1963 рік. Винайдення компакт-касети
Компакт-касета
Компа́кт-касе́та (аудіокасета, або просто кассе́та, англ. Compact Cassette, від от фр. cassette — ящик) — носій інформації. що являє собою плоску закриту коробку, у якій розміщена магнітна стрічка для запису звуку.
Вперше була представлена в 1963 році компанією Philips. Через свою відносну дешевину довгий час (з початку 1980-х по 1990-ті роки) була найпопулярнішим аудіоносієм, але згодом (приблизно, з початку 1990-х років) була витиснута компакт-диском.
Запис здійснюється на магнітну стрічку, що поділена на дві (моно) або чотири (стерео) звукові доріжки (у касети 2 сторони — з кожної доступна одна або дві доріжки).
Ширина стрічки у касеті складає 3.81 мм, швидкість руху при відтворенні та запису 4.76 см/с.
Розміри касети: довжина 102 мм, ширина — 64 мм i товщина — 12 мм.
Касети розрізняються за довжиною плівки та місткістю:
Касети C60 використовують плівку довжиною 85 м i товщиною 18 мікронів. Дозволяють записати до 60 хвилин звуку (по 30 на кожну сторону). Касети C90 використовують плівку довжиною 132 м i товщиною 12 мікронів. Дозволяють записати до 90 хвилин звуку (по 45 на кожну сторону). Касети C120, що дозволяють записувати до 120 хвилин звуку (по 60 на кожну сторону) застосовуються рідко через надзвичайно тонку стрічку.
Компакт-касети також розрізняються за якістю і складом магнітної стрічки:
Normal position, IEC-I, оксид заліза — Fe2O3 High position, IEC-II, оксид хрому — CrO2 IEC-III, змішана хромово-залізна — FeCr — стандарт проіснував недовго у 70-х. Metal position, IEC-IV, металева — Fe
