Користувач:4614730
Найко Анастасія Юріївна
Про себе
Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія Проживаю на даний момент в Кропивницькому
Мої інтереси
Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового
Навчальні курси та проекти, в яких беру участь
В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.
- Новомиргород.jpg
Опис
Мої роботи
Новомиргород
Новоми́ргород — місто в Україні, в південній частині Середньої Наддніпрянщини, адміністративний центр Новомиргородського району Кіровоградської області. Розташований на річці Велика Вись за 72 км від Кропивницького. Населення — 11 466 мешканців (за оцінкою, у 2015 році).
Новомиргородській міській раді підпорядковуються також села Бирзулове та Лікареве, розташовані на південному заході від міста.
Перша згадка про Новомиргород датується 1740-ми роками. З 1752 року Новомиргород — адміністративний центр Нової Сербії. З 1923 року — районний центр Єлисаветградського округу, з 1959 — місто районного підпорядкування Кіровоградської області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Новомиргород внесено до списку історичних населених місць України. У 2010 році місто відзначило свій 270-літній ювілей.[3]XVII—XVIII століття Новомиргород на мапі Нової Сербії
Новомиргород вперше згадується 1740 року[Джерело?] як зимівник запорозьких козаків — хутір Тресяги (пол. Trzesawiska — болота, плавні). У ньому налічувалось близько 20-30 дворів.
Район зимівника заселяли вихідці з різних регіонів України. Переселенці з Миргорода Полтавської губернії заснували біля урочища Тресяги нове поселення — Новий Миргород. Першими будівничими в ньому були козаки Миргородського полку на чолі з полковником Василем Капністом.
У 1752 році Новий Миргород вже згадується як село. 1753 року вже була збудована фортеця в Трисагах (пол. Trisagach[4])і вона стала столицею військово-поселенської території Новосербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. Гуляйпіль на мапі Республіки Двох Народів
1759 року в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. Об'єктами нападів часто ставали слободи та маєтки сербських офіцерів. 1773 року Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців. 1784 року його перетворили на посад. Новомигород став торговим містечком, в ньому навіть для піклування закордонною торгівлею були установи, як це видно з перепису, зробленого в 1789 році, про наявність консулів римської імперії, польського та неаполітанського.
Станом на 1787 рік, у Новомиргороді існували три церкви та одна фабрика.
10 травня 1795 року в місті відбулося відкриття Вознесенського намісництва; відкривав губернатор Катеринославського намісництва Йосип Іванович Хорват, був присутнім — катеринославський митрополит Гавриїл. 10 березня 1798 року у місті вперше запрацювала новоросійська семінарія після її переїзду з Полтави.
Територія Златополя почала заселятись ще з XVI століття. Перша датована згадка назви цього міста Гуляйпіль зустрічається на мапі адміністративного поділу Республіки Двох Народів від 1619 року і ним володіли Жубрики[8], а в 1723 році він став власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, буцімто Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль.- 225px-Мапа 7-го кавалерійського округу.jpg
Опис1
Опис2
