Обговорення користувача:Ira

Відтінки молодіжного світу Хіп-хоп англ. Hip-hop) — молодіжна субкультура, яка з`явилась в США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканців. Включає в себе 4 основні елементи: діджеїнг, графіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання (knowledge). До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперелічені елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.

Основні напрямки

• Діджеїнг
• Графіті
• Емсіінг (реп)
• Брейкінг
• Вуличне знання

Розвиток культури хіп-хоп

Хіп-хоп зародився в афроамериканському середовищі Бронкса, района Нью-Йорка, у другій половині 1970-х років. У той час це була музика для вечірок, яку створювали диск-жокеї (названі скорочено «діджеями»), працюючи у крайньо примітивній тоді техніці семплування: вона в більшості зводилась до повторення музичного програшу чужої танцювальної композиції, найчастіше уривку ударної . Перші «ем-сі» були буквально типовими конферансьє («Master of Ceremony» — тобто, скороченно MC; ця абревіатура пізніше взяла в себя численну кількість інших значень), вони представляли ди-джеїв, а також підтримували увагу аудиторії енергійними викриками та цілими тирадами. (Необхідно відмітити, що на Ямайці схожа манера виконання була спрацьована ще на межі 1960—70-х років завдяки зародившомуся техніці даба.) Популярність музики на ціх вечерках призвела до того, що місцеві ди-джеї стали продавати на руки касети із записаними «живцем» «сетами» (програмою виступу), в яких творчо мікшувалися ритми та басові партії зняті з композицій в стилях диско та фанк, поверх яких ем-сі начитували реп. Це було виключно любительське заняття, та в той період (1977—78 рр.) ніяких студій і офіційних випусків платівок репа не існувало.

Емсіінг

Емсіінг – вчення про ритмічну розмову, поезію та проповідування. Зазвичай називається репом. Послідовники, які практикують його, відомі як емсі (МС) або репери (rapper). Емсі – це хіп-хоп поет, який керує натовпом шляхом римованого речитативу. Емсі це проповідник культури. Технічно різниця між емсі та репером в тому, що емсі створений суспільством, а репер - це проект компанії звукозапису. Слово емсі походить від абревіатури словосполучення «майстер церемоній» (M.C.). В його традиційному значенні М.С. – це особа, яка керує певним заходом – церемонією. Іншими словами емсі на певному дійстві виконує ту саму роль що і тамада на весіллі. Найдавніші форми емсіінгу існували серед давніх жреців, філософів та священників Африки та Азії. Пізніше давне мистецтво емсіінгу практикували африканські віщуни і мудреці. Вони подорожували від селища до селища навчаючи людей історії та життєвої мудрості. Ранні хіп-хопери перетворили традиційного майстра церемоній в Емсі, щоб «розкачувати» натовп шляхом віршованого речитативу. Емсіінг (в правильному розумінні) шляхом звукової вібрації маніпулює повітрям намагаючись змінити настрій людини. Емсі також проводять лекції та інші форми навчання людей. Більшість емсі цінуються за чітку дикцію, вміння «розкачати» публіку на вечірці і/або розповісти хорошу історію. Знаючи це, талановитий емсі практично завжди стає успішним і шанованим репером. Але талановитий репер зазвичай ніколи не стає шанованим емсі. Емсі читає про те, що його оточує, а репер читає про себе самого (іншими словами репер «понтується»). Справжні емсі вивчають і опановують обидва ці стилі для максимального успіху.

Популяризовано такими особами: Cab Calloway, Coke La Rock, Pebblie Poo, Sha Rock, Chief Rocker Busy Bee, Keith Cowboy, Melle Mel, Grandmaster Caz, Rakim, Queen Lisa Lee, Slick Rick, Big Daddy Kane, MC Lyte, Muhammad Ali та ін.

