Субкультури

Субкультýри — сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. У антропології — група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки.

Приклади субкультур

   * емо
   * репери
   * рокери
   * готи
   * хіпі
   * металісти
   * панки
   * растамани
   * скінхеди
   * фріки
   * сарматизм
   * яппі

Види субкультур

Субкультурні групи бувають двох типів:

(1) Всеохопна інституція — це соціальний простір, у якому члени субкультури живуть і працюють із однодумцями — відрізані від загалу. Вони живуть замкнуто і відокремлено. Це — втеча від суспільства. Втеча.

(2) Діяльність у суспільстві — тип, протилежний до (1). Його члени не схвалюють правил загалу, але діють у його межах. Це — навернення суспільства. Протистояння.

Інший погляд на відмінності серед субкультур виділяє такі два типи: естетична субкультура й опозиційна субкультура. Естетична субкультура просто відрізняється від культури загалу. Натомість опозиційні субкультури протистоять певним суспільним інститутам або звичаям.

Хі́пі[1] (рідше: Гі́пі, англ. hippy, hippie) — американський молодіжний рух, який здійснив у середині 60-х років ХХ ст. першу сексуальну революцію, перетворився на субкультуру та став одним із символів своєї епохи. Деколи їх називали «діти квітів».

Американські хіпі перейняли низку аспектів буддизму, індуїзму й індіанських вірувань Америки, заперечували грабіжницький і споживацький капіталізм, закликаючи жити в єдності з природою, скромно і без насильства, виступали проти війни у В’єтнамі, пропагували вільне кохання та життя в “комунах” – аграрних поселеннях, мешканці яких вирощували екологічно чисті продукти. Ключовим гаслом було Love, Peace, Freedom («мир, любов, свобода»). Антивоєнні слова Make love not war («займайтеся коханням, а не війною») з пісні Джона Леннона стали крилатими. Хіпі одягалися в яскравий і незвичний одяг, носили довге волосся та бороди, влаштовували фестивалі психоделічної (тобто створюваної під впливом легких наркотиків, скажімо, марихуани) та рок-музики. Прототип руху постав на початку 60-х років на східному узбережжі США у Грініч-Вілідж, а вершини популярності сягнув у середині 1960-х років. Зокрема, на найграндіозніший фестиваль у Гай-Ешбрі влітку 1967 р. зібралися 75 тисяч хіпі. Легендою став фестиваль у Вудстоку, на який з'їхалося майже 500 000 людей. Кумирами «дітей квітів» стали рок-музиканти Джон Леннон і Джим Моррісон. Десь до середини 1970-х рух поступово занепав, більшість його учасників повернулися в лоно буржуазної цивілізації та стали добропорядними громадянами, проте й досі існують затяті послідовники хіпізму, які сповідують цю доктрину цілком або частково.

Субкультура хіпі мала великий вплив на культуру західної цивілізації (символом їхньої музики та способу життя стала британська група «Бітлз»), розвиток суспільства, та навіть політики. Колишні хіпі Білл Клінтон, Хав'єр Солана чи Йошка Фішер посідають нині впливові позиції.