Користувач:3920422

Прізвище Ім'я По-батькові

Про себе

Мене звати Руслана Охріменко. На даний момент я проживаю в місті Кіровограді, хоча сама я родом із досить милого містечка Сміли. Зараз я навчаюсь на історика; проживаю в гуртожитку, де я знайшла багато нових друзів.

Мої інтереси

.... Я люблю дивитись фільми; слухати музику; проводити весело час із друзями.

Місто Сміла

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

На мальовничих берегах швидкої річки Тясмину, там де впадає в неї прозора вода річка Сріблянка, поселилися козаки.

Вони побудували хати, справно вели домашнє господарство. Дружно жили люди на хуторі. Щовесни сіяли пшеницю, садили городину, а восени збирали щедрий урожай. Влітку, на Купала, дівчата плели чудові барвисті віночки, пускали їх по сріблястій чистій воді річки, шукали своїх суджених. Любили козаки ці чудові ліси, просторі поля, яскраві квіти, що росли на берегах, а щонайбільше вони любили волю.

Та раптом, як чорна хмара, налетіли на хутір татари, захопили всіх жителів і погнали в неволю. Палали хати, плакали діти, опустів хутір. І тільки маки при дорозі, як великі краплі козацької крові, сумно хитали голівками в слід разом полоненим.

Лише одна дівчина втекла з полону і через непроходиме Ірдинське болото привела допомогу. Воїни здолали тьму-тьмущу татар у кривавій січі, тільки дівчину не вберегли.

Поховали героїню над Тясмином, але ніхто не знав її імені. Тоді назвали козаки її Смілою, а містечко біля річки Сріблянки найменували на її честь.

Так з’явилось на нашій рідній Черкащині місто Сміла.

 ***ІСТОРІЯ СМІЛИ***

Сміла була заснована У 1542 році . Тоді новостворена нереєстровими козаками слобода на річці Тясмин отримала назву Яцькове-Тясмино (згодом – просто Тясмино). І лише з першої половини 17 ст. містечко стало називатися Сміла.

 ****ВІДОМІ ЛЮДИ****   

Серед відомих людей які пов'язані зі Смілою можна сміливо назвати графа Бобринського. Олексій Олексійович відомий своїм внеском у розвиток сільського господарства та цукрової промисловості в Україні, особливо на Черкащині, де отримала маєтки його дружина. Займався селекціонуванням квітів, вивів новий сорт троянд, що отримав його ім'я. Побудувавши цукрові заводи на Смілянщині, Бобринський започаткував цукрово-бурякову промисловість на українських теренах. За десять років Бобринський побудував 4 цукрових заводи:

   1.Балаклійський цукровий завод — 1838
   2.Грушківський цукровий завод — 1845
   3.Капітанівський цукровий завод — 1846
   4.Смілянський пісково-рафінадний завод — 1858
Олексій Бобринський в місті Сміла збудував одну з перших залізниць, яка була названа в його честь але з роками її було перейменовано на станцію імені Т.Г.Шевченка. ВІн зробив великий вклад для розвитку Сміли.
 ***ціКАВІ ПАМ’ЯТКИ***
 На жаль, Сміла не дуже відома на туристичній мапі Черкащини. А шкода. Тут теж є що побачити, над чим замислитися, що згадати. Чи не найбільшою цікавинкою міста є підземні ходи, які пронизали її у всіх напрямках. Узагалі, дехто з дослідників переконаний, що Сміла помережана ходами, як головка голландського сиру дірочками. Колись їх досліджували допитливі, й досить інтенсивно. І зараз у місті чимало людей, які бували в них, дещо знаходили, дещо бачили. Тож і жевріють ще легенди про золоту карету, про дівчину-привида, про те, що ходи тягнуться не тільки до Юрової гори, а й до Виноградівського монастиря, до Корсуня і навіть до Києва.
 Костел є найдавнішою спорудою Сміли і Смілянщини. Звели його коштом Антонія Совецького, – власника села Товсте (зараз Городищенського району). Свого часу олтар храму був прикрашений образами, намальованими відомим іконописцем Пашковським. Та особливо пишалися місцеві католики намальованим на дереві чудотворним образом Богородиці. Розповідали, буцімто, зображення Діви Марії з немовлям Ісусом на руках іноді з’являлося вночі високо над костелом і, повисівши трохи, помалу переносилося, сяючи, до православного Преображенського собору, на протилежний бік тоді центрального майдану Сміли, де зникало. Однак, ні олтарі, ні образи, ні хрести не допомогли костелу втриматися, коли до влади прийшли більшовики. Звичайно, його використали у ролі…складу. Містилися у ньому також школи, бібліотеки, клуби.
 Серед природних багатств Сміли можна назвати Юрову гору. Ю́рова гора́ — державне заповідне урочище в Смілянському районі Черкаської області. Створене рішенням Черкаської обласної ради від 13.05.1975 р. № 288. Має площу 149 га. Розташоване біля північної околиці м. Сміла, у кв. 28, 35, 41 Смілянського лісництва. Керуюча організація — ДП «Смілянське лісове господарство»
 Юрова гора розташована на правому березі р. Ірдинь. Гористий рельєф з насадженнями листяних порід, що мають ґрунтозахисне значення на крутосхилах.

Історичне місце. На початку 1880-х років археолог Олексій Бобринський відкрив на Юровій горі найдавнішу археологічну пам'ятку Сміли — стоянку та майстерню кам'яного віку. Вона існувала 35-10 тисяч років тому. Це одне із найбільш давніх поселень первісної людини на Черкащині. Рівень обробки знайдених предметів свідчить про те, що творцем знайдених знарядь був вже не неандерталець (попередник людини сучасного типу), а вид Homo sapiens, тобто «людина розумна». У Х-ХІ ст. русло Дніпра проходило на місці нинішньої річки Ірдинь, Ірдинки та Ірдинського болота. Існують відомості, що ще до 1190 року на Юровій горі було збудовано місто Кулдюрів, як форпост на південному рубежі Русі.