Адресація в ISDN
Технологія ISDN розроблялася як основа всесвітній телекомунікаційній мережі, що дозволяє зв'язувати як телефонних абонентів, так і абонентів інших глобальних мереж - комп'ютерних, телексних. Тому при розробці схеми адресації вузлів ISDN необхідно було: n по-перше, зробити цю схему досить ємною для всесвітньої адресації; n по-друге, сумісної зі схемами адресації інших мереж, щоб їхні абоненти у разі з'єднання своїх мереж через мережу ISDN могли б користуватися звичними форматами адрес. Розробники стека TCP / IP пішли по шляху впровадження власної схеми адресації, незалежної від систем адресації об'єднуються мереж. Розробники технології ISDN пішли іншим шляхом: вони вирішили домогтися використання в адресі ISDN адрес об'єднуються мереж. Основне призначення ISDN - це передача телефонного трафіку. По-цьому за основу адреси ISDN був узятий формат міжнародного телефонного плану номерів, описаний в стандарті ITU-T E.163. Однак цей формат був розширений для підтримки більшої кількості абонентів та для використання в ньому адреси інших мереж, наприклад Х.25. Стандарт адресації в мережах ISDN отримав номер E.164.
Формат Е.163 передбачає до 12 десяткових цифр у номері, а формат адреси ISDN у стандарті Е.164 розширено до 55 десяткових цифр. У мережах ISDN розрізняють номер абонента та адреса абонента. Номер абонента відповідає точці Т підключення всього користувальницького обладнання в мережі. Наприклад, вся офісна АТС може ідентифікуватися одним номером ISDN. Номер ISDN складається з 15 десяткових цифр і ділиться, як і телефонний номер, за стандартом Е.163: поле «Код країни» (від 1 до 3 цифр), поле «Код міста» та поле «Номер абонента». Адреса ISDN включає номер і 40 цифр подадреса, який використовується для нумерації термінальних пристроїв за призначеним для користувача інтерфейсом, тобто підключених до точки S. Наприклад, якщо на підприємстві є офісна АТС, то їй можна присвоїти один номер, наприклад, 7-044-565-65-00, а для виклику абонента має адресу 235, зовнішній абонент повинен набрати номер 7-044-565-65-00 -235.
При виклику абонентів з мережі, що не відноситься до ISDN, їх адреса може безпосередньо замінювати адресу ISDN. Наприклад, адреса абонента мережі Х.25, в якій використовується система адресації за стандартом Х.121, йому має передувати полі префікса, в яке міститься код стандарту адресації, в даному випадку стандарту Х.121. Комутатори мережі ISDN можуть обробити цю адресу коректно і встановити зв'язок з потрібним абонентом мережі Х.25 через мережу ISDN, коммутіруя канал типу В з комутатором Х.25, або передаючи дані по каналу типу D в режимі комутації пакетів. Префікс описується стандартом ISO 7498.
Стандарт ISO 7498 визначає досить складний формат адреси, причому основною схемою адресації є перші два поля. Поле AFI (Athority and Formay Identifier) задає значення усіх інших полів адреси і формат цих полів. Значенням поля AFI є один з 6 типів піддоменів глобального домену адресації: n чотири типи доменів відповідають чотирьом типам публічних телекомунікаційних мереж: мереж з комутацією пакетів, телексних мереж, публічних телефонних мереж та мереж ISDN; n п'ятий тип домена - це географічний домен, який призначається кожній країні; n шостий тип домена - це домен організаційного типу, в який входять міжнародні організації, як ООН і НАТО. За полем AFI йде полі IDI (Initial Domain Identifier) - поле початкового ідентифікатора домену, а за ним розташовується додаткове поле DSP (Domain SpecificPart), яке може нести додаткові цифри номера абонента, якщо розрядності поля INI не вистачає.
Ще одним способом виклику абонентів з інших мереж є вказівка в адресі ISDN двох адрес: адреси ISDN прикордонного пристрої, наприклад, що з'єднує мережу ISDN з мережею Х.25, і адреси вузла в мережі Х.25. Адреси повинні розділятися спеціальним роздільником. Два адреси використовуються за два етапи: спочатку мережа ISDN встановлює з'єднання типу комутованого каналу з прикордонним пристроєм, приєднаним до мережі ISDN, а потім передає йому другу частину адреси, щоб це пристрій здійснило з'єднання з потрібним абонентом.
