10BASE-F
Широко застосовувати оптоволоконний кабель у Ethernet почали порівняно недавно. Його застосування дозволило збільшити допустиму довжину сегмента й істотно підвищити стійкість передачі до перешкод. Важливою є також і повна гальванічна розв'язка комп’ютерів мережі, що досягається без усякої додаткової апаратури просто завдяки специфіці середовища передачі.
Передача інформації в даному випадку йде двома оптоволоконними кабелями, що передають сигнали в різні боки. Іноді використовуються двопровідникові оптоволоконні кабелі, що містять два кабелі в загальній оболонці, але частіше – два окремих кабелі. Всупереч розповсюдженій думці, вартість оптоволоконного кабелю не висока (вона близька до вартості тонкого коаксіального кабелю).
Стандарт FOIRL (Fiber Optic Inter-Repeater Link) представляє собою перший стандарт комітету 802.3 для використання оптоволокна в мережах Ethernet. Він гарантує довжину оптоволоконного зв'язку між повторювачами до 1 км при загальній довжині мережі не більш 2500 м. Максимальне число повторювачів між будь-якими вузлами мережі – 4. Максимального діаметра в 2500 м тут досягти можна, хоча максимальні відрізки кабелю між усіма 4 повторювачами, а також між повторювачами і кінцевими вузлами неприпустимі – інакше вийде мережа довжиною 5000 м.
Стандарт 10Base-FL представляє собою незначне поліпшення стандарту FOIRL. Збільшено потужність передавачів, тому максимальна відстань між вузлом і концентратором збільшилося до 2000 м. Максимальне число повторювачів між вузлами залишилося рівним 4, а максимальна довжина мережі – 2500 м.
Стандарт 10Base-FB призначений тільки для з'єднання повторювачів. Кінцеві вузли не можуть використовувати цей стандарт для приєднання до портів концентратора. Між вузлами мережі можна встановити до 5 повторювачів 10Base-FB при максимальній довжині одного сегмента 2000 м і максимальній довжині мережі 2740 м.
Апаратура 10BASE-FL має подібність як з апаратурою 10BASE5 (застосовуються зовнішні трансивери з'єднані з адаптером трансиверним кабелем), так і з апаратурою 10BASE-T (застосовуються топологія типу «пасивна зірка» і два різнонаправлені кабелі). Схема з'єднання мережевого адаптера і концентратора показана на Мал. 11.
Оптоволоконний трансивер називається FOMAU (Fiber Optic MAU). Він виконує усі функції звичайного трансивера (MAU), але, крім того, перетворить електричний сигнал в оптичний і навпаки, а також формує і контролює сигнал цілісності лінії зв'язку, переданий у паузах між пакетами. Для приєднання трансивера до адаптера застосовується стандартний AUI-кабель, такий же, як і у випадку 10BASE5, але довжина його не повинна перевищувати 25 м.
Довжина оптоволоконних кабелів, що з'єднують трансивер і репітер, може досягати 2 км. Треба також враховувати, що ті ж самі оптоволоконні кабелі можна використовувати і для передачі на швидкості 100 Мбіт/с (Fast Ethernet).
Спочатку оптоволоконний зв'язок застосовувався переважно для зв'язку між репітерами. Тому стандарт FOIRL (Fiber Optic Inter-Repeater Link), розроблений на початку вісімдесятих, припускав саме зв'язок між двома репітерами на відстань до 1000м. Потім були розроблені оптоволоконні трансивери для підключення до репітеру окремих комп’ютерів і стандарт 10BASE-F, що включає в себе наступні три типи сегментів:
• 10BASE-FL – замінив старий стандарт FOIRL і є найбільш розповсюдженим у даний час. Він забезпечує зв'язок між двома комп’ютерами, між двома репітерами чи між комп’ютером і репітером. Максимальна відстань – до 2000м;
• 10BASE-FB – призначений для синхронного обміну між декількома репітерами з метою створення базової розподільної репітерної системи. Максимальна відстань ~ до 2000м. Широкого поширення не одержав;
• 10BASE-FP – призначений для об'єднання в «пасивну зірку» без використання репітерів до 33 комп’ютерів (застосовуються спеціальні оптичні розгалуджувачі). Максимальна відстань – до 500м. Широкого поширення цей тип також не одержав.
Стандартний оптоволоконний кабель 10BASE-FL повинен мати на кінцях оптоволоконні байонетні ST-роз’єми (стандарт BFOC/2.5). Приєднання цього роз’єму не складніше, ніж BNC-роз’єму в мережі 10BASE2. У відповідності зі стандартом довжина хвилі переданого світлового сигналу – 850нм. Сумарні оптичні втрати в сегменті (як у кабелі, так і в роз’ємах) не повинні перевищувати 12,5дБ. При цьому втрати в кабелі складають близько 5дБ на кілометр довжини кабелю, а втрати в роз’ємі – від 0,5 до 2,0дБ.
Мінімальний набір устаткування для з'єднання оптоволоконним кабелем двох комп’ютерів містить у собі наступні елементи:
• два мережевих адаптери з трансиверними роз’ємами;
• два оптоволоконних трансивера (FOMAU);
• два трансиверних кабелі;
• два оптоволоконних кабелі з ST-роз’ємами на кінцях.
Якщо потрібно з'єднати більше двох комп’ютерів, то необхідно використовувати концентратор.
