Портфоліо до проекту "Штучний інтелект" Мельник Вікторія
Зміст
Тема статті
Віртуальна реальність
Стислий опис проблеми
Віртуальна реальність — уявна реальність, створена за допомогою комп'ютерних систем, які забезпечують візуальні і звукові ефекти, що занурюють глядача в ілюзорний світ за екраном. Користувач оточується породженими комп'ютером образами і звуками, що дають відчуття реальності. Користувач взаємодіє зі штучним світом за допомогою різноманітних сенсорів, таких як, наприклад, шолом і рукавички, які зв'язують його рухи, враження і аудіовізуальні ефекти. Майбутні дослідження в галузі віртуальної реальності скеровані на збільшення враження реальності спостережуваного. Для повноцінного занурення у віртуальність існують навіть спеціально обладнані кімнати, в яких можна не лише побачити та почути віртуальний світ, а ще й понюхати та помацати. За своєю суттю віртуальна реальність є новим етапом візуалізації – переходом від двовимірної передачі зображення до його об’ємного представлення. Тобто зображення стає частиною простору і користувач має можливості зануритися в нього. Те, що раніше народжувалося в уяві письменників-фантастів, отримало можливість втілитися в реальні розробки. Віртуальна реальність стрімко проникає в усі сфери суспільного життя. Зростання публікацій і наукових робіт, присвячених технологіям віртуальної реальності, показує величезний інтерес до цієї сфери нових інформаційних технологій.
Віртуальна реальність не просто демонструє користувачеві якусь сцену, а дозволяє бути її частиною. Можна побачити речі по-новому, відчути себе іншою людиною (і не лише) або покращеною версією самого себе.
Ідеї, що призвели до виникнення феномену віртуальної реальності, зародилися давно. Ще далекого 1964 року у книзі Станіслава Лема «Сумма технологии» ціла глава присвячена «фантоматиці» – області знань, що вирішує проблему: «як створити дійсність, яка для розумних створінь нічим не відрізнялась би від нормальної дійсності, але підпорядковувалась би іншим законам?».
Фантоматика передбачає створення такої ситуації, коли ніяких «висновків» зі створеного фіктивного світу в реальній дійсності не існує. За Лемом: «Фантоматизація – це підключення людини до машини, яка фальсифікує дійсність та ізолює її від зовнішнього середовища». Сам термін «віртуальна реальність» запропонував 1984 року американський вчений-програміст, композитор та філософ Джарон Ланьє; термін закріпився по сьогоднішній день. Під цим терміном він розумів «імерсійну та інтерактивну імітацію реалістичних і вигаданих середовищ, тобто якийсь ілюзорний світ, в який занурюється і з яким взаємодіє людина, причому створюється цей світ імітаційною системою, здатною формувати відповідні стимули в сенсорному полі людини і сприймати його відповідні реакції в реальному часі».
Д. Ланьє був першим, хто спробував комерціалізувати віртуальну реальність. 1984 року він заснував свою першу віртуальну компанію VPL Research, Inc. Ця компанія займалась розробкою і випуском пристроїв віртуальної реальності.
Системи віртуальної реальності використовуються майже у всіх сферах людської діяльності.
На сьогодні ігри все ще залишаються головним двигуном прогресу у сфері віртуальної реальності. Саме ігрові студії створюють складні віртуальні локації з розумними елементами оточуючого світу, з якими можна взаємодіяти. Тому на основі ігрових технологій можуть створюватися усі інші продукти для віртуальних окулярів.
Більше того, у перспективі перегляд кіно у віртуальній реальності може замінити реальні кінозали, але власники відповідних гаджетів отримають навіть більш якісне зображення, не виходячи з дому. На кінофестивалі «Санденс» Oculus Story Studio був представлений короткометражний фільм «Lost», в якому робот заблукав у лісі і намагався знайти свою руку-маніпулятор. Глядач міг зупинити героя і подивитися, що відбувається навколо.
Вже сьогодні лікарі використовують роботів для того, щоб дистанційно проводити складні операції. Але віртуальна реальність зможе вивести ці методи оперування на зовсім новий рівень: стерильний робот, встановлений в операційній, буде не тільки повторювати всі рухи хірурга, але і створювати йому за допомогою окулярів ефект присутності, коли він може наочно бачити, що саме він робить.
Так само лікар буде бачити не тільки обмежену ділянку, на яку направлена камера, а й всю картину операції. І у випадку необхідності хірург зможе максимально наблизити ділянку, що його цікавить, практично впритул.
Блог до проекту
- Blogger
або
- WordPress (http://WordPress.com)
Мультимедійна презентація
Календар подій проекту:
Google Календар (посилання на розклад роботи у проекті) Календар проекту
Опитування до проекту
Google Форми (посилання на опитування)
Спілкування між учасниками проекту
- Чат
- Форум
- Спільнота на базі соціальних мереж
- Skype
- Telegram
- Viber
- Wiki-сторінка
- Сайт
- .....
Інформаційні ресурси
Друковані джерела
- ...
- ...
- ...
Відеоматеріали
- ...
- ...
- ...
Електронні ресурси
- ...
- ...
- ...
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
