Проект з ОІТ та ІФК: "Становления йоги та медичноï системи Аюрведи у Стародавнiй Iндiï" - 12 групи ФФВ, 2016

Введіть назву проекту

Якщо є додайте логотип проекту

Ідея проекту

Розкрийте задум, мету вашого проекту, передбачуваний результат

Автор проекту

ПІП автора(ів), посилання на їхні власні сторінки

Матеріали проекту

Інтернет ресурси проекту

Йога вперше згадується в Ведах, пам’ятниках староіндійської літератури, частина яких датується 2500 р. до н. е., але основна частина вчення йоги та її філософії, відомої як веданта, міститься в заключній частині Вед – Упанішадах. Класичним текстом з хатха-йоги є хатха-йога-прадіпіка, в якій описуються різні асани і дихальні вправи, що складаюь основу сучасної практики йоги. Найбільш відомим з хараппських зображень йоги є «печатка Пашупаті» знайдена британським археологом Джоном Маршаллом, який вважав, що на ній зображена одна з давніх форм Шиви. Оформлення вчення в єдину систему світосприйняття відбулося у ІІ ст. до н. е.. Слово «йога» у перекладі із санскриту означає «поєднання», але в більш широкому розумінні трактується як «те, що відповідає» і «те, що послідовно і неухильно використовується». Перш за все йога – це релігійно-філософська система, а її сутність полягає у поєднанні індивідуальної душі людини із світовим духом, з абсолютною душею або богом. Засвоїти практику йоги можна було у вчителя (гуру). Перший катехізис йоги, «Йога-сутру» (буквально – «генеральна лінія йоги»), легенда пов’язує з ім’ям мудреця Патанджалі. Створення сутри відносять до першої половини I тис. до н. е.. Правила, норми гігієни та зміцнення здоров’я, встановлені йогою, життєсприйняття, яке виросло з аюрведичного вчення («наука життя»), мали обов’язкову силу для всіх членів арійських каст. В медичних університетах, створених в Наланді й Такасілні (II ст. до н. е.), вправи за системою йогів відносилися до бальнеологічної і масажною терапії. Індія є також батьківщиною стародавньої медичної системи Аюрведи, (від санскриту – «Ayus» «життя», «принцип життя», або «довге життя» і «Веда» – знання). Давньоіндійська медицина може бути переведена як «знання життя», «знання довгого життя» або навіть «наука життя». Аюрведа має багато напрямів: хірургія, терапія, педіатрія, фармакологія і офтальмологія, масаж, голковколювання, фізіотерапія і дієтологія. Між 1200 і 700 рр.. до н.е., були складені чотири священні Веди. Посилання на хвороби, трави та лікування цими травами є у всіх чотирьох розділах. Відомості Аюрведи як медичної та філософської системи частково описуються в Рігведі та Атхарваведі. Пізніше було створено три великих трактати Аюрведи, останній з яких був написаний вже у (500-600 рр.. н.е.) «Аштанга Хрідая Самхіта» – текст, присвячений здоровому способу життя, профілактиці та лікуванню захворювань, очищення організму, збереженню молодості і віддаленню старості. Характерний ритуал виразних рухів отримав класичну форму в рамках інституту танцівниць з храмів (девазасі). Індійські танці на основі «Нат’я Шастрі» (400 р. до н.е.) – трактат, на основі якого розвивалися всі стилі класичного танцю Індії, вважаються найдавнішими у світі. Класичні танці вважали і (вважаються) найбільш складними у вивченні та виконанні. Повноцінне вивчення танцю тривало від 5 до 7 років і більше, залежно від обраного стилю і майстерності вчителя. Основа храмового танцю Індії – 108 поз Шиви. Танцівниці досконально знали мудра – різноманітні позиції пальців, і хаста – жести рук, а також численні канонічні рухи очей, шиї, голови та інших частин тіла. Вони детально кодифіковані. Як і всі східні танці, індійський традиційний танець пов’язаний головним чином з верхньою частиною тулуба. Існують правила позицій ступнів ніг. Танцівниць навчали також спіралеподібним рухам і стрибкам. Існувало 24 типи рухів однією кистю, 13 типів рухів двох кистей рук, 10 рухів руки цілком, 5 типів рухів для грудної клітки і по 5 типів для торсу, живота і стегон, а також були й типи рухів для брів і 36 типів поглядів. Хоча різні соціальні групи не відлучалися від фізичної культури, тим не менш свідомо впроваджувалися уявлення про те, хто, чим і в якій мірі може займатися. Так, для не арійських каст вважалися «недоторканними» верхова їзда, всі вправи із зброєю, що забезпечували бойову підготовку, а також йога. У той же час кшатрії не визнавали фізичні заняття поширені серед шудрів: танцювальні вправи, а також вправи з опудалами, кубиками або обручами та іншими видами змагань. Військова аристократія завойовників – кшатрії, їх озброєна армія отримували фізичну підготовку високого рівня. Вони повинні були добре володіти навичками їзди на колісниці, стрільбі з луку, плавання, боротьби, полювання та військової хитрості. В Стародавній Індії була розповсюджена гра в м’яч з битою «Катха-ценду», яка розвивала спритність. На наскальних малюнках (близько ІІ тис. р. до н е.), знайдених англійськими археологами в Індії, зображені гравці, які грають в так звану «пеону» –прообраз нинішнього бадмінтону. Згідно санскритським надписам, вже в VII ст. до н. е. в Індії повсюдно існував культ ігор на дошках, які вимагали зосередження і роздумів. Серед них виділялася праматір сучасних шахів – чатуранга, яка розвивала стратегічне мислення. Першою офіційною згадкою про шахи є книга, в якій докладно описується процес проникнення шахів з Індії в Персію та термінологія, а також можливості кожної з фігур. Назва, що складається з двох слів («чатур» – чотири і «анга» – бойовий порядок), принципових відмінностей чатуранги від сучасних шахів дві: гравців було четверо, а не двоє (грали пара на пару), а ходи робилися відповідно до результатів кидання гральних кісток. Таким чином, фізична культура Стародавньої Індії характеризується гармонійним розвитком духовного і фізичного аспектів, багато вправ були пов’язані з медитативною практикою і зрозуміло мали релігійне забарвлення. Особливо були розвинена військова справа і бойові мистецтва як із зброєю, так і без зброї. Важливо відмітити, що заняття фізичними вправами мали суворі обмеження відповідно кастам. Аналізуючи основні моменти становлення і розвитку фізичної культури Індії давніх часів, можна виокремити такі групи вправ, як вправи із військової підготовки та самооборони, інтегративні вправи для розвитку душі й зміцнення тіла, дотримання способу життя, що зберігає здоров’я за канонами Аюрведи, різноманітні танці та ігри.

Додаткові матеріали проекту

Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали

Результати проекту

Звіт у вигляді презентації.