Хорова пісенна лірика. Основні жанри та тематика. Творчість Алкмана, Івіка, Аріона, Піндара, Вакхіліда.

Піснеспіви

Осмислюючи образ життя греків, Аристотель прийшов до висновку, що людина є "істота суспільна". Громадяни одного поліса хоча б в обличчя знали одні інших, зібравшись на народні збори, вони обговорювали справи, пліч-о-пліч стояли в бойовому строю і разом проводили святкування, які зазвичай були всенародними.

Жителі Спарти не надто захоплювалися мистецтвами, але пісні і танці любили.

Свята не обходилися без пісень. Греки дуже любили музикувати і співати і мали безліч дитячих, дівочих, чоловічих і жіночих хорів. Богів вони прославляли гімнами, пеани, дифірамбами, а на честь людей співали енкоміі, епінікії, Френ і т. п. Потрібно підкреслити, що саме звідси до нас дійшли ранні тексти хорової лірики. Це піснеспіви на честь богів.

Алкман

Одним із зачинателів хорової лірики вважається жив у Спарті в VII ст. до н. е.. співак Алкман. У цей час з Криту до Спарти переселився Фалет, що приніс з собою до Греції критські танцювальні пісні, там жив і творець пеан і дифірамбів в героїчному стилі Ксенокріт. З їхніх творів нічого не збереглося. Алкман складав пісні і керував чоловічим, жіночим і дівоцьким хорами. Він написав п'ять книг пісень. Від них залишилися фрагменти, серед яких виділяється уривок приблизно із ста рядків з пісні для хору дівчат, присвяченій, мабуть, Артеміді. З цього фрагменту видно, що Алкман використовував два змістовних елемента, що стали в пізнішій хорової ліриці найважливішими: міфологічні деталі й узагальнення роздумів над життєвим досвідом, виражене у сентенціях.

Алкман

Щасливий, хто в радості, Без сліз проводить день (Frg. 37-38).

Вважається, що Алкман заклав основу і для форми хорової лірики: склав строфу, що складається з трьох частин (строфи, антистрофи і епод). Такими симетричними строфами згодом писали всі представники хорової лірики.Для них була робота не тільки в Спарті, а й по всій Греції, тому що богів потрібно було почитати скрізь.Алкман писав переважно:

• піани (гімни богам);
• проомії (вступи до епічних декламацій);
• парфенії (пісні для хорів дівчат);
• гіпофегмати (танцювальні пісні);
• еротики (любовні пісні);
• епіталамії (весільні пісні);
• сколії (застільні пісні);

"Орестея"

Найчастіше Алкман використовував гекзаметр та тетраметр; характерна для Алкмана дворядкова система із дактилічного гекзаметра і дактилічного тетраметра отримали назву Алкманової строфи.

Завдяки багатству метрики, Алкман став зразком для пізніших поетів, що писали хорову лірику. У Спарті йому встановили пам'ятник і глибоко шанували протягом століть. Поети і вчені олександрійської школи зарахували Алкмана до канону 9-ти ліриків. У новий час широко відомий був тільки «ноктюрн», який був перекладений Ґете. На честь нього встановлено пам'ятник.

Загалом поет полюбляв усе красиве, тому надзвичайно глибоко відчував мальовничість природи. До нас дійшов вірш Алкмана, що зображає спокій поснулої природи:

Сплять усі верховини гірські й стрімчасті скелі,

Всі байраки, всі провалля,

Нори, де плазуни, що їх чорна земля зростила,

Робуче плем'я бджіл, хижий звір у пущі,

Страховищ у глибинах моря сон пройняв,

Крила поскладавши, в вітах поснуло птаство…

(Переклад Г. Кочура)

У Сицилії в VII-VI ст. до н. е.. жив Стесіхор, написав двадцять шість книг співів. Від них збереглися лише фрагменти, які показують, що поет любив урочистий стиль, а матеріал запозичив з епічних поем. Вважається, що його ліричні розповіді були як би щось середнє між епосом і трагедією. Їх назви:

• "Загибель Трої";
• "Повернення";
• "Орестея";
• "Европея";
• "Еріфіла";
• "Кербер";

Івік

Вже в античності була оповита легендами життя поета Івік, що походив із Регія в Південній Італії. Тепер дуже відомий став знаменитим завдяки Ф. Шиллеру розповідь про те, що Івік був убитий розбійниками, але цього ніхто не бачив, крім пролітали журавлів. Вмираючий поет попросив журавлів помститися лиходіям. Через деякий час вбивці сиділи в театрі, і над глядачами пролетіла зграя журавлів. Один з убивць штовхнув іншого: "Дивись, месники за Івік!" Обидва весело розсміялися, але в людей, які знали, що поет був убитий, така поведінка викликала підозру, і вбивці були покарані. Достовірно відомо, що Івік написав сім книг. Збереглися тільки фрагменти. Вони показують, що поет писав і на любовну тему, яка була не характерна для його попередників.