Зміст

1 Назва курсу
- 1.1 Мета та завдання навчального курсу
- 1.2 Автор (автори) курсу
2 Учасники
3 Графік навчання
- 3.1 Варіант Структура
- 3.2 Варіант Календар
4 Зміст курсу
5 Ресурси
- 5.1 Рекомендована література
  - 5.1.1 Базова
  - 5.1.2 Допоміжна
- 5.2 Інформаційні ресурси

Назва курсу

ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень:

0203 Гуманітарні науки, спеціальністю 7.02030301_Українська мова і література*, 7.02030301_Українська мова і література* Додаткова спеціальність: 7.02030302 Мова і література (англійська), спеціалізація: редагування освітніх видань; шкільне бібліотекознавство

Мета та завдання навчального курсу

Мета: ознайомити студентів з історією розвитку зарубіжного та українського літературознавства

Завдання: освоєння студентами знань про особливості розвитку літературознавчої науки у світі та Україні; оволодіння методикою системно узагальнювати здобутки вітчизняного та зарубіжного літературознавства

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати:

основні теоретичні поняття, пов’язані з курсом «Історія літературознавства»;
періодизацію історії світового літературознавства;
особливості філософського осмислення проблем естетики і теорії літератури в античній Греції, Стародавньому Китаї, Стародавній Індії;
теоретико-літературознавчі праці доби Середньовіччя (Каллімах, Фотій, Аврелій Августин, Ш. Руставелі, Д. Граматіка та ін.); Відродження (Данте, Дю Белле, Т. Тассо, Дж. Бокаччо та ін.).; Класицизму (праці Ю. Скалігера, Я. Понтана, О. Донатті, Я. Масена, Н. Буало); Посвітництва (концепції Дені Дідро, Йоганна-Готфріда Гердера, Готгольда Ефраїма Лессінґа); Романтизму ( розвідки Ф. Шиллера, Ф. Гегеля);
історію міфологічної (Я. Грімм, В. Грімм, М. Мюллер, А. Кун, О. Афанасьев і Ф. Буслаєв та ін..); біографічної (Сент-Бев, Г. Брандес, Р. де Ґурмон, Ю. Айхенвальд, М. Чалий, О. Огоновський, М. Петров, І. Франко, С. Балей, I. Дорошенко, В. Смілянська, А. Моруа та ін..); культурно-історичної (І. Тен,. Ф. Брюнетьєр, Г. Лансон, В. Шерер, Г. Гетнер, Ф. де Санктіс, О. Пипін, М. Тихонравов), порівняльно-історичної (Т. Бенфей, О. М. Веселовський, Ґаляр, Вантігем, Бальдансперже та ін..); інтуїтивістської (Анрі Бергсон, Бенедетто Кроче); психоаналітичної ( З. Фройд, К.-Г. Юнг та ін..); структуралістської (В. Пропп, К. Леві-Строс та ін..); екзистенціоналістської (С. К'єркеґор, Ж.-П. Сартр, А.Камю та ін..) шкіл в літературознавстві ХІХ-ХХ ст.
основні течії, напрями і представників сучасного літературознавства (постстуктуралізм (М. Фуко та ін..), деконструктивізм (Ж. Дерріда, де Ман, Дж. Міллер, Б. Джонсон, Р. Барт та ін..), фемінізм (Ю. Крістева, Ж. Лякан, С. де Бовуар), постколоніальна критика (С. Слемон, Г. Тіффін, Е. Саїд), рецептивна естетика (Ганс-Роберт Яуссон, Вольфганг Ізер , Дж. Каллер, Е. Герш, С. Фіш). постмодернізм, мультуралізм;
періодизацію розвитку українського літературознавства;
естетичні підходи до осмислення літератури в часи Київської Русі (праці Георгія Хоробоска , митрополита Іларіона, Володимира Мономаха та літературознавчі канони в «Повісті минулих літ» , «Слові о полку Ігоревім»);
особливості літературно-естетичної думки доби Бароко (літературно-критичні виступи Павла Русина, передмови до збірок К. Транквіліона-Ставровецького, І. Величковського; трактати полемістів і Г. Сковороди; граматики Л. Зизанія та М. Смотрицького; латиномовні поетики та риторики Ф. Прокоповича, М. Довгалевського, Г. Сломинського та ін.);
історію української літературознавчої думки перших десятиріч ХІХ ст. (романтично-просвітницька концепція праць М. Максимовича, І. Вагилевича, І. Срезневського та ін.);
роль критичних праць М. Костомарова, М.Куліша, Т. Шевченка в розвитку вітчизняної літературознавчої науки;
концептуальні риси міфологічної (М. Максимович, О. Бодянський, М. Костомаров, М. Куліш, Я. Вагилевич) біографічної (М. Чалий, О. Огоновський, М. Петров, І. Франко, С. Балей, I. Дорошенко та ін.), культурно-історичної (М. Дашкевич, М. Сумцов, П. Житецький, І. Франко, М. Грушевський, М. Возняк), порівняльно-історичної (М. Драгоманов, М. Дашкевич, І. Франко, О. Колеса, В. Щурата) шкіл українського літературознавства;
