Тематика проектів з ОІТ та Зарубіжної літератури (І семестр)
| Головна | Теми проектів | Результати проекту 2017-2018 | Архів |
Обрати тему означає створити біля теми внутрішнє посилання на власну сторінку. Наприклад:
Інформаційні технології в освіті Андронатій Павло Іванович
VІІ ст. до н. е. як особлива історична та літературна епоха. Походження слова “лірика”. Жанри та види давньогрецької лірики.Користувач:Орловська Анастасія
Декламаційна лірика. Тематика і жанри. Творчість найвизначніших представників: Тіртея, Архілоха. Користувач:Брюховецька Вікторія Користувач:РусланаКористувач: Плахотнюк Оксана
Монодійна пісенна лірика та її найвизначніші представники: поезія Сапфо та Анакреонта. Користувач:Андрій Вахрушев Кондратенко Олександр
Хорова пісенна лірика. Основні жанри та тематика. Творчість Алкмана, Івіка, Аріона, Піндара, Вакхіліда.Користувач:Довбня Олексій ЮрійовичКористувач:Дрозд Олена
Загальна характеристика епохи VІ-V ст. до н.е. Народження театрального мистецтва. Значення слів “трагедія”, “комедія”.Користувач:Ксюша Плахотнюк
Устрій давньогрецького класичного театру. Структура давньогрецької трагедії.Користувач:Анастасія Новохатько
Творчість Есхіла:сценічні нововведення Есхіла, особливості поетичної мови. Волкова Олеся,Користувач: Галянт Анастасія
Ідейний зміст трагедії Есхіла “Прометей закутий”. Характеристика провідних образів.Користувач: Ігор Павленко
Творчість Софокла: особливості світогляду, театральні нововведення. Суть мотиву трагічної іронії та явища перипетії у трагедіях Софокла. Аліна Кириченко
Філософські питання про двоїстість людини в трагедії Софокла “Антігона”.Користувач:Kate Vericheva1997
Конфлікт людини і долі у трагедії “Цар-Едіп”.Користувач:Огілько Анастасія 113 Огілько Анастасія
Творча доля гуманіста і демократа – Еврипіда: політичні погляди митця; філософські основи творчості; суть новаторства Еврипіда.
Трагічний фатум і доля людини в трагедії Еврипіда “Іпполіт”.
Уславлення людської гідності у трагедії “Медея”. Анна Більська
Виникнення комічних жанрів. Естетична природа комічного. Походження давньогрецької комедії, її структура та стиль. Літвінова Аліна
Творчість Аристофана. Основи аристофанівського комізму.Користувач:Анчіполівська Анастасія
Проблеми культури та моралі в комедії Аристофана “Хмари”.
"Жаби" – перший у Європі зразок літературної критики. Політичний характер комедії.
Характерні особливості римської літератури. Етапи розвитку. Перші римські письменники.Федосюк Альона Софія Стороженко Федорова Марія
Розвиток римського театру: джерела; виникнення самодіяльної драми – сатури та ателани; розвиток професійного театру. Побудова римського театру.
Соціально-політична характеристика епохи розпаду полісів. Творчість Гая Валерія Катулла. Вплив творчості Катулла на розвиток європейської поезії.
Загальна характеристика “золотої доби” римської літератури. Творчість ідеолога “золотої доби” Августа – Вергілія: особливості світогляду; характеристика літературної спадщини.
Історія створення ”Енеїди”. Творче наслідування поем Гомера в “Енеїді”. Витек РоманенкоКористувач:Марина Клюєнко Користувач:Мария Мердак
Творчість Горація: літературна спадщина; новаторство поета; популяризація поезії Горація в Європі.Ксенія Хоменко РибченкоДарія Користувач:Гавриленко Аліна
Творчий шлях Овідія. “Сумні елегії” – відображення жорстокої долі поета. Андронік Анастасія
Жанрова своєрідність “Метаморфоз”. Своєрідність художнього стилю. Новаторство Овідія.
