Каролінгське та Оттонівське Відродження
Зміст
Проект з ОІТ та ЗЛ: "Каролінгське та Оттонівське Відродження" - 208 групи ФІМ, 2013
«Ніщо не вічне» — говорить істина. А тим паче великі держави. До того ж якщо вони створені шляхом завоювань. Для того, щоб ними правити необхідні великі затрати та зусилля. В принципі так і чинили Карл Великий і Оттон І. Карл розумів, що керувати імперією здатні лише освічені люди, не лише світські, а й духовні. Латину в той час майже не розуміли, кожен певний регіон мав власний діалект. Ну а як можна керувати підданими, якщо вони розмовляють різними мовами? Саме тому Карл запроваджує латину офіційною мовою і створює школи, де її можна було вивчати усім бажаючим. Для навчання людей і керування країною запрошує великих тогочасних учених. Оттон же навпаки, в нього спостерігається тенденція замкнутості. Тогочасна еліта пишалася традиціями попередників і на прибульців дивилася зверхньо. Тому ніяких закордонних спеціалістів. Спиралися лише на власні можливості. Хоча їхні методи і різняться між собою, але вони робили гарну справу і досить непогано. В часи їхнього правління їхні держави були одними з наймогутніших і досягли високих вершин у розвитку культури в порівнянні з іншими країнами. Вони були в добрих відносинах з Ватиканом. Значення у розвитку культури Європи доволі вагоме. Саме тоді почалося розформування Європи на католиків і православних. Багато тогочасних праць стали основою подальших розробок і винаходів. Нарешті, беручи приклад з імперії Франків, вчилися і їхні сусіди, напівдикі племена. Так як сусіди мадьяри часто нападали своєю кіннотою на прикордонні території і забирали з собою певні досягнення культури, то таким чином вони поширювали їх по значній території Європи.
Ідея проекту
Ознайомити читачів з явищем Каролінгського та Оттонівського Відродження та значенням для Європи
