, О. В. та Й. О. Поджіо, В. М. Лихарєв, М. Ф. Орлов, А. В. Єнтальцев. Услід за чоловіками-декабристами до Сибіру з Бовтишки вирушила М. М. Волконська, а з Олександрівки — О. В. Єнтальцева. На початку 19 століття, населення становило 11,9 тисяч жителів. У національному складі переважали українці. Мешкали росіяни, вірмени, євреї, цигани та інші національності. Селяни Старої Осоти повставали проти панського гніту в 1833 та 1838 рр., а жителі Олександрівки й сусідніх з нею сіл брали участь у Київській козаччині (1855). Радянську владу в районі встановлено на початку 1918 р., але вже в березні 1918 р. територію окупували австро-німецькі війська, боротьбу з якими вели партизанські загони на чолі з Т. О. Колісником, П. І. Олизьком та І. К. Тихоненком. У 1919 р. частину району захопили війська М. О. Григор'єва та Н. І. Махна. В липні 1919-го у с. Сентовому (нині Родниківка) за наказом Н. І. Махна було вбито М. О. Григор'єва. У 1918—1922 рр. села району перебували під значним впливом Холодноярської повстанської організації, ліквідованої червоними військами, зокрема Першою кінною армією. Тут діяли отамани Пилип Хмара, Іван Гонта (Лютий-Лютенко), Мефодій Голик-Залізняк, Яків Щериця, Василь Кваша, брати Чучупаки, Чорний Ворон та інші, які тримали зв'язок з урядом Української Народної Республіки. Події, що відбувалися в краї у цей період, описав учасник повстання український письменник Ю. Горліс-Горський у книзі "Холодний Яр". Голодомор в Олександрівському районі. За період з 1932-1933 років в Олександрівському районі від голодної смерті загинуло близько 4000 людей. Це стало справжім випробуванням для українців. З розвитком капіталістичних відносин у 1839 році в містечку побудовано цукрозавод. На фото зображено будівництво заводу в різні часи та його робочий колектив 1924 року. Ці традиції продовжені в 20-21 столітті. Мешканці Олександрівщини й до тепер вживають цукор, виготовлений на цьому заводі. Колгосп «Іскра». 1936рік, у колгосп прийшов перший трактор. Загалом у цей період сільське господарство почало розвиватись, але це тривало не довго… 5 серпня 1941 року гітлерівці захопили Олександрівку. Приміщення середньої школи вони перетворили на гестапівську катівню. Тут загинули сотні людей. В партизанські загони жителі йшли цілими родинами. Вони були розвідниками, проводили агітаційно-масову роботу серед населення. В Олександрівці у лютому 1943р. було утворено табір для цивільного населення. У січні — лютому 1944 р. в с. Бовтишці перебував штаб 2-го Українського фронту, який здійснював підготовку до Корсунь-Шевченківської битви.
Відомі особистості Олександрівки
- Раєвський Микола Миколайович (1771-1829)
- Волконська Марія Миколаївна (1805-1863)
- Грабовський Міхал (Михайло) Антонович (1804-1863)
- Іван Іванович Фундуклій (1804-1880)
- Левко Макарович Мацієвич (1877-1910)
- Андрій Іванович Кримський (1905-1937)
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Таблиця "Найважливіші події Олександрівщини"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| XVII століття | Виникнення Олександрівки |
| 1787 рік | Олександрівка перейшла у власність російського князя Г. Потьомкіна |
| 1855 рік | Селяни Олександрівки, що входила тоді до Чигиринського повіту Київської губернії, протестуючи проти сваволі поміщиків, взяли активну участь у Київській козаччині |
| 1860 рік | В Олександрівці була відкрита перша церковнопарафіяльна школа. Після реформи 1861 року найродючіші землі залишилися у поміщиків |
| 1839 рік | В містечку був збудований цукровий завод |
| Січень 1918 рік | У містечку була проголошена радянська влада |
| 1921 рік | Олександрівка одержує статус села |
| 1957 рік | Олександрівка стала селищем міського типу |
| 2000 | На базі колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра» створене сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю. В Олександрівці сформувався прошарок дрібних підприємців, які займаються в основному торгівлею. |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Хмарка-КДПУ;
- Посилання на власний фотоальбом у Хмарка-КДПУ;
- Посилання на власний блог у Blogger;
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