основні положення літературної дискусії 70-90-х років ХІХ ст. (М. Драгоманов, І. Білик, І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко, І. Франко, М. Павлик);
особливості розвитку українського літературознавства кінця ХІХ - початку ХХ ст. (психологічний напрям у працях О. Потебні, Д. Овсянико-Куликовського; естетичні позиції представників «Української хати», «Молодої Музи», літературно-критичні виступи М. Євшана, Л. Українки, О. Кобилянської, М. Коцюбинського та ін..);
доробок І. Франка-літературознавця;
специфіку розвитку вітчизняного літературознавства у 20-30-х роках ХХ ст.. (історико-філологічний метод у дослідженнях В. Перетца, М. Гудзія, С. Маслова, І. Огієнка, Л. Білецького, О. Дорошкевича та ін.; естетико-філологічні студії М. Зерова та ін.; формально-поетичні праці Ю. Меженка, Б. Якубського, М. Йогансена; елементи рецептивної та феноменологічної естетики досліджень О. Білецького; психоаналіз у розвідках С. Балея, В. Підмогильного; методика внутрішньої інтерпретації мистецького твору С. Смаль-Стоцького; імпресіоністична критика М. Рудницького);
літературну дискусію 1925-1928 років і її наслідки, роль полемічних виступів М. Хвильового, М. Зерова щодо шляхів розвитку української літератури;
особливості теоретико-літературознавчих праць 40-50-х років ХХ ст.. (В. Коряка, А. Шамрая, А. Музичка, Б. Коваленка, О. Білецького, С. Крижанівського, Л. Новиченка, Є. Кирилюка та ін.);
розвиток вітчизняної літературознавчої науки у 60-і роки ХХ ст. ( повернення в науковий обіг репресованого літературознавства (С. Єфремов, М. Грушевський, М. Зеров, Д. Чижевський та ін.), розвиток шевченкознавства (Є. Кирилюк, Є. Шабліовський, Ю. Івакін, В. Бородін та ін.), франкознавства (М. Возняк, О. Дей, І. Дорошенко), досліджень у галузі давньої (О. Білецький, Г. Нудьга, М. Грицай, Л. Махновець, В. Крекотень, Я. Ісаєвич, О. Мишанич, Б. Криса та ін.), класичної (П. Волинський, С. Шаховський, О. Кисельов, Р. Міщук, І. Денисюк, Ф. Погребенник, А. Погрїбний та ін.) та сучасної (С. Крижанівський, Л. Новиченко, В. Фащенко, М. Жулинський, М. Ільницький, В. Дончик, Т. Салига, Ю. Ковалів та ін.) літератури, спроби оновлення методів і підходів до оцінки літератури (праці М. Жулинського, М. Ільницького, Г. Клочека, І. Дзюби, М. Коцюбинської, І. Драча, І. Світличного, В. Стуса та ін.);
підходи до аналізу художньої літератури представниками діаспорної критики (В. Петрова, Ю. Лавриненка, Г. Костюка, Ю. Косача, Я. Славутича, І. Костецького та Ю. Шереха, В. Барки, Ю. Бойка-Блохина, Г. Грабовича, О. Зуєвського та ін.);
історію українського літературознавства 70-80-х років ХХ ст.;
стан і перспективи розвитку вітчизняної літературознавчої науки на поч. ХХІ ст.;
сучасні теоретичні праці з історії світового та українського літературознавства Р. Гром’яка, М. Ільницького, М. Наєнка, О.Галича та ін.;
здобутки української постколоніальної (С. Павличко, В. Харкун), феміністичної (С. Павличко, О. Забужко, Л. Таран, Н. Зборовська, В. Агєєва та ін.), постмодерної (Г. Грабович, М. Павлишин) критики;
нові погляди на рецептивну поетику (естетику) (Г. Клочек – Р. Громяк),
особливості компаративістичних досліджень сучасного українського літературознавства (Д. Наливайко, З. Геник-Березівська та ін.)

вміти:

відтворювати цілісну картину становлення, формування і розвитку літературознавства у світі;
виявляти внутрішню логіку розвитку літературознавства, його роль і місце у суспільній свідомості;
характеризувати концепції оцінки художніх творів представниками різних літературознавчих шкіл;
здійснювати аналіз теоретико-літературознавчих праць.
відтворювати особливості становлення, формування і розвитку вітчизняного літературознавства;
виявляти логіку розвитку літературознавчої думки в Україні, її роль і місце в національній культурі;
визначати характерні риси кожного з етапів українського літературознавства.

