Установка накопичувачів. НОП-2014

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук

Тверди́й диск або Тверди́й магні́тний диск, або Накопичувач на магнітних дисках (англ. Hard (magnetic) disk drive, англ. HDD), у комп'ютерному сленгу — «вінчестер» (від англ. winchester), — магнітний диск, основа якого виконана з твердого матеріалу. У більшості ЕОМ виконує функцію енергонезалежного носія інформації (комп'ютерної пам'яті чи нагромаджувача інформації) з довільним доступом (англ. random access).

Основні ознаки

Дискета.Floppy disk

На відміну від дискети, що виготовляється на основі гнучкого (лавсанового) магнітного ​​диска, інформація у твердому магнітному диску записується шляхом намагнічування шару феромагнітного матеріалу (діоксиду заліза у минулому чи сплаву кобальту тепер), що нанесений на поверхні твердих (алюмінієвих, скляних або композитних) пластин у формі диска. У твердих магнітних дисках використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному шпинделі. Голівки зчитування-запису у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку постійно набігаючого повітря, що утворюється біля поверхні дискових пластин при швидкому обертанні. Відстань між голівкою і робочою поверхнею дискової пластини становить декілька нанометрів (у сучасних дисках близько 10 нм), а відсутність механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою. За відсутності обертання дисків головки знаходяться поблизу шпинделя або за межами диска у безпечній зоні, де унеможливлюється їх нештатний контакт з поверхнею дисків.


Також, на відміну від гнучких дисків, у твердих магнітних дисках носій інформації (магнітний диск) сполучений в єдиний пристрій з іншими вузлами нагромаджувача (засобами запису і зчитування, приводом та блоком електроніки). Такий твердий диск переважно використовуються як стаціонарний (незнімний) носій інформації.

Конструкція

Основні елементи конструкції твердого диска

Існує багато типів твердих дисків, але всі вони складаються з одних і тих же вузлів із спільним принципом роботи. Основні елементи конструкції наступні:

  • пластини магнітних дисків на спільному шпинделі;
  • голівки читання/запису;
  • механізм приводу голівок (коромисло із сервоприводом);
  • двигун приводу дисків;
  • друкована плата з електричними схемами керування;
  • кабелі і гнізда рознять кабелів живлення і передачі даних;
  • елементи конфігурування (пермички і перемикачі).

Диски, двигун приводу дисків, голівки і механізм приводу голівок зазвичай поміщаються в герметичному корпусі, що має назву «гермоблок» або «блок голівок і дисків» . Інші вузли, що не входять у гермоблок (друкована плата керування, лицева панель, елементи конфігурування тощо), є знімними і поміщаються ззовні гермоблока.

Порівняння інтерфейсів

Пропускна здатність, Мбіт/с Максимальна довжина кабелю, м Чи потрібний кабель живлення Максимальна кількість накопичувачів
UltraATA/133 1064 0,46 Так 2
SATA/300 2400 1 Так 1
SATA/600 4800 1 Так 1
FireWire/400 400 4,5 (при послідовному з'єднанні до 72 м) Так/Ні (залежить від типу інтерфейсу й накопичувача) 63
FireWire/800 800 4,5 (при послідовному з'єднанні до 72 м) Ні 63
USB 2.0 480 5 (при послідовному з'єднанні, через хаби, до 72 м) Так/Ні (залежить від типу накопичувача) 127
Ultra-320 SCSI 2560 12 Так 16
eSATA 2400 2 Так 1 (з помножувачем портів до 15)


Редагування VladOliynyk 08:42, 11 листопада 2014 (EET) LIVE