Моє рідне місто Кіровоград(Крива)
Кіровоград (Україна) - місто, яке заслуговує на увагу мандрівників. Навіть корінні місцеві жителі частенько не знають про те, що тут, окрім центру, церкви, кафе і парку, є і інші пам'ятки.
Історія
Історія Кіровограду, який у минулому називався Єлизаветградом, Зіновьєвськом і Кірово, починається з XVIII століття. Деякі учені стверджують, що на цій території перші селища виникли на декілька століть раніше. Спочатку старовинне місто будувалося як фортеця. Вона повинна була захищати прилеглі землі від нападів турків, татар і інших завойовників. Проте з роками значення фортеці слабшало, і на її місці стало розвиватися місто. У кінці XIX століття Єлизаветград перебудовувався швидкими темпами, набувачи європейських рис. У 1882 році він отримав статус «колиски української драматургії», оскільки тут відкрився перший професійний український театр. У складі СРСР місто іменувалося Зіновьєвськом. Після війни місто стало важливим промисловим центром, в якому працювали підприємства машинобудівної і легкої промисловості. У перші роки незалежна Україна переживала економічну кризу, проте Кіровограду вдалося зберегти транспортну, комунальну, освітню і медичну інфраструктури. Вже друге десятиліття йдуть суперечки про необхідність зміни назви міста на Єлизаветград. Кілька разів обговорення планували винести на референдум, але вперше не набралася потрібна кількість голосів, а повторний референдум не відбувся.
Відомі особи, які відвідували місто Кіровоград:
- У липні-серпні 1782 року в Єлисаветграді після тяжкого поранення лікувався Михайло Кутузов.
- 27 вересня 1782 року до Єлисаветграда прибув князь Григорій Потьомкін[6].
- 17 вересня 1842 року до Єлисаветграда на військові маневри прибув російський імператор Микола І.
- 24 січня 1917 року Єлисаветград відвідала Велика княгиня Олена Петрівна, донька короля Сербії Петра Карагеоргієвича, дружина Великого князя Івана Романова. Її Королівську Величність було обрано головою Єлисаветградського комітету опіки сербських біженців. У Єлисаветграді тоді їх мешкало понад 1000.
- 5 липня 1917 року до Єлисаветграда прибула відома діячка революційного руху Катерина Костянтинівна Брешко-Брешковська, яка виступила на мітингу в приміщенні цирку.
- 24 вересня 1922 року у місті на зборах єлисаветградських комуністів виступив із промовою Михайло Фрунзе
Пам’ятки Кіровограда в історичному контексті
Історія його заснування пов’язана з ім’ям сербського генерал-лейтенанта Івана Хорвата-Куртиця. 1750 р. він, полковник австрійської армії, звернувся до російського посла у Відні із пропозицією створити сербську колонію в Росії. Вже наступного року двома сотнями сербів на Придніпров’ї було засновано кілька військових поселень, названих Новою Сербією.
1754 р. на березі Інгулу розпочалося будівництво земляної фортеці Святої Єлизавети, розташованої на південному кордоні Нової Сербії, на півдорозі між уже існуючими Архангельським і Мішурінорізьким фортами. Шестикутна фортеця Святої Єлизавети могла вмістити двотисячний гарнізон, а півтори сотні її гармат завдали б штурмувальникам неабияких перешкод.
Ще 1754 р. під стінами споруджуваної фортеці утворилася слобода, яка 1764 р. стає центром Єлизаветинської провінції, а з 1775 р. — містом Єлизаветградом. Нині про фортецю, що дала життя місту, нагадують лише залишки земляних валів, чавунні гармати на гранітних лафетах та споруди міської лікарні (колишні фортечні казарми). 1829 року місто стає центром військових поселень на півдні Російської імперії та штаб-квартирою резервного кавалерійського корпусу, про що дотепер нагадує комплекс військово-адміністративних споруд (1848).
Широкий спектр культових споруд міста свідчить про релігійні уподобання його мешканців у доатеїстичні часи. Грецька церква (1812) нагадує про значну колонію грецьких переселенців Єлизаветграда, а незвично велика синагога (1853) з червоної цегли зберігає пам’ять про велику юдейську громаду. Головний міський православний храм — Спасо-Преображенський собор (1819) постав за кілька років після руйнування на теренах фортеці Троїцької церкви, а Свято-Покровська церква (1875) біля штабу військового містечка мала допомагати служивому люду. Центральну частину нинішнього Кіровограда прикрашають десятки адміністративних і житлових споруд XIX — початку XX ст., що надають міській забудові зворушливої провінційної урочистості і своєрідного шарму.
Радянські часи залишили Єлизаветграду у спадок прекрасні пам’ятники і нову (з третьої спроби) персоніфіковану назву. Спочатку 1924 р. згадку про царицю Єлизавету Петрівну витравили, замінивши стару назву на Зинов’євськ. Згодом (1934) увіковічили пам’ять Сергія Кірова, назвавши місто Кірове, а коли 1939 р. створювали обласний центр, з’явилася сучасна назва.
Пам'ятки природи у Кіровограді
Кіровоградська область багата на річки та озера. Загальна кількість річок - 644, найбільші серед них - Інгулець, Інгул, Синюха.
Саме в Кіровоградській області розташований унікальний гідрологічний пам'ятник природи - болото «Чорний ліс» (Чорне озеро), в центрі якого знаходиться бездонне озеро Берестовате - одне з найзагадковіших в Україну. Перлиною Кіровоградщини вважають дендропарк «Веселі Боковеньки» - пам'ятник садово-паркового мистецтва XIX століття. Дуже мальовничі Сальківське урочище, заказники «Монастирище» та Деріевский. Цікаві для відвідування Свято-Вознесенський собор у Бобринцях, Кіровоградський кафедральний собор XVIII століття, фортеця Святої Єлизавети та ін.
