Донецьк — місто троянд!

Заселення земель в районі сучасного Донецька розпочато запорозькими козаками у XVII столітті, та донськими наприкінці XVIII століття.

Джон Джеймс Юз Історики та дослідники вважають датою заснування Донецька 1779 рік, оскільки в цьому році українські козаки заснували Олександрівку (нині — передмістя Донецька) після зруйнування Катериною II Запорізької Січі у 1775 році.

У 1775, після ліквідації Запорізької Січі землі, які входять сьогодні до складу Донецька, були віддані нащадкові Ізюмського полковника поручику Євдокиму Шидловському. На цих землях Шидловський в 1779 році заснував слободу Олександрівка (північно-східна частина Київського району м. Донецька) і Крутоярівка (більша частина Ворошиловського району м. Донецька). Перша дістала назву на честь його старшого сина Олександра, а друга — від яру, який розділяв поселення (його залишки і сьогодні обрамляють зі сходу Міський парк культури і відпочинку). Таким чином, володіння Шидловського в сучасних межах міста простягалися від Путилівського парку до Донецького металургійного заводу.

За даними четвертого всеросійського перепису населення в 1782 в Олександрівці вже мешкало 206 чоловіків і 135 жінок.

У кінці XVІІІ — на початку ХІХ століття на території сучасного Донецька з'явилося ще кілька селищ: Олексіївка, Катеринівка, Любимівка, Григорівка, на території майбутнього міста вже існувала слобода Олександрівка, Григорівка, Семенівка, хутір Овечий, заснований запорізькими козаками в XVII столітті.

На початку XIX століття на території міста з'являються дрібні шахти. Новоросійський генерал-губернатор Воронцов орендував у поміщика землю і побудував на території теперішнього Донецька першу шахту — Олександрівську, де працювали 76 вільнонайманих робітників. В середині 50-х років XIX століття шахта давала 400—500 тисяч пудів вугілля на рік.

У 1869 валлієць Джон Юз розпочав будівництво металургійного заводу селищем робітників Юзівка, названого на честь засновника. Офіційна влада вважає часом заснування міста Донецька дату заснування селища. Варто нагадати, на той час на території Донецька вже існували слободи Олександрівка, Григор'ївка, Авдотьїно.

У травні 1917 селище Юзівка, з населенням уже 70 тисяч мешканців, отримало статус міста. Головну частину населення селища становили переселенці з Центральної Росії та Південної України, греки Приазов'я.

Дореволюційна Юзівка ділилася на дві частини: Заводська — район металургійного заводу, де знаходилися «Англійська колонія» — район переселенців з Великої Британії, та Новий Світ — район мешкання чиновників та ремісників. Вплив англійської культури значно позначився на архітектурі та плануванню міста.

Мешканці Юзівки під час православної служби, фото 1890-х У 1924 місто перейменовано на Сталіно — на честь сталеливарної промисловості.

У 1932 місто стало адміністративним центром Сталінської області.

У 1941 чисельність населення міста сягнула півмільйона мешканців, у місті видобувалося 7 % вугілля, вироблялося 5 % сталі Радянського Союзу.

З 21 жовтня 1941 по 7 вересня 1943 в ході Другої світової війни місто було окуповане німецькими загарбниками. В ході окупації населення міста зменшилося зі 507 до 175 тисяч мешканців.

День Перемоги, 9 травня 2013 У 1970 ЮНЕСКО визнала Донецьк найбільш озелененим високо індустріальним містом світу, тоді Донецьк називали «містом мільйона троянд». Цей статус місто повернуло в 2009—2010.

У квітні 1978 населення Донецька становило понад мільйон мешканців, проте до 2010, внаслідок демографічної кризи, дещо зменшилось.

З 1991 — у складі незалежної України.

У 2008 Донецьк отримав диплом «Найкраще місто СНД» на міжнародному форумі «Мегаполіс — 21 століття» у Москві.

У березні 2014 стає одним із центрів сепаратистського руху, а протягом квітня — жовтня 2014 опиняється під контролем бойовиків «Донецької народної республіки».

14 листопада Донецьк було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада