Debian
Розробник — Debian Project
Родина ОС — Unix-like
Стан проекту — Актуальний
Модель сирцевого коду — Вільне програмне забезпечення
Initial release — 16 серпня 1993
Останній стабільний випуск — 7.2 (Wheezy)
Доступні мови — Більше 65 мов
Спосіб оновлення — APT
Менеджер пакунків — dpkg
Платформи, що підтримуються — i386, x86-64, PowerPC, 68k, SPARC, Alpha, ARM, MIPS, HPPA, S390, IA-64, ZSeries
Тип ядра — Монолітне ядро
Ліцензія — Вільне програмне забезпечення, переважно GNU GPL
Дебіан (Debian) — комп’ютерна операційна система, основний дистрибутив якої складається тільки з вільного програмного забезпечення. Надається можливість встановлення також пакунків програм, які не відповідають означенню вільного програмного забезпечення, і їх винесено в окремий архів non-free. Найпоширеніший форма цієї системи, Debian GNU/Linux, є популярним і впливовим дистрибутивом Linux. Це багатоцільова операційна система, що може використовуватись на настільних комп'ютерах, лептопах, серверах та вбудованих системах. Поточний випуск Debian містить понад 37500 пакунків із програмним забезпеченням.
Debian відомий суворою відданістю філософії Unix та вільного програмного забезпечення. Перевагою Debian є також велика кількість підтримуваних комп'ютерних архітектур — Debian може працювати на 11 різних видах процесорів, серед яких окрім типових Intel/AMD 32- та 64-бітних архітектур (які найчастіше використовуються у персональних комп'ютерах), є також архітектури ARM та MIPS, які використовують переважно у вбудованих системах, а також архітектура s390x, яка використовується мейнфреймами серії IBM System z
За час існування системи Debian, на її основі було створено чимало відомих дистрибутивів, серед яких: Ubuntu, MEPIS, Dreamlinux, Damn Small Linux, Xandros, Knoppix, Linspire, sidux, Kanotix, та багато інших. Система керування пакунками програмного забезпечення Debian (особливо APT) відома своєю суворою політикою стосовно пакунків та якості випусків. APT дозволяє легко оновлювати систему, а також автоматично розв'язувати залежності між пакунками. Debian використовує повністю прозорий процес розробки і тестування. Система розробляється волонтерами з усього світу і підтримується за рахунок пожертв, збором котрих займається не-комерційна організація «Програми в інтересах суспільства» (Software in the Public Interest, Inc.).
Типова інсталяція для робочої станції включає у себе таке програмне забезпечення: графічне середовище Gnome, офісний пакет LibreOffice, вебний переглядач Iceweasel (Firefox), графічні редактори Gimp, Inkscape, програма роботи з електронною поштою та організатор Evolution, програмне забезпечення для запису CD/DVD, аудіо/відео програвачі, та переглядач PDF документів. Для типової інсталяції достатньо лише першого CD/DVD; інші диски містять усі з понад 37500 пакунків з програмним забезпеченням. Якщо користувач не бажає звантажувати CD/DVD, усе це додаткове програмне забезпечення може бути при потребі автоматично звантажено системою керування пакунків з архівів програмного забезпечення Debian. Система також може бути налаштована таким чином, щоб звантажувати і встановлювати наявні оновлення автоматично.
Історія
Вперше дистрибутив Дебіен анонсував Ян Мердок, тоді студент Університету Purdue, 16 серпня 1993 року. На початку Мердок назвав свою систему «Випуск Дебіен Лінукс» («Debian Linux Release»). Назва «Дебіен» була утворена від перших літер його імені та його тодішньої дівчини (згодом — дружини, нині — колишньої) Дебри: Debra + Ian (/dɛbˈiːjən/). Він мав на меті створити новий дистрибутив, котрий буде відкрито розроблятись, як Лінукс та ГНУ, старанно і сумлінно збиратись та якісно супроводжуватись і підтримуватись.
На початку проект розвивався повільно, перші версії 0.9х були випущені у 1994 та 1995 роках. Перші порти на інші архітектури розпочались у 1995 році і перший випуск 1.х було здійснено у 1996 році. Тоді ж Брюс Перенс (Bruce Perens) замінив Іена Мердока на посаді лідера проекту. В цьому ж році один з розробників, Іен Шуйслер (Ean Schuessler) запропонував укласти суспільну угоду між проектом та його користувачами. За результатами обговорення у поштовій розсилці було укладено Соціальну Угоду та Посібник по вільних програмах Дебіен, котрі описували базові вимоги до розробників дистрибутиву. Брюс Перенс також ініціював створення офіційної організації «Програми в інтересах суспільства», котра б опікувалась проектом і вирішували фінансові та юридичні питання.