Робоча програма курсу

Автор (автори) курсу

Користувач: Лаврусенко Марія Іванівна

Учасники

Група 11-1, факультет історії та права, 2014-2015 н.р. викладач Андронатій Павло Іванович, Отримати консультацію

Графік навчання

Варіант Структура

Вступ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

Тема 1. Історія літературознавства як наукова дисципліна. Предмет і структура літературознавства. Базові літературознавчі дисципліни. Зв’язок літературознавства з іншими гуманітарними науками. Періодизація історії світового й українського літературознавства. Особливості розвитку українського літературознавства і його зв’язок зі світовою наукою про літературу. Літературна критика як галузь літературознавства. Функції літературної критики.

Розділ 2. ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

Тема 1. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ ДУМКИ НАЙДАВНІШОЇ ДОБИ Філософське осмислення проблем естетики і теорії літератури мислителями античної Греції та Риму. Вчення піфагорійців, Демокріта, Емпедокла., Есхіла і Евріпіда. Платон про наслідування дійсності митцями. Праці Арістотеля «Поетика» і «Риторика» (основні положення). Послання «До Пізонів» Горація – перше практичне керівництво для письменників античної доби. Визначні ритори античності (Перикл, Клеон, філософи-софісти, Корак, Лісій і Горгій, Демосфен, Сократ, Платон). Літературознавство й естетика у Стародавньому Китаї. Шість принципів (Се Хе) тлумачення природи мистецтва. Зародження літературознавства та естетики в Стародавній Індії. Естетичний трактат «Нат’яшастра» про драматичне мистецтво. Трактати Бхамахі Дандіна про зображальну силу поезії. Представники «нової школи» староіндійського літературознавства (Анан-давардхана «Дхван’ялока»).

Тема 2. РОЗВИТОК СВІТОВОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА У ХV-ХVІІІ СТОЛІТТЯХ Теоретико-літературна думка Середньовіччя про специфіку мистецтва. Християнська екзегетика (герменевтика) в добу Середньовіччя. Домінування церкви в суспільному житті. Містицизм. Домінування платонізму. Божественне тлумачення краси. Вчення бібліографа Каллімаха («Таблиці тих, хто проявив себе у всіх галузях знання, і праць, що вони написали»). Тлумачення книг візантійським літературним діячем Фотієм («Бібліотека» ), Аврелієм Августином («Про християнську науку»). Герменевтика нового часу. «Передісторія» герменевтики: філологічне тлумачення класичних текстів. Ф. Шлейермахер як творець «універсальної» герменевтики (праця «Герменевтика»). Літературознавчі трактати доби Відродження (Данте «Про народну мову», Дю Белле «Захист і прославлення французької мови», Т. Тассо «Роздуми про поетичне мистецтво», лекції Дж. Бокаччо про «Божественну комедію», літературна біографія Ф. Петрарки т а ін..; К. Геснер «Універсальна бібліотека», П. Ламбеко «Вступ в історію літератури»). Естетика класицизму (ХVІІ-ХVІІІ ст.) Поетикальна школа європейського літературознавства (праці Ю. Скалігера, Я. Понтана, О. Донатті, Я. Масена). Н. Буало «Поетичне мистецтво». Проблеми теорії літератури у працях просвітителів (ХVІІ-ХVІІІ ст.) Утвердження теорії літератури як самостійної наукової дисципліни. Літературознавчі дослідження Дені Дідро, Йоганна-Готфріда Гердера, Готгольда Ефраїма Лессінґа («Лаокоон, або Про межі живопису та поезії»). Літературознавчі розвідки доби Романтизму. Погляд на мистецтво слова Фрідріха Шиллера (поетична і драматична творчість). Георг Вільгельм Фрідріх Гегель і його вчення про універсальність літератури («Лекції з естетики»).