Творчість Апулея. Ідейний зміст, проблематика роману “Метаморфози”; алегоризм роману; особливості стилю Апулея. Основна тематика творчості Сапфо — жіночі культові гімни, весільні пісні, любовні та дружні висловлення почуттів, адресовані ученицям «дому Муз». Сапфо широко використовує й фольклорну пісню та епос, але традиційні мотиви фольклорних та обрядових дівочих пісень набувають особистого звучання. Ліричні творіння Сапфо здебільшого позначені сяючою радістю, оптимізмом, пристрасним бажанням злитися з природою, яку поетеса безмірно любить і розуміє. Вона розмовляє з джерельцем, що «посилає крізь гілля яблунь своє дзюрчання ніжне», милується «льотом голубків», трояндами, своїми улюбленими квітами, які схилилися над печерою німф і з пелюстків яких «стікає томливо дрімота», дихає ароматом запашних трав, медунки та анісу, найпростіших польових квіток. Усі вони збуджують у ній бурхливі переживання. Ці невеличкі й барвисті замальовки відповідають настрою авторки, створюють тло, на якому розвивається почуття. В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні і елегії. З усього масиву творчості Сапфо до нас дійшли, крім численних уривків, тільки дві цілі поезії: гімн до Афродіти, в якому поетеса благає богиню допомогти їй у коханні, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і потім безліч разів перекладена всіма мовами світу, — поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття. Обидві поезії в оригіналі написані так званою «сапфічною строфою», особливою формою чергування наголошених і ненаголошених складів, яка в римській літературі увійшла в ужиток особливо після Горація.
Головним мотивом поезії Сапфо, як можна судити з фрагментів віршів, що збереглися, була любов, були сильні, поривчасті, палкі почуття. Особливої слави зажили її епіталами: скарги дівчат на нареченого, який забирає їхню подругу, вихваляння краси нареченої тощо. Вірші елегічні та ямбічні виражали особисті почуття. Та була й урочиста лірика. Особливий її вид — дифірамб. Він бере початок від пісень, які прославляли Діоніса. Як загалом культ Діоніса, так і дифірамб мали ту особливість, що в ньому пафос доходив до екстазу. Дифірамб співали на фрігійський лад, з пристрасністю, що приводила слухачів у збуджений стан. Акомпонементом до дифірамбу були звуки флейти, а згодом — кіфари. Співання дифірамбу поєднувалося з танцем, рухи в танці були поривчасті, стрімкі. У своїй любовній ліриці Сапфо поетизує любов та красу, із неприхованою пристрасністю висловлює вона свої палкі почуття. Наприклад, у поезії «До богів подібний мені здається» поетеса пристрасно і щиро розповідає про своє захоплення прекрасною людиною. А в наведеному нижче уривку вона стверджує про свою призначену долею здатність палко сприймати все прекрасне:
Жереб мені Випав такий: Серцем палким Любити Ласку весни, Розкіш, красу, Сонця ясне Проміння. Дай мені в хвилини благань узріти Образ милий твій, всемогутня Геро, Ти, якій славетні царі Атріди Палко молились. Тут вони, по ратних трудах з-під Трої Пливучи, зійшли на священний берег, В час, коли свій шлях довести до цілі Їм не щастило. Тут вони благали тебе і Зевса Помогти й принадного Діоніса, Нині ти й мені поспіши на поміч Знову, богине. З Кріту ти сюди завітай, богине, В храм святий, де яблунь квітучі віти Стелють тінь, де з вівтарів ніжний лине Ладану подих. Де вода біжить джерелом холодним З-під розлогих яблунь, де вкрили густо Землю всю троянди, а шелест листя Сон навіває. Де весна, прибравши барвистим цвітом Щедро луг зелений, в священній тиші, Ледве трав торкаючись, благодатним Леготом дише. Там вінок надівши з весняних квітів, Ніжний цвіт до нектару кинь і щедро Ним наповнюй келихи, о Кіпрідо, Золотосяйні.
