Мілітаризація спорту у Німеччині

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
1416827492 39.jpg

Одним із проблемних питань соціальних процесів Німеччини в 30-х рр. ХХст. являється сприйняття “гітлер-югенду”, як організації, що була незалежною від НСДАП і державних органів “Третього Рейху”. Але це є, мабуть, самою розповсюдженою помилкою в західній історіографії. За цим твердженням стоять ті свідки і очевидці, чия діяльність не потрапила під категорію “злочинців нацистської системи”. Без сумніву 10-18-річні юнаки і дівчата не бачили, що керівництво “гітлер-югенду” – це частина політичної системи терору, спрямованої на нацистський дозвіл конфліктів. Зрозуміло, що здебільшого члени “гітлер-югенду” вільні від відповідальності за вчинені нацистською системою злочини. Але, не зважаючи на це, необхідно дотримуватися об’єктивної оцінки історичної ролі даної організації, тому що “гітлер-югенд” був цілком інтегрований у політичну систему “Третього Рейху” і був цілком залежний від неї. Принаймні вищому керівництву “гітлер-югенду” було відомо, що дана організація виконує завдання по підготовці підростаючих кадрів НСДАП і її підрозділів, виховуючи молодь, як носіїв ідей партії.

31012570 Leibstandarte SS Adolf Hitler.jpg

Відповідно до цього “гітлер-югенд” мав нерухому структуру, що завдяки своїй військово-ієрархічній побудові намагалася максимально ефективно виконати це завдання. Підпорядкування „Гітлер-югенду”, залежність від НСДАП, і остаточне його втілення в нацистську систему відбулося в 1934 році. Саме в цей час А.Гітлером було видано указ, в якому йшлося про те, що гауляйтери партії, по можливості, будуть ставати функціонерами „Гітлер-югенду”.Ще більш яскравим прикладом цієї тенденції стала угода, підписана Робертом Лейє, керівником “Німецького робочого фронту”, і Бальдур фон Ширахом 1 вересня 1934 року (щоправда, ця угода не призначалася для публікації і не підлягала розголошенню). Мета даної угоди полягала в тому, щоб забезпечити НСДАП майбутнім поколінням молодих керівників. Для цього передбачалося, що кожен гауляйтер, працівники як центральних партійних органів, так і місцевих повинні офор-мити до себе на стажування одного з “перспективних” членів “гітлер-югенду” терміном на один рік, як особистого співробітника. Вибір особи для стажування відбувався через спільну домовленість відповідного працівника і місцевого керівника “гітлер-югенду”. При цьому той, хто проходив стажування, міг зовсім не числитися в партії, але неодмінно повинен був носити форму “гітлер-югенду”. Після річного стажування в місцевій партійній організації член “гітлер-югенду” потрапляв до обласної школи керівництва. І лише тільки тоді він міг стати в місцевій організації старостою кварталу і, після перевірки придатності й особистих можливостей, продовжував своє підвищення по ієрархічній градації.

VR60nrW6kfY.jpg

Загальний огляд з 1933 по 1936 рік дає наступну картину розвитку “гітлер-югенду” на даному етапі: “гітлер-югенд” при приході НСДАП до влади заявив тотальні домагання через : - “вимикання” усіх легальних конкуруючих установ і організацій ; - придбання максимально можливого контролю над функціями і сферами молодіжного життя (від спорту і музики до соціальної роботи і юрисдикції); - намагання після охоплення максимально великої кількості молоді втягувати у свою тотальну систему наступні підростаючі покоління. Завдяки цьому “гітлер-югенд” одержав структурну єдність, організованість і централізованість. А закон від 1 грудня 1936 року остаточно закріпив фіксацію “гітлер-югенду”, як єдиної найбільшої установи молодіжного виховання поза сім’єю і школою. Перші заходи, проведені керівництвом “гітлер-югенду” після прийняття даного закону, повинні були слугувати укріпленню позицій системи цієї організації. 1937 рік проголошений “Роком домашнього вогнища”, дав “гітлер-югенду” прискорене проникнення в побут і життя в загальних масштабах. У тому ж році були створені, при особистій участі керівництва “гітлер-югенду” і Третього Рейху, школи “Адольф Гітлер”, що повинні були виконувати роль вищих партійних навчальних закладів, які поставляли керівні кадри для партії. Крім них, була створена Імперська школа керівництва “гітлер-югенду” в Потсдамі, а 20 квітня 1939 року – Академія Молодіжного Ке-рівництва у Брауншвейзі. Дані заклади були центральними освітніми установами партії – і це дозволяло бажаючим робити професійну кар’єру в“гітлер-югенді”. Це офіційно було підкріплено новим “освітнім порядком”, прийнятим 18 лютого 1938 року, що визнавав як професію керівні посади в “гітлер-югенді”. Після того, як його позиції були політично і юридично закріплені ,період організаційних надбудов можна було вважати закінченим.

