Lab2

При наборі тексту необхідно дотримуватись таких правил:

• робити один пропуск між словами
• розділовий знак не відривати від слова, за яким він стоїть (між ними не повинен стояти «пропуск»);
• після кожного розділового знаку ставити «пропуск»;
• після відкриваючих дужок або лапок зразу писати текст (див. попепредній абзац);
• закриваючі дужки або ланки писати зразу за текстом;
• до і після дефісу не ставити «пропуск» (який-небудь);
• до і після тире ставити «пропуск» (книга - джерело знань);
• примусово не переходити на новий рядок, це робить текстовий редактор автоматично;
• слова на склади не розбивати і переноси не робити, це автоматично зробить текстовий редактор;
• не ставити символи «пропуск» між літерами щоб зробити заголовок р о з г л я н у т и м, для цього є спеціальні засоби;
• не робити «пропусками» відступи від лівого краю (вірші, списки, тощо), це краще робити іншими засобами текстового редактора;
• не робити порожніх рядків між абзацами, для цього є засоби встановлення між абзацних інтервалів;
• не нумерувати сторінки, це зробить текстовий редактор.
• Постійно перевіряйте орфографію: перечитай самостійно і дай іншому прочитати, при цьому ймовірність знайти помилки збільшується.
• Намагайтесь дотримуватись єдиного стилю написання (якщо Ви скорочуєте якесь слово, то намагайтесь так писати і надалі, щоб не вийшло так, що одне і теж слово Ви скоротили декількома варіантами).
Використовуйте правильний формат запису дати та часу (забудьте про крапки, тире і т.п. при написанні часу, завжди потрібно використовувати двокрапку).
• Не відокремлюйте символ “%” від цифер, тому що у разі переносу інформації на новий рядок, у нас перенесеться лише символ “%”, а якщо ми напишемо цей символ разом із цифрами, то на новий рядок перенесуться і ціфри, і символ “%”. Доречі, це правило стосується майже всіх символів (крапки, коми, знаки оклику, тощо).
• Між словами та символами якщо використовується символ “відступу” (“пробіл”/”spacebar”), то він повинен бути лише один, а не декілька разів.

Правила набору знаків і цифр:

• між розділовим знаками (крім тире) і словом неможна ставити пробіл;
• багато крапку перед словом неможна відокремлювати пробілом;
• «рисочки», що застосовуються у верстці, бувають трьох типів:
  

1. Дефіс, який застосовується в словах типу «як-небудь», а також в якості знаку переносу. Дефіс пробілами не відокремлюється. Використовувати цей знак у якості тире неможна.
2. Знак тире. Його розмір дорівнює кеглю шрифту. Для вставки в тест тире можна використовувати код цього символу ALT+0151. Саме цей знак слід використовувати в якості тире. Тире між цифрами неможна відокремлювати пробілами. Тире між словами відокремлюється пробілами. В прямій мові тире відокремлюється пробілом справа.
3. Знак «мінус» (АLT+0150). Цей знак менше тире (дорівнює половині кеглю шрифту). Застосовується як знак «мінус». Ставиться між числами, наприклад 10–20. Мінус пробілами не відбивається (відокремлюється). Для деяких шрифтів можна використовувати його у заголовках, бо кегельне тире може виявитися надто великим.

• Лапки неможна відокремлювати пробілами від слів, тобто пробіл ставиться перед лапкою, що відкривається і після лапки, що закривається. Лапки набираються тим самим шрифтом, що і текст. В поліграфії використовують два види лапок – «», „“. Їх коди ALT+0171, ALT+0187, ALT+0132, ALT+0147, відповідно. Вкладені лапки набираються наступним чином «„ “».
• Між знаком номера і параграфа та цифрами обов’язковий пробіл.
• Не ставиться пробіл між цифрою і знаком процента, секунди, мінути, градуса.
• Великі числа ділять пробілами на групи (по три цифри справа на ліво), наприклад, 3 433 199.
• Знаки + і – не відбиваються пробілом.
• Дроби записують без пробілу, наприклад, 4/7.
• Для позначення десяткових дробів використовується кома, наприклад, 6,35.

