ОЗТМ Лаб 12-13

Стандарти відео

VideoCD

Video Compact Disc (VCD) — формат запису цифрового потоку аудіо-відео на компакт-диск. Цей формат є попередником DVD. Стандарт VCD 1.1 було впроваджено 1993 року концернами Philips i Sony. У 1995 році було прийнято вдосконалений стандарт VCD 2.0. Вдосконаленою версію VCD є стандарт SVCD, що дозволяє записати на стандартному диску CD фільм, скомпресований кодеком MPEG-2 — тим самим, що використовує DVD, але з меншою роздільністю зображення.

VideoDVD

DVD-Video відео формат використовується для зберігання цифрового відео на DVD диски, і в даний час є домінуючим форматом відео в Азії, Північній Америці, Європі та Австралії. Диски, що використовують специфікацію DVD-Video вимагають DVD-привід і MPEG-2 декодер. Комерційні DVD фільми кодуються за допомогою комбінації MPEG-2 стиснутого відео і аудіо форматів різною. Фізично, DVD формат схожий на CD з тією відмінністю, що для роботи з DVD дисками використовується лазерний промінь з меншою довжиною хвилі. За рахунок цього досягається велика щільність запису. Також, існують DVD диски з додатковим шаром для зберігання даних, що збільшує обсяг збережених даних на одній стороні вдвічі. Одношаровий DVD диск надає можливість запису до 4,7 Гбайт на одну сторону, а двошаровий - до 8,5 Гбайт.

HD-video

HD DVD — технологія запису від компанії Toshiba (в співдружності з компаніями NEC і Sanyo). Використовує диски стандартного розміру (120 міліметрів у діаметрі) і синій лазер із довжиною хвилі 405 нанометрів. Одношаровий HD DVD має ємність 15 ГБ, двошаровий — 30 ГБ. Toshiba також анонсувала тришаровий диск, який зберігатиме 45 ГБ даних. Це менше, ніж ємність основного суперника Blu-ray Disc, що підтримує 25 ГБ на одному шарі та 100 ГБ на чотирьох шарах, але захисники HD DVD стверджують, що багатошарові диски Blu-ray ще досі у розробці. Обидва формати обернено сумісні з DVD і обидва користуються одними й тими ж методиками стиснення відео: MPEG-2, Video Codec 1 (VC1, виходить з формату Windows Media 9) і H.264/MPEG-4 AVC. HD DVD часто неправильно пишеться «HD-DVD», оскільки люди думають, що цю назву аналогічно попереднього покоління «DVD-R/RW».

Формати

MPEG-1

MPEG-1 означає групу стандартів на цифрове стиснення аудіо й відео, прийняту MPEG (Moving Picture Experts Group — Групою Експертів в області Відео). MPEG-1 відео використається у форматі Video CD.

MPEG-1 audio layer 3 — це повне ім'я досить популярного формату стиснення аудіо MP3. З появою дешевшого і потужнішого апаратного забезпечення для кодування/декодування були розроблені досконаліші формати MPEG-2 і MPEG-4. Алгоритми цих форматів складніші й вимагають більших обчислювальних потужностей, однак вони дозволяють досягти більшої ефективності кодування, тобто кращого співвідношення якість/bitrate.

MPEG-1 складається з кількох частин:

• Синхронізація й мультиплексування аудіо й відео (MPEG-1 Program Stream).
• Кодек для відео із прогресивним розгорткою.
• Кодек для звука. Стандарт MPEG-1 визначає три рівні стиснення звуку.
  • MP1 або MPEG-1 частина 3 рівень 1 (англ. MPEG-1 Audio Layer 1)
  • MP2 или MPEG-1 частина 3 рівень 2 (англ. MPEG-1 Audio Layer 2)
  • MP3 або MPEG-1 частина 3 рівень 3 (англ. MPEG-1 Audio Layer 3)
• Процедури тестування продуктивності.
• Еталоне ПО (Reference software).

Найбільшим недоліком MPEG-1 відео є підтримка тільки прогресивної розгортки. Через цей недолік свого часу досить швидко отримав визнання більш універсальний стандарт MPEG-2.

MPEG-2

MPEG-2 означає групу стандартів на цифрове стиснення аудіо й відео, прийняту MPEG (Moving Picture Experts Group — Групою Експертів в області Відео) у 1994 році. Стандарт MPEG-2 переважно використовується для кодування відео й аудіо при мовленні, включаючи супутникове мовлення і кабельне телебачення. MPEG-2 з деякими модифікаціями також активно використовується як стандарт для стиснення DVD. Використання MPEG-2 вимагає сплати ліцензійних відрахувань власникам патентів через MPEGLicensing Association.

MPEG-4

MPEG-4 — міжнародний стандарт, який використовується переважно для стиснення цифрового аудіо та відео. Він з'явився в 1998 році і включає в себе групу стандартів стиснення аудіо і відео і суміжні технології, схвалені ISO - Міжнародною організацією зі стандартизації / IEC Moving Picture Experts Group (MPEG). Стандарт MPEG-4 в основному використовується для мовлення (потокове відео), запису фільмів на компакт-диск і в відеотелефонії. MPEG-4 включає в себе багато функцій MPEG-1, MPEG-2 та інших подібних стандартів, додаючи такі функції, як підтримка мови віртуальної розмітки VRML для показу 3D об'єктів, об'єктно-орієнтовані файли, підтримка управління правами і різні типи інтерактивного медіа. AAC (Advanced Audio Codec - або Покращений Аудіо Кодек) був стандартизований як доповнення до MPEG-2 (рівень 3), був також розширений і включений в MPEG-4.