Тема 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ І ШКОЛИ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

«Романтична герменевтика». Праці Мартіна Гайдеґґера про герменевтичну методологію. Філологічні дослідження Вільгельма фон Гумбольдта. Г.-Р. Яусс, В. Ізер та ін. як представники літературної герменевтики. Міфологічна школа. Якоб Грімм і Вільгельм Грімм як засновники міфологічної школи. Дві теорії походження міфів: солярна і метеорологічна. (М. Мюллер, А. Кун). Послідовники міфологічної школи В. Шварц (Німеччина), М. Бреаль (Франція), О. Афанасьев і Ф. Буслаєв (Росія), М. Костомаров, О. Потебня, М. Сумцов (Україна). Біографічна школа. Праця Сент-Бева «Літературно-критичні портрети». Послідовники Сент-Бева (Г. Брандес (Данія), Р. де Ґурмон (Франція), Ю. Айхенвальд (Росія), М. Чалий, О. Огоновський, М. Петров, І. Франко, С. Балей, I. Дорошенко, В. Смілянська (Україна)). Біографічний метод у трактуванні А. Моруа («Аспекти біографії»). Культурно-історична школа. Концепція І. Тена. Культурно-історичний метод у роботах Ф. Брюнетьєра, Г. Лансона (Франція), В. Шерера, Г. Гетнера (Німеччина), Ф. де Санктіса (Італія), О. Пипіна, М. Тихонравова (Росія). Порівняльно-історична школа. Теодор Бенфей – основоположник порівняльно-історичного методу в літературознавстві. Праці О. М. Веселовського в галузі компаративістики. Французька школа компаративістів (Ґаляр, Вантігем, Бальдансперже). Інтуїтивізм. Анрі Бергсон як засновник інтуїтивізму. Концепція досліджень «Пам’ять і матерія», «Творча еволюція», «Сміх». Бенедетто Кроче і його праці про інтуїтивізм («Естетика як наука про вираження і як загальна лінгвістика»). Психоаналітична школа. Психоаналітична концепція З. Фрейда (праці «Вступ до психоаналізу», «Тлумачення снів», «Я і Воно», «Тотем і табу»). Аналітична психологія Карла Густава Юнга. Шляхи і доля психологічного напряму в ХХ столітті. Структуралістська школа. Вплив формалізму на формування ідей структуралізму. В. Пропп («Міфологія чарівної казки»), К. Леві-Строс («Міфологіка») – основоположники структуралізму Передумови виникнення структуралізму (праці ОПОЯЗу (Общества по изучения поэтического языка), Московського лінгвістичного гуртка). Екзистенціоналізм. Концепція особистісної (екзистенціальної) істини Серена К’єркеґора. Праці М. Бердяєва про екзистенціоналізм. Розробка ідей екзистенціалізму у працях французьких мислителів Жана-Поля Сартра, Альберта Камю, Ґабріеля Марселя, Mopica Мерло Понті, італійця Нікколо Аббаньяна, іспанця Хосе Ортеги-і-Ґасета.

Тема 4. НОВІТНІ НАПРЯМИ ТА ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

Постструктуралізм. Поняття постструктуралізму. Постструктуралістські ідеї Мішеля Фуко (огляд праць «Божевілля і культура: історія божевілля в епоху класицизму», «Народження клініки», «Слова і речі», «Археологія знання», «Нагляд і кара: народження в’язниці», «Історія сексуальності». Деконструктивізм. Концепція деконструктивізму Жака Дерріди (праці «Про граматологію», «Письмо і різниця», «Розсіювання», «Маргінеси філософії», «Поштова картка: від Сократа до Фройда», «Психея: відкриття іншого» , «Жак Дерріда»). Послідовники ідей Ж. Деріди. Йєльська школа (П. де Ман, Дж. Міллер, Б. Джонсон). Дослідження М. Фуко, Р. Барта. Деконструктивізм як предтеча фемінізму (С. де Бовуар, Л. Іригірей, Г. Сіксу, К. Міллет, Е. Шовалтер) та постколоніалізму (Е. Саїд, Г. Співак, Г. Бгабга). Фемінізм. Зародження феміністичної критики у Франції і США. Юлія Крістева – фундатор французької феміністичної теорії та критики («Есе із семіотики», «Про китайських жінок», «Влада страху: есе про приниження», «Спочатку була любов: психоаналіз і віра», «Чужинці щодо себе»). Проблема «жіночої ідентичності» у збірнику есе «Полігон» Юлії Крістевої. Проблеми душі й бажання жінки. у праці Ж Лякан «Жіноча сексуальність». Концепція праці Сімони де Бовуар «Друга стать». Постколоніальна критика. Поняття «постколоніальна критика». Умови виникнення і загальна характеристика постколоніальної критики. Розробка проблеми постколоніальної критики і теорії у працях Стівена Слемона, Гелена Тіффіна, Едварда Саїда та ін. Постмодернізм. Естетичні засади постмодернізму. Специфіка західноєвропейського й українського постмодернізму в літературі. Рецептивна естетика. Теоретики рецептивної поетики – Ганс-Роберт Яуссон та Вольфганг Ізер (Німеччина). Зосередження на проблемі сприйняття художніх творів. «Критика читацької реакції» як американський варіант рецептивної теорії (Дж. Каллер, Е. Герш, С. Фіш (США).