У 1998 році, перед випуском версії 2.0, першої, яка базувалась на бібліотеці glibc, Брюс Перенс покинув проект. Учасники проекту провели вибори нового лідера та випустили два нових релізи гілки 2.х, кожен з яких містив все більше пакунків та портів на різні архітектури. В цей час було розроблено АРТ та започатковано перший проект на ядрі, відмінному від Лінукс — Дебіен ГНУ/Хард (Debian GNU/Hurd). У 1999 році було запущено перші дистрибутиви на основі Дебіен — Corel Linux та Stormix's Storm Linux, які нині більше не підтримуються.
Наприкінці 2000 у Проекті відбулися значні зміни в практиці архівування та випуску стабільної версії. Реорганізовано архіви програм, введено сховища пакунків («package pools») та створено тестову гілку у вигляді тестового майданчику для запланованого випуску. В цьому ж році розробники почали проводити конференції під назвою Дебконф (Debconf), на яких обговорюються задачі для розробників та технічних користувачів. У версії 4.0 вперше за історію проекту з дистрибутиву було викинуто одну з підтримуваних процесорних архітектур — m68k.
Пакунки, що знаходяться у розробці вивантажуються до нестабільної (відомої також як Сід (Sid)) та експериментальної гілок проекту. Це, як правило, нормальні, стабільні версії програм, випущені основним розробником, але зі специфічними для Дебіен модифікаціями, які можуть спричинити проблеми. Нестабільні чи не цілком готові програми переносяться до експериментальної гілки. Після тимчасового перебування у нестабільній гілці (в залежності від необхідності внесених у програму змін) пакунок автоматично мігрує до тестової гілки. Це, щоправда, відбувається лише в тому випадку, якщо у ньому не знаходять критичних помилок і якщо їх не містять інші програми, потрібні для функціонування даної.
Оскільки оновлення стабільних випусків Дебіен не містить поновлень програм, а лише поновлення безпеки, багато користувачів обирають тестову та нестабільну гілки з новішими пакунками. Проте, ці гілки менше протестовані, а нестабільна ще й не отримує вчасно оновлень безпеки.
Випуски
Поточним стабільним випуском є 6.0, що має кодове ім'я «Squeeze». Після виходу нової версії, попередня стабільна помічається, як «стара стабільна» (oldstable), наразі нею є 5.0, кодове ім'я «Lenny». Між тим, для стабільного випуску виходять періодичні оновлення, які, маркуються, наприклад, 4.0r3. Команда безпеки проекту Debian (Debian security team) випускає оновлення безпеки для останнього стабільного випуску, а також для попереднього стабільного випуску (oldstable) протягом одного року після виходу нового. Наприклад, версія 4.0 «Etch» вийшла у квітні 2007 року, це означає, що попередня стабільна версія 3.1 «Sarge» буде підтримуватися до квітня 2008 року. Для виконання більшості задач, строго рекомендується використовувати лише систему, для якої регулярно виходять оновлення безпеки. Для тестової (testing) гілки такої виходять оновлення безпеки; цим займається спеціальна команда добровольців, «Команда Debian testing», однак, ці оновлення не є офіційними.
Наразі Debian має 9 стабільних випусків.
- 1.1 Buzz Базз
- 1.2 Rex Рекс
- 1.3 Bo Бо
- 2.0 Hamm Хемм
- 2.1 Slink Слінк
- 2.2 Potato Потейто
- 3.0 Woody Вуді
- 3.1 Sarge Сарж
- 4.0 Etch Етч
Нинішня стабільна версія має офіційні порти для наступних архітектур:
- i386 — архітектура x86-32, розроблена для Intel/AMD 32-біт
- amd64 — архітектура x86-64 розроблена для Intel/AMD 64-біт
- alpha — архітектури DEC Alpha
- sparc — архітектура Sun SPARC на Sun-4m, Sun-4u та Sun-4v системах
- arm — архітектура ARM на Risc PC та різні вбудовані системи
- powerpc — архітектура PowerPC
- hppa — архітектура HP PA-RISC
- ia64 — архітектура Intel Itanium (IA-64)
- mips, mipsel — Архітектура MIPS (big-endian і little-endian)
- s390 — архітектура IBM ESA/390
- m68k — архітектура Motorola 68k на Amiga, Atari, Macintosh, та багатьох інших вбудованих VME системах
- Z — архітектура ZSeries
- Ядра[ред. • ред. код]
- Проект характеризує себе, як «Універсальна Операційна Система» та чимало портів усього користувацького програмного забезпечення на багато операційних систем
- Debian GNU/Linux, на ядрі Linux — оригінальний, офіційний порт
- Debian GNU/Hurd, на GNU Hurd
- Debian GNU/kFreeBSD, на ядрі FreeBSD
- Debian GNU/NetBSD, на ядрі NetBSD
Між тим, усі порти, окрім оригінальної версії на базі ядра Linux наразі не є офіційними, тож, наразі Debian є лише дистрибутивом Linux.