T 6769 1368027116.jpg

Саме тоді молодіжне керівництво Третього Рейху знову звернуло увагу на опозиційні угрупування молоді. Так, 18 червня 1937 року під тиском Шираха ,було введено подвійне членство в “гітлер-югенді” і католицьких молодіжних союзах. Цей тиск проходив одночасно із заходами щодо приєднання молодіжних католицьких союзів до діяльності “гітлер-югенду”. Знову була відновлена практика уніфікації молодіжних організацій, що мала місце в 1933-1935 роках. До 1939 року можна говорити про появу однієї специфічної риси соціального життя Німеччини– це тотальна мілітаризація. Напередодні Другої світової війни мілітаризація торкнулася всієї Німеччини і “гітлер-югенду” зокрема. Це чітко видно з правового положення даної організації. Якщо ключовим моментом попереднього розвитку “гітлер-югенду” стала поява “Закону про “гітлер-югенд”, то передвоєнний розвиток його визначався двома доповненнями до цього закону. Доповнення, назване ще “Указом про молодіжну службу”, виводило із закону 1936 року, що усі юнаки і дівчата від 10 до 18 років повинні відбути молодіжну службову повинність, яка передбачала військову і трудову повинності. Саме цей указ заклав базу для щорічних заходів, що охоплювали всю німецьку молодь. Після видання даної постанови виходило, що виховання німецької молоді за межами школи і рідних домівок належало винятково “гітлер-югенду”, ця освітня компетенція була покладена на молодіжного керівника НСДАП вже в якості імперського молодіжного розпорядника, що одержав ранг від вищого керівництва імперії і був підпорядкований безпосередньо Гітлеру. Цей закон гарантував організації право бути єдиним носієм виховних концепцій. Але, не зважаючи на цей закон і його пункт про обов’язкове членство молодих людей у “гітлер-югенді”, останній формально залишався організацією з добровільним вступом. Це можна оцінити, як свого роду пропагандистський прийом: відмова від примусових видів роботи тотальної молодіжної організації ще не означало відмову від всеохоплюючого примусу молоді взагалі. У грудні 1936 року було введено перше велике дисциплінарне положення для “гітлер-югенду”, яке було замінено лише в 1940 році на військову службу. Це дисциплінарне положення остаточно закріплювало централізацію керівництва “гітлер-югенду”, що давало можливість для зв’язку з поліцією та іншими службами рейху. Підсумовуючи все вище сказане, перш за все потрібно відмітити, що найбільший вплив на соціальне життя німецької молоді тоталітарної доби справила мілітаризація усіх сфер життя і зокрема, мілітаризація освіти, духовного життя, спорту тощо. Так, це явище спостерігається на протязі всього десятиліття, а саме найбільш грунтовної підготовки країни до агресивного наступу на інші держави світу. Хронологічні рамки цього явища можна вмістити в 1928/29 - 1939/45 роки. Виховне завдання нацизму, яке було сформульоване Гітлером, під-креслює присутність мілітаризації освіти, релігії, спорту в 30-х роках у Німеччині – “культ здорового тіла”, проголошення ідеї створення “кола чоловіків”, кожен з яких “чистий арієць” і обов’язково повинен пов’язати свою долю з мілітаризмом, а для цього потрібно пройти жорстку школу від “юнгфольку” (10-15 років), “гітлер-югенду” (15-18 років) до одержання “військового посвідчення”. Саме така тоталітарна система дозволила гітлерівцям створити до 1939 року п’ятимільйонну армію, підготовану за допомогою спорту і багаточисельних спортивних та загальноосвітніх молодіжних організацій до початку однієї із найкровопролитніших воєн світової історії.

Hqdefault.jpg