Види виділень в тексті та правила їх набору:

1. Шрифтові виділення (курсивом, напівжирним, жирним) повинні бути виконані шрифтами тієї ж гарнітури й кегля, що й основний текст. Розділові знаки, що випливають за виділеною частиною тексту, повинні бути набрані основним шрифтом.
2. При виділеннях прописними буквами пробіли між словами повинні бути збільшені приблизно на 2 п. Для журнальних, газетних інформаційних видань і видань оперативної поліграфії ця вимога може не виконуватися.
3. При виділеннях шрифтами більшого або меншого кегля повинна бути забезпечена єдність лінії шрифту в кожному рядку.
4. При виділеннях підкресленням довжина лінійки повинна точно відповідати довжині виділеної частини тексту, крім пробілів, що відокремлюють основний текст від виділеного.
5. При виділеннях в розрядку міжбуквення пробіли й ширина міжслівних пробілів усередині, а також на межах виділення й тексту повинні бути рівномірно збільшені. При наборі шрифтами кегля до 7 величина розрядки повинна становити 1 п., для шрифтів кегля 8 і вище - 2 п.
6. Примітки автора або редактора, а також слова, уведені в текст цитати, відділені комами з тире, повинні бути набрані без відбиття тире від коми й з відбиттям 2 п. між тире й наступним текстом.

Правила набору заголовків та титульних елементів.

Заголовки, які складаються з двох або декількох рядків мають бути розбиті на рядки по смислу. При поділі заголовків на рядки не допускаються переноси в словах, а також не можна залишати в кінці рядка прийменники, сполучники та подібні слова. Для заголовків звичайно вибирають рублені шрифти. Кегль заголовку має бути на 2 пункти більший за кегль основного шрифту. При наборі заголовків окремими рядками між словами має бути пробіл в один напівкегль. Якщо заголовки набирають широкими шрифтами або великими буквами, пробіли між словами збільшуються на 2 пункти. Заголовки розміщені в тексті мають бути набрані як звичайні виділення, і в таких заголовках дозволені переноси слів. Заголовки розміщені в тексті закінчуються крапкою (для напівжирного шрифту – напівжирною крапкою). При врізці заголовків в текст, у виді так званої «форточки». Для того щоб такий заголовок був повністю закритий текстом, дозволяється перенос заголовку на 1-2 рядки після попереднього кінцевого рядка та ліквідація абзацних відступів в рядках з втяжкою і в рядку, який закриває заголовок знизу. Порядковий номер всіх видів заголовків набраний в одному рядку з текстом має бути відокремлений пробілом незалежно від того чи є після номера крапка. В кінці заголовків набраних окремими рядками крапка не ставиться. Якщо в якості заголовка (для розділення) застосовують три зірочки, то вони мають бути розділені пробілом, при чому одна або дві зірочки мають знаходитися на верхній лінії, решта – на нижній.

Правила набору суцільного тексту, абзацні та кінцеві рядки, параметри сторінки:

1. Нормальний розмір пробілу між словами дорівнює одному символу;
2. В наборі не повинно бути коридорів, тобто суміщення пробілів між словами по вертикалі (або по діагоналі) в трьох і більше суміжних рядках;
3. Абзацні відступи мають бути однакові в усьому тексті;
4. Останній рядок абзацу має бути довший абзацного відступу не менше ніж в 1,5 рази;
5. Якщо набір виконується без абзацного відступу, останній рядок має бути неповним;
6. Довжина рядка має бути не більше 60-65 символів;
7. На сторінці має бути 30-40 рядків;
8. Остання сторінка розділу (якщо розділи розпочинаються з нової сторінки) має виглядати заповненою хоча б наполовину.
9. Всі пробільні елементи мають розмір, який залежить від кеглю шрифту.

Правила переносів:

Забороняється:

1. переносити абревіатури, які пишуться великими літерами (США, РПЛ та ін.);
2. робити переноси, які спотворюють смисл слова;
3. розривати переносом такі скорочення як і т.д., і т.п. та подібні;
4. розривати переносом цифри, які складають одне число; при необхідності можна розривати числа, які з’єднані знаком тире, але тире залишається в попередньому рядку;
5. відокремлювати цифру з дужкою або точкою від наступного слова;
6. ставити пробіл між знаком переносу і частиною слова;
7. починати рядок із знаку переносу;
8. переносити знаки пунктуації.

