Зовнішня відеокарта. СПК

Матеріал з Вікі ЦДУ
Версія від 03:08, 19 листопада 2015; 3336698 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Любителям продуктивних ігор і дизайнерам списувати з рахунків свій старенький ноутбук ще рано. Особливо якщо в ньому встановлений потужний процесор і великий об’єм оперативної пам’яті. Адже покупка нового пристрою навіть наполовину не окупиться, якщо продати свій морально застарілий ноутбук. Як же бути? Нехай заміна відеоадаптера і неможлива, однак ніхто не заважає використовувати зовнішній адаптер. Дане рішення потрапило в зір користувачів анонса від Apple, які дали нове життя старим улюбленим пристроїв. У фокусі даної статті – зовнішня відеокарта для ноутбука Example.jpg

Як це можливо?

Всім відомо, що відеоадаптер – це самостійний пристрій, завданням якого є висновок зображення на екран. Дані відеоадаптер отримує від процесора за допомогою операційної системи. Далі всі можливості відео безпосередньо залежні від відеокарти, яка повинна бути підключена в обов’язковому порядку з одного боку до материнської плати ноутбука, а з іншого – до екрану для відтворення картинки. Задача здійсненна при наявності окремого монітора, який можна підключити до виходу відеоадаптера. Природно, сама зовнішня відеокарта може бути підключена до ноутбука кількома способами:

  • Роз’єм Expresscard. Присутній практично у всіх ноутбуках і використовується для підключення карт розширення.
  • Порт USB. Універсальний роз’єм назвати швидким можна, але якщо немає ніяких альтернатив, то для підняття продуктивності зійде.
  • Thunderbolt – апаратний інтерфейс, який завдяки компанії Apple з недавніх пір використовується для підключення до ноутбука мультимедіа-пристроїв.