Каролінгське та Оттонівське Відродження
Зміст
Проект з ОІТ та ЗЛ: "Каролінгське та Оттонівське Відродження" - 208 групи ФІМ, 2013
«Ніщо не вічне» — говорить істина. А тим паче великі держави. До того ж якщо вони створені шляхом завоювань. Для того, щоб ними правити необхідні великі затрати та зусилля. В принципі так і чинили Карл Великий і Оттон І. Карл розумів, що керувати імперією здатні лише освічені люди, не лише світські, а й духовні. Латину в той час майже не розуміли, кожен певний регіон мав власний діалект. Ну а як можна керувати підданими, якщо вони розмовляють різними мовами? Саме тому Карл запроваджує латину офіційною мовою і створює школи, де її можна було вивчати усім бажаючим. Для навчання людей і керування країною запрошує великих тогочасних учених. Оттон же навпаки, в нього спостерігається тенденція замкнутості. Тогочасна еліта пишалася традиціями попередників і на прибульців дивилася зверхньо. Тому ніяких закордонних спеціалістів. Спиралися лише на власні можливості. Хоча їхні методи і різняться між собою, але вони робили гарну справу і досить непогано. В часи їхнього правління їхні держави були одними з наймогутніших і досягли високих вершин у розвитку культури в порівнянні з іншими країнами. Вони були в добрих відносинах з Ватиканом. Значення у розвитку культури Європи доволі вагоме. Саме тоді почалося розформування Європи на католиків і православних. Багато тогочасних праць стали основою подальших розробок і винаходів. Нарешті, беручи приклад з імперії Франків, вчилися і їхні сусіди, напівдикі племена. Так як сусіди мадьяри часто нападали своєю кіннотою на прикордонні території і забирали з собою певні досягнення культури, то таким чином вони поширювали їх по значній території Європи. За часів Карла Великого відбулося певне піднесення культури, назване «Каролінгським відродженням». Сам Карл мав добру, як на той час, освіту: знав грецьку і латинську мови, полюбляв читати книжки, а от писати так і не навчився. Він запрошував до себе і залучав до управління державою вчених з усієї Європи. Вони створили при дворі імператора гурток «Академія» — на взірець філософської школи грецького філософа Платона, — де у присутності Карла читали твори античних філософів і церковних богословів, складали вірші, вільно обмінювалися думками, сперечалися.
За допомогою членів «Академії» Карл заснував при центрах єпископств школи, в яких готували освічених людей для управління державою. Він видав указ про обов'язкове навчання всіх дітей вільних людей. Однак його не змогли виконати через брак достатньої кількості вчителів. Зі шкіл, заснованих Карлом при єпископствах, згодом виникли середньовічні університети. Школа, в якій готували людей до управління державою, існувала і при дворі.
Карл Великий цікавився історією. За його наказом збирались і переписувалися давні римські та грецькі рукописи. Він доручив записувати щорічно всі події, що відбувались у державі. Ці записи згодом назвали аналами (від лат. annus—рік). В імперії будувалися кам'яні палаци й собори, прокладалися нові шляхи. Карл Великий започаткував грандіозний проект будівництва каналу між Рейном і Дунаєм, що мав з'єднати Північне море з Чорним (проект за тих часів так і не було здійснено).
Ідея проекту
Ознайомити читачів з явищем Каролінгського та Оттонівського Відродження та значенням для Європи
