Портфоліо проекту "Штучний Інтелект" Мозгової Тетяни
Зміст
Тема статті
Людина чи штучний інтелект
Опис проблеми
Дослiдження в галузi штучного iнтелекту виникли пiд впливом iдеї спiльностi процесiв керування i передачi iнформацiї в живих органiзмах, суспiльствi i комп’ютерах. Сам термiн “штучний iнтелект” був уведений Дж. Маккартi в 1956 р. Фiлософська “прийнятнiсть” проблематики була обумовлена спiнозiанським уявленням, що лежить у її пiдґрунтi, про те, що “порядок i зв’язок iдей тi ж самi, що порядок i зв’язок речей”. Тим самим створити в комп’ютерi структуру, що вiдтворює “свiт iдей”, означало просто напросто створити структуру, iзоморфну структурi речовинного свiту, тобто побудувати “електронну” модель свiту. Ця модель iнтерпретувалася як комп’ютерна модель людських знань про свiт, а процес людського мислення – як пошук таких трансформацiй моделi, що повиннi були перевести комп’ютерну модель у деякий фiнальний стан.
У ходi створення “штучного iнтелекту” вченi зiштовхнулися з низкою труднощiв. Основнi труднощi полягають у тому, що дотепер не iснує однозначного i загальноприйнятого визначення i розумiння “штучного iнтелекту”.
Iснує безлiч визначень цього термiна. Так, А.В. Тимофєєв пропонує називати iнтелектом “способность мозга решать интеллектуальные задачи путем приобретения, запоминания и целенаправленного преобразования знаний в процессе обучения на опыте и адаптации к разнообразным обстоятельствам”. Причому найважливiшою вiдмiннiстю людського мислення є мова.
У фiлософiї iнтелект характеризує вiдносно стiйку структуру розумових здiбностей iндивiда, що виявляються, наприклад, в умiннi сприймати iнформацiю i використовувати її для розв’язання тих чи iнших завдань.
У найзагальнiшому значеннi штучний iнтелект – це сукупнiсть автоматичних методiв i засобiв цiлеспрямованої переробки iнформацiї вiдповiдно до досвiду, що набувається в процесi навчання, й адаптацiї при вирiшеннi рiзноманiтних задач. Особливостi тiєї чи iншої системи штучного iнтелекту визначаються властивостями закладених у неї алгоритмiв i програм i технiчною реалiзацiєю.
Першi спроби моделювання таких сторiн людської дiяльностi, що здаються людинi дуже простими, зiткнулися iз серйозними труднощами. (Наприклад, серйозною проблемою дотепер здається розпiзнавання образiв системами штучного iнтелекту. Хоча помiтьмо, що проблеми розпiзнавання текстiв i перекладу, що вважалися ранiше не менш серйозними, були частково вирiшенi).
Треба вiдзначити, що останнiм часом у сферi дослiджень штучного iнтелекту розвивається напрямок, зв’язаний зi створенням нового класу пристроїв обчислювальної технiки – нейрокомп’ютерiв. У порiвняннi з традицiйними унiверсальними ЕОМ нейрокомп’ютери володiють низкою незвичайних властивостей, породжуваних їхньою архiтектурою, що тiєю чи iншою мiрою вiдбиває динамiку iнформацiйних процесiв головного мозку. Саме тому вони добре пристосованi для вирiшення задач розпiзнавання образiв.
Труднощi моделювання свiдомостi навiть на почуттєвому рiвнi пов’язанi насамперед з цiлiсним, iнтегративним характером її функцiонування. Можна тому сказати, що дiяльнiсть свiдомостi має системний характер. Це виражається, по-перше, у тiм, що окремi форми почуттєвого пiзнання виступають у взаємозв’язку i єдностi; по-друге, їхня дiяльнiсть iстотно залежить вiд мислення.
Переходячи до проблеми спiввiдношення можливостей людини i кiбернетичної машини в планi вiдтворення на останнiй функцiї мислення, слiд насамперед указати на один важливий висновок, до якого привели кiбернетика i математична логiка. Цей висновок полягає в тому, що будь-яка строго окреслена i математично описана – формалiзована й алгоритмiзована – галузь iнтелектуальної дiяльностi людини в принципi може бути передана машинi (“теза Тьюрiнга”). Або, iншими словами, всякий детермiнований процес, сутнiсть якого можна пояснити людинi, потенцiйно здiйснюваний машиною, якiй наданий необмежений час i яка має необмежену пам’ять. Однак треба вiдрiзняти потенцiйну здiйснюванiсть вiд здiйснюваностi за допомогою реально наявних засобiв. Тому що збiгатися обидва цi види можуть тiльки для надприродного iнтелекту.
Виникає принципове запитання: чи можна моделювати iнтелектуальну дiяльнiсть, а якщо можна, то як це зробити? Iснують двi точки зору на це:
1. Багатьом ученим здається безсумнiвним, що обчислювальнi машини i роботи можуть у принципi мати всi основнi риси iнтелекту. Таким чином, вони дають позитивну вiдповiдь на запитання “чи можуть обчислювальнi машини або роботи мислити?“ (А. Тимофєєв, А. Тьюрiнг, I. Шкловський). [17]
Iснує кiлька шляхiв розв’язання задач за допомогою систем штучного iнтелекту:
а) повне перебирання варiантiв, що практично неможливий через велику кiлькiсть iнтелектуальних задач; б) евристичнi й адаптивнi алгоритми. 2. Друга точка зору протилежна першiй. Деякi схиляються на користь негативної вiдповiдi на запитання, чи може машина уподiбнитися людинi. У їхньому числi i творець кiбернетики Джон фон Нейман. Розглядаючи задачу про машинне моделювання нейронних структур мозку, вiн прийшов до гiпотези, що якщо система досягає певного ступеня складностi, її опис не може бути простiшим, нiж вона сама. “Немає сумнiву в тiм, – писав Нейман, – що окрему фазу будь-якої мислимої форми поведiнки можна “цiлком i однозначно” описати за допомогою слiв. Цей опис може бути довгим, однак завжди можливим”. З iдей фон Неймана випливає, що проблема створення машинної програми, здатної вирiшувати всi тi рiзноманiтнi задачi, що успiшно вирiшує людський мозок, надзвичайно важка, якщо не безнадiйна.
Блог до проекту
Мій Блог
Мультимедійна презентація
Календар подій проекту:
Google Календар (посилання на розклад роботи у проекті)
Опитування до проекту
Фотоальбом до проекту
Спілкування між учасниками проекту
- Чат
- Форум
- Спільнота на базі соціальних мереж
- Skype
- Telegram
- Viber
- Wiki-сторінка
- Сайт
- .....
Інформаційні ресурси
Друковані джерела
- ...
- ...
- ...
Відеоматеріали
- ...
- ...
- ...
Електронні ресурси
- Штучний Інтелект - Освіта.UA
- Штучний інтелект: загроза для людства чи помічник?
- Штучний Інтелект - Вікіпедія
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