Мистецтво графіті

Мистецтво графіті – це вчення про вуличну каліграфію, малюнки та письмо. Має інші назви – Письмо, Графф (Graff), Аерозольні Малюнки, Piecin, Burnin, та Міські Фрески. Інші форми цього мистецтва - Bombin and Taggin («бомбити стіни» і «писати теги»). Послідовники, які практикують його, відомі як райтери, письменники, аерозольні художники, графітчики, бомбери та творці графіті. В давні часи письмо на стінах, деревах, одязі, камінні відіграло важливу роль в розвитку людського розуму та самовираження. В доісторичні часи люди набирали в рот сік ягід і розбризкували його на печерні стіни. Іноді це відбувалося в цілковитій темряві. Легко провести паралелі з сучасними графітчиками 1970-х та 1980-х років, які малювали на стінках вагонів метро, використовуючи аерозольні балони з фарбою. Сьогодні творці графіті намагаються стати майстрами художнього письма. Багато графітчиків стали дизайнерами мод, художниками, фотографами та режисерами. Знаючи це ми розуміємо, що графіті це ніякий не вандалізм! Слово «графіті» пішло від італійського Graffio, що значить подряпина (a scratch) – що показує зв’язок цього мистецтва з діджеїнгом (візуальний діджеїнг). Графіті - це термін, яким назвали графічне мистецтво хіп-хопу в часи, коли воно почало з’являтися (легально і нелегально) на об’єктах громадської та приватної власності як акт соціального протесту (особливо на вагонах метро). Так само як емсіінг був названий репом, а брейкінг – брейк дансом, малювання графіті отримало синонімічні назви «тегінг» (taggin) «бомбінг» (bombin), «писання» (writin), piecin, «спалення» (burnin). Графіті – напис або малюнок на різноманітних поверхнях, зроблений шляхом розбризкування, шкрябання тощо.

Популяризовано такими особами: Taki 183, Phase 2, Stay High 149, Kase 2, Lee, Chico, Cope 2, TAT’s Cru, Presweet, Iz the Wiz, Seen, Quik, O.E., Revolt, Dondi, Zephyr, Futura 2000, and others.

Діджеїнг

Діджеїнг – це вчення про створення реп-музики і ведення радіомовлення. Зазвичай під ним розуміють роботу диск-жокеїв. Однак хіп-хоп діджеї не лише програють вінілові пластинки, касети і компакти. Хіп-хоп діджеї артистично прикрашають виконання записаної пісні нарізками, міксингом та скретчінгом пісні у всіх її записаних форматах. Діджеїнг як вчення не обмежується лише програванням музики, діджеїнг надихає на створення, вдосконалення і трансформування музичних технологій. Послідовники, які практикують його, відомі як turntablists (дослівно - вертуни), діджеї, міксологи, grandmasters mixmasters, jammasters і funkmasters. Диск-Жокей – це виконавець записаної музики.

Популяризовано такими особами: El Marko, Kool DJ Herc, Afrika Bambaataa, Jazzy Jay, Grand Master Flash, Grand Wizard Theodore, Kool DJ Red Alert, Jam Master Jay та ін.

Брейкінг

Брейкінг – вчення про форми вуличного танцю. Зазвичай зветься брейк-дансом або бі-боїнгом. Зараз включає колись самостійні форми танцю - Up-Rockin, Poppin and Lockin, Jailhouse або Slap-Boxing, Double Dutch, Electric Boogie та Капоейра (Capoeira martial arts). Під брейкінгом також мають на увазі вільний стиль вуличних танців. Його практики відомі як бі-бої (B-Boys), B-Girls та брейкери (Breakers). Брейкерські рухи також використовують в аеробіці та інших вправах, що розвивають тіло та знімають напругу. Танці та інші ритмічні рухи так само виникли ще в доісторичні часи. Танець також є формою спілкування. Брейк-Данс – це акробатичний стиль вуличних танців.

Вуличне знання

Вуличне знання – це вчення про передачу життєвої мудрості. Переважно під ним мають на увазі здоровий глузд і накопичену мудрість жителів великого міста. Складається з технік, фраз, кодів та термінів, що використовуються для виживання у місті. Включає здатність вголос висловлювати ідеї та міркування, навіть якщо вони не відповідають загальноприйнятим догмам більшості. Вуличне знання – це сукупність знань, накопичених культурою Хіп-Хопу. Практики цього вчення відомі не лише як хіп-хопери, а також як брати, сестри, богині і боги (Goddesses and Gods), батьки, матері, вчителі, королі, королеви, принцеси, принци, володарі та божества (Lords and Divine). Наперекір думці, що знання накопичується в тихому академічному середовищі, велику частку вуличного знання можна знайти в творчості хіп-хоп поетів, письменників та навіть гумористів. Хіп-хопери навчилися передавати знання через сміх і радість (аналог – українські народні прислів’я та приказки). Вулична мудрість – це усвідомлення того, як вижити в сучасному вуличному житті.

Популяризовано такими особами: Cornell West, Martin Lawrence, Afrika Bambaataa, Clarence 13X, Minister Louis Farrakhan, Kwame Toure, Chuck-D, Nas, Dick Gregory, Chris Rock, Tupac Shakur, The Wayans Brothers, Sista Souljah та ін.

