Історія чипсетів Intel. CПК
Ми вже настільки звикли до великої кількості всяких USB, PCI Express і SATA, що з виходом кожного нового чіпсета не втомлюються скаржитися на одноманітність чергових наборів логіки. Однак, якщо копнути історію, виявиться, що не так вже й давно нас почали балувати халявними роз'ємами у великій кількості. П'ять-шість років тому за кожен «зайвий» USB або SATA все справно несли гроші виробнику материнки і були на сьомому небі, якщо на платі стояли два PS / 2, а не один. Ми вирішили пригадати ті часи і розповісти вам всю історію чіпсетів Intel. Ну а щоб не перевантажувати ні вас, ні себе божевільним скупченням цифр - розбили її на тимчасові періоди.
До 1980 року
До 1980 року про таке поняття, як чіпсет або материнська плата, взагалі ніхто не знав. І хоча комп'ютери вже з'являлися в деяких будинках, збирати їх доводилося буквально по запчастинах. Хочеться контролер пам'яті або жорстких дисків? Купи його окремо і прикрути до залізної планці. Потрібен сокет для процесора - вперед, в магазин, і готуй викрутку.
1981 рік
Вперше зібрати всі разом здогадалися в IBM в 1981 році. Комп'ютер з виразним ім'ям 5150 об'єднав на одній мікросхемі і процесор, і оперативку, і звуковий тракт, і навіть порти під існувала тоді периферію. Правда, сам розробник все це збіговисько чомусь ще не називав ні материнкою, ні чіпсетом, а гордо іменував «площиною» (planar).
1986 рік
Хто конкретно випустив першу материнську плату, зараз достеменно не відомо, як і не зрозуміло, хто взагалі придумав назву «чіпсет». Втім, багато джерел схиляються до того, що звичне сьогодні визначення почали використовувати ще в 1980-х стосовно будь-якому поєднанню хоча б двох чіпів, а от за першу материнку відповідальна компанія Chips and Technologies, пред-ставила в 1986-му модель 82С206 для процесорів Intel 286. Нічого особливо цікавого, крім об'єднання декількох мікросхем на одному шматку текстоліту, ця новинка не пропонувала, але саме вона підштовхнула виробників створювати в майбутньому уніфіковані рішення, що помітно підвищило надійність комп'ютерів. До речі, саму компанію-первопроходчіцу в 1999 році купила Intel.
1997 рік
У 1997-му Intel зробила відразу кілька серйозних кроків. Для початку, вона випустила процесор Pentium 2 і тут же накапостити всім своїм конкурентам, заборонивши їм без спеціального дозволу робити маті- ринкі з потрібним під цей камінь сокетом. Ясна річ, отримати ліцензію було практично неможливо, конкуренти в об-ласті чіпсетостроенія різко пішли в тінь і зрештою або розорилися, або продалися Intel. Ще одним значущим подією 1997-го стала поява чіпсета Intel 440LX. оснащеного шиною AGP, яка на наступні вісім років стала стандар-том для всіх відеокарт.
2004 рік
Рік 2004-й для чіпсетів виявився воістину революційним. По-перше, з виходом Intel 915 під Pentium 4 безнадійно застарілий графічний порт AGP вперше отримав сусіда у вигляді PCIe х16. По-друге, саме в цей час стався різкий перехід з DDR на DDR2- оперативку. Ну і, по-третє, древній аудиокодек АС'97 змінив поточний Intel HD Audio. На цьому, правда, революції закінчилися, а самі чіпсети почали різко спрощуватися. Спочатку з них зникли контролери пам'яті, а потім виїхали і лінії PCIe 16, тим самим позбавивши плати північного моста. Втім, південний від цього не постраждав і тільки продовжив зростати.
2005 рік
Так, наприклад, кількість USB починаючи з Intel 945 з кожним поколінням збільшувалося на дві штуки і в підсумку до Р55 в 2009 році досягло свого максимуму в 14 одиниць. У 2012-му, правда, Z77 зробив крок назад, повернувшись до десяти USB 2.0, але компенсувалося це додаванням чотирьох USB 3.0. Втім, через рік разом з Z87 все повернулося на круги своя - чотирнадцять USB 2.0 і шість USB 3.0.
А от кількість SATA і PCIe на материнських платах, як не дивно, Intel завжди збільшувала з помітно меншим завзяттям. Для HDD сьогоднішній максимум в шість портів був досягнутий ще на Р35 в 2007 році, що ж стосується графічних портів, то з ними в компанії взагалі ніколи не церемонилися: як поставили в 2004-му одну штуку, так вона десять років і живе в гордій самоті .
