Користувач:Суржко Вікторія
Зміст
Про себе
Філософські питання про двоїстість людини в трагедії Софокла “Антігона”
Випускниця Торговицької ЗШ I-III ст.
Студентка КДПУ
Факультет іноземних мов
12 група, 103 підгрупа
Мої інтереси
Зацікавлена у вивчені англійської мови
Проекти в яких беру участь
Філософські питання про двоїстість людини в трагедії Софокла “Антігона”.
103 група
[[1]]
На території села виявлено сліди міста доби Золотої Орди, могильник того ж часу. Археологічні дослідження проводить експедиція Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка.
Перша письмова згадка про Торговицю датується 1331 роком. Близькість лісів спричинила розвиток тут бортництва, теслярства та бондарства; поширення набуло ткацтво. Розташування міста на перетині торгових шляхів з Галицько-Волинського князівства, Володимиро-Суздальщини та Київщини зробило Торговицю одним з міжнародних центрів обміну товарами на землях ВКЛ.
Поруч із містом восени 1362 року відбулася відома битва між військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами татарських правителів на Поділлі, яка закінчилася розгромом татарів і переходом їхніх земель під владу Литви.
Місто, яке виникло тут за литовських часів, було знищене Менглі-Гіреєм наприкінці 15 століття. 1575 року Мацєй Стрийковський ще бачив тут мури давнього міста.
Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
1609 — Торговицю надали Валентію-Алєкcандеру Каліновському, пізніше вона перейшла до його сина Марціна Каліновського.
1669 — тут сформували козацький полк. Першим полковником був Євтим Торговицький.
1675 — у розпалі Руїни мешканці Торговиці переселилися за Дніпро.
Торговиця перейшла під владу поляків і належала Станіславу Потоцькому.
1732 — належала Францішеку Салезію Потоцькому. Він поставив тут управителем Квятковича, який населив значну кількість нових поселень (помер у віці 105 років).
1773 — перейшла до сина Ф. С. Потоцького — Станіслава Щенсного Потоцького, який утримував тут особисту прикордонну сторожу, складену переважно зі шляхти (було їх 70 осіб).
1776 — Юзефом-Ґабрелем Стемпковским та С. Щ. Потоцьким після судового процесу між ними через село було угоду, за якою воно відходило останньому.[1]
14 травня 1792 — С. Щ. Потоцький, Северин Жевуський, Ксаверій Браницький уклали тут «Торговицьку конфедерацію».
1885 — тут було 1206 мешканців (в кінці 19 століття — 2137).