[1]

Разом з Томмі Айоммі гітара, Теренсом «Ґізер» Батлером (бас-гітара), Білом Уардом (ударні) заснував гурт, який виступав під різними назвами: «Polka Tulk Blues Band» і «Earth». У 1968 вони змінили назву на Black Sabbath, за назвою фільму жахів, який демонструвався у кінотеатрах, та концепції гри. Томмі Айоммі побачивши чергу за квитками на фільм жахів, вирішив, оскільки люди готові платити гроші за жахи на екрані - можна спробувати створити щось подібне й на сцені. Відтоді музика гурту стала похмурою та важкою. Це принесло гурту успіх, а винятковий вокал Оззі слугував команді за візитівку.

Сольна кар'єра[ред. • ред. код] Зірка Оззі Осборна у БірмінґеміУ 1979 році Оззі пішов з гурту і розпочав успішну сольну кар'єру. Він поїхав з Англії та оселився у Каліфорнії (Сан-Франциско). Там він зібрав гурт для запису першого альбому. У її склад увійшли клавішник Дон Ейрі, гітарист Ренді Роудс та колишні учасники Uriah Heep ударник Лі Керслейк та басист Боб Дейзлі. У середині 1980 вийшов альбом під назвою «Blizzard of Ozz». Матеріал альбому дуже нагадував музику «Black Sabbath». Наступного року Оззі оновив склад гурту, взявши замість Лі Керслейка та Боба Дейзлі, які повернулися до «Uriah Heep» басиста Руді Сарзо та ударника Томі Олдриджа. Альбом, який вийшов у 1981 — «The Diary of a Madman» вважається одним з найкращих у творчості Осборна. Після виходу другого альбому на одному з концертів Оззі Осборн мав відпустити у небо двох голубів. Одного голуба Оззі відпустив, а іншому відкусив голову. Після чого він трапив у шпиталь, та вимушений був зробити собі щеплення від сказу. Через цей інцидент Оззі був звинувачений християнами у сатанізмі.

1982-го року Оззі побрався шлюбом із Шарон Арден, дочкою власника студії звукозапису Jet Records. Того ж року внаслідок нещасного випадку загинув гітарист гурту та друг Осборна Ренді Роудс. Після цього Оззі Осборна впав у тривалу депресію. Альбом, який він готував разом зі своїм гітаристом не вийшов цього року. Замість нього вийшов концертний альбом Speak Of The Devil, що повністю складався з напрацювань часів «Black Sabbath». Це стало приводом для конфлікту між лідером «Black Sabbath» Томмі Айомі та Оззі Осборном, оскільки автором усіх композицій альбому Оззі вказав лише себе.

1983-го року Осборн запросив у якості гітариста Джейка Лі та випустив студійний альбом «Bark at the Moon». Це був перший альбом, в якому весь музичний та текстовий матеріал (за винятком аранжувань) був написаний виключно Оззі без допомоги інших музикантів. У запису деяких композицій гурту допомагав струнний оркестр Льюїса Кларка, що до того співпрацював з ELO. Наступні два роки стали для Осборна кризовими, внаслідок зловживання алкоголем та наркотиками він був вимушений пройти курс лікування у клініці Bett Ford. До музики він повернувся у 1985-му році. Він змінив склад свого гурту, залишивши тільки гітариста та наступного року випустив альбом The Ultimate Sin. Після цього музиканти почали турне на підтримку платівки. Наступного року Оззі видав альбом присвячений Ренді Роудсу, що загинув. У альбом увійшли їх концертні записи. Платівка отримала назву Randy Roads Tribute, усі прибутки від продажу платівки музиканти разом із матір'ю Ренді Роудса витратили на благодійність. Того ж року з гурту пішов Джейк Лі, на місце якого став молодий талановитий гітарист Закк Вайльд. 1988-го року вийшов альбом No Rest for the Wicked, що був досить успішним. Того ж року дружина Оззі Шерон стає менеджером гурту та допомагає чоловіку позбавитись від алкогольної залежності. Але після цього у творчості Осборна почалася тривала криза. Відмовившись від алкоголю він втратив інтерес і до концертної діяльності. Повернення музиканта відбулося 1995-го року із альбомом Ozzmosis. Він зібрав блискучий гурт у який увійшли Стів Вей (гітара), Закк Вайльд (гітара), Дін Кастранова (ударні) та Тері Батлер (бас-гітара). Віртуозна гра Стіва Вея додала альбому мелодійності та сентиментальності, що не є властивими для інших альбомів Осборна. Цей альбом став одним з найкращих у творчому доробку музики.