Не рекомендується:

• відокремлювати ініціали від прізвища;
• відокремлювати скорочені слова від імен і прізвищ;
• відокремлювати цифри від наступних скорочених слів і назв одиниць виміру;
• ставити знак переносу більше, ніж в двох суміжних рядках.

Таблиці

Таблиця як особлива форма тексту характеризується наступними ознаками:
1. Вона складається з декількох (не менше двох) колонок, які в свою чергу, діляться на декілька самостійних по смислу рядків. Кожний з них можна назвати елементом колонки; з кожним елементом першої колонки, так званого боковика, по смислу зв’язаний певний елемент в кожній з наступних колонок.
2. Над кожною колонкою таблиці є заголовок, який характеризує її вміст. Сукупність заголовків колонок утворює шапку (заготовочну частину) таблиці, боковик і програмка (сукупність колонок) – хвіст таблиці. Будь-який елемент в будь-якій колонці по смислу зв’язаний з розташованим на одній горизонталі з ним елементом боковика і з розташованим над даною колонкою заголовком.
В залежності від того, що розміщено в колонках таблиці (цифри чи текст) розрізняють цифрові та текстові таблиці. В колонки таблиць можуть бути включені креслення, формули та інші елементи, що містять значний обсяг інформації. Головна задача оформлення таблиць – полегшити читачу їх розуміння та використання. Необхідною попередньою умовою для вирішення цієї задачі є логічно правильна побудова таблиці, їх лаконічність і простота. Основні питання оформлення таблиці – вибір шрифтів і способів найбільш чіткого розташування всіх її елементів. Щоб зручніше розташувати матеріал, для таблиць встановлюють шрифт меншого кегля (у порівнянні з основним текстом). Таке зниження кегля виправдовується ще і тим, що в більшій частині таблиць значене місце займають цифрові дані. У видавничій практиці склалася ціла система прийомів розміщення елементів табличного тексту. Наведемо тут лише ті з них, які мають найбільше значення для найкращого сприйняття таблиці. Рядки в заголовках колонок розташовують горизонтально (якщо дозволяє їх ширина) і вирівнюють по середині відповідних колонок; якщо заголовки різних колонок мають різну кількість рядків, то однорядкові заголовкивирівнюють по середині комірки по вертикалі. Якщо колонки надто вузькі, то заголовки в них доводиться розташовувати вертикально. Такий прийом застосовують в усіх однотипних колонках таблиці. Всі вертикальні рядки заголовків починають з одної горизонталі з невеликою відбивкою від підзаголовочної лінійки.

Правила набору віршів

Вірш – це особлива форма ритмічної мови. Віршований текст, на відміну від прозаїчного, ділиться не тільки на смислові одиниці – слова і речення, але і на ритмічні – віршовані рядки. І задача оформлення віршів заклечається перш за все в тому, щоб полегшити читачу сприйняття їх ритмічної побудови. Графічно розподіл віршованого тексту на ритмічні одиниці виражається в тому, що кожний рядок вірша набирається окремим рядком. В цьому перша особливість оформлення віршів. Ритмічна організація віршів може бути організована на різних принципах. Так, класичне складання віршів засноване на силабо-тонічному принципі: віршований рядок ділиться на стопи – групи складів, один з яких знаходиться під наголосом. В залежності 8 від кількості складів в стопі і від послідовності наголошених і ненаголошених складів розрізняють стопи декількох видів, наприклад, ямб, хорей, дактиль та інші. Віршований твір може бути написаний як рівностопними, тобто з однаковою кількістю стоп в усіх рядках, так і нерівностопними віршами. Різною може бути і будова стоп в рядках. Для полегшення ритмічного читання важливо, щоб читач міг відразу помітити зміну ритму, пов’язану із зміною кількості або будови стоп в рядку. Звідси друга особливість оформлення віршів: наявність рядків з різними по величині відступами (втяжками) від лівого краю набору.