Debian наразі має три версії основного інсталяційного CD, одна для кожного стільничного середовища: GNOME, за замовчуванням, а також KDE, Xfce та LXDE як альтернативи.
Система Debian Live —-- це версія Debian, котра може бути завантажено зі змінного носія інформації, наприклад, CD, DVD, USB-флешка або через netboot без наявності жорсткого диску. Це дає можливість користувачам попрацювати із системою Debian не встановлюючи її на жорсткий диск. За аналогією, є три версії системи Debian Live з різними стільничними середовищами: GNOME, KDE та Xfce. Вона використовує стільки офіційний пакунків Debian, скільки це є можливим для забезпечення її працездатності. Також присутня можливість встановлення цієї системи на жорсткий диск.
Лідери проекту:
- засновник дистрибутива серпень 1993 — березень 1996
- Брюс Перенс квітень 1996 — грудень 1997
- Ян Джексон січень 1998 — грудень 1998
- Віхерт Аккерман січень 1999 — березень 2001
- Бен Коллінс квітень 2001 — квітень 2002
- Бідейл Гарбі квітень 2002 — квітень 2003
- Мартін Мічлмаір березень 2003 — березень 2005
- Брендан Робінсон квітень 2005 — квітень 2006
- Ентоні Таунс квітень 2006 — квітень 2007
- Сем Осевар квітень 2007 — квітень 2008
- Стів Макінтайр квітень 2008 — квітень 2010
- Стефано Закіролі, поточний лідер проекту квітень 2010 — даний час
Переваги та недоліки
Система Дебіен постачає понад 24 000 скомпонованих пакунків. Оскільки стабільний випуск проходить ретельне та всебічне тестування, система та пакунки в ній є доволі надійними. Але оскільки тестування займає багато часу, то одним з недоліків Дебіен є певна застарілість програм стабільної збірки. Між випусками 3.0 та 3.1 минуло майже 3 роки. І хоча випуск Дебіен 4.0 було анонсовано на грудень 2006 року (18 місяців після випуску 3.1), насправді він відбувся лише 8 квітня 2007 року. Цей недолік частково виправляється наявністю т.зв. бекпортованих пакунків (оновлених версій програм, скомпільованих у стабільному середовищі і для стабільного середовища), доступних в числі іншого з майданчиків backports.org і apt-get.org. Проте, в деяких випадках ці пакунки погано інтегруються в систему викликаючи можливі клопоти з поновленням чи конфлікти з іншими програмами.
Тестова гілка часто містить оновлене програмне забезпечення котре значно стабільніше, аніж можна було б подумати дивлячись на назву гілки. Проте одразу після нового випуску у ній відбуваються значні зміни. Іншим зауваженням є те, що деякі документи та програми недоступні у офіційній системі Дебіен оскільки вони не відповідають вимогам Проекту.
Документи, що випущені під GNU Free Documentation License з недоступними для змін секціями розглядаються проектом як не повністю вільні і поміщаються до секції non-free. В таких випадках програми чи документи можна отримати від третіх сторін або ж з секції non-free файлосховищ Дебіен, або ж відшукати іншу програму, що відповідає вашим вимогам та є вільною. Наприклад, власницький Адоб Акробат-читач (Adobe Acrobat reader) не постачається з Дебіен, але по-перше вам доступні інші програми для читання документів PDF, а по-друге сам Acrobat reader можна звантажити з веб-сайту фірми-виробника і встановити вручну.
Дехто критикує Проект за те включення до секції non-free деяких власницьких програм замість того, щоб повністю відмовитись від їх використання. Раніше Дебіен включав вільні пакунки з невільними компонентами до головної збірки, проте зараз відділяє деякі програми, як наприклад власницькі драйвери пристроїв у ядрі Лінукс.
Наприкінці 2000 року, у проекті зроблено значні зміни в управлінні архівами та випусками, реорганізовано процеси за допомогою нових «сховищ пакунків» (package pools), і створено тестову (testing) гілку. Також, у цьому році розпочали проведення щорічної конференції під назвою Debconf для розробників та користувачів Debian.
Цікаві факти:
- NASA використала систему Debian в експериментах на шаттлі Колумбія.
- Всі версії Debian названі в честь персонажів мультфільму Історія іграшок