Користувач:Олена Дилюрман 176

Декламаційна лірика. Тематика і жанри. Творчість найвизначніших представників: Тіртея, Архілоха.

Греків почали цікавити не лише ідеалізовані події давнини, а й внутрішній світ людини, який значно краще втілюється в ліричній поезії, ніж в епічних поемах.

Термін «лірика» походить від слова «ліра», бо спочатку елліни виконували вірші в супроводі музичних інструментів (передовсім ліри). За міфом, найпершу ліру для Аполлона виготовив Гермес із панцира черепахи. Пізніше вона потрапила до легендарного співця Орфея, а після його смерті морські хвилі принесли її до острова Лесбос, батьківщини відомої поетеси Сапфо, де ліра зберігалася в храмі, а потім Зевс перетворив її на сузір'я Ліри. Спочатку елліни називали ліричну поезію мелікою (від грец. теlos — пісня), де музика й тексти зливалися воєдино, доповнюючи одне одного. Записувати меліку в Елладі почали від VIII ст. до н. е. Проте мелодії ніхто не фіксував, тому ми можемо лише уявляти, як божественно звучала еллінська поезія в довершеному музичному супроводі, адже про мелодійність грецької мови складали прислів'я. Сучасні літературознавці поділяють еллінську лірику на два основні різновиди: пісенну (співалася в супроводі музичних інструментів) і декламаційну(декламувалася спочатку часто, а згодом і зовсім без музики). Меліку умовно поділяли на сольну та хорову. Сольна меліка виконувалася солістом, а хорова — хором. Однак це досить умовно, бо, наприклад, гімни могли виконуватися як солістом, так і хором, як а капела, так і під звуки ліри. До меліки елліни ставилися надзвичайно серйозно. Так, рабам заборонялося її виконувати під страхом смерті (насолоджуватися справжньою Поезією могла тільки вільна людина, а не раб!). А декламаційну лірику елліни взагалі не вважали за поезію. Однак сучасні літературознавці відносять жанрові різновиди декламаційної лірики (елегіюіямби) саме до лірики. Основні різновиди еллінської лірики можна представити у вигляді схеми:

                   Давньогрецька лірика
                        /                 \
               Пісенна             Декламаційна
                /      \                       /        \
     Сольна      Хорова     Елегійна     Ямбічна
   (монодйчна)                  (елегія)      (ямби)

Елліни так любили музику, що навіть декламаційну лірику часто виконували в інструментальному супроводі. Щоправда, ці інструменти були не такими милозвучними, як ліра. Так, ямби могли виконувати під брязкіт металевої пластинки, прив'язаної до підошви виконавця, якою той відбивав ритм по каменю. Іноді виконання ямбів супроводжувалося різкими звуками дудки — ямбіке. Звідси — одне з тлумачень походження (етимології) слова «ямб». Інше тлумачення походить від імені служниці Ямби. За міфом, вона грубими жартами розсмішила навіть невтішну богиню Деметру, яка розшукувала свою доньку Персефону. Ця зорієнтованість на різкість, грубість узгоджується з викривальним характером багатьох творів ямбічної поезії. Адже в Елладі ямбами називали дошкульні чи жартівливі вірші (нині ж ямб — віршовий розмір). «Батьком» ямбів вважається Архілох, хоча не він винайшов цей жанр, який здавна вживався в еллінському фольклорі. Ще одним жанром декламаційної античної лірики була елегія, розвиток якої в античній літературі пов'язаний з іменами поетів Тіртея, Горація, Овідія та ін. Лірика Тіртея і Архілоха

Біографія Тіртея оповита легендами. Згідно з легендою, він був афінським громадянином, кульгавим учителем. Під час Мессенської війни спартанці звернулися до оракула за порадою: «Що зробити, щоб виграти війну?» Оракул порадив попросити афінян, щоб ті дали їм вождя. Спартанці були гордими воїнами. Вони не хотіли принижуватися перед афінянами, яких вважали своїми суперниками. Проте порадою оракула знехтувати вони не могли, тому і звернулися до афінян з проханням, щоб ті прислали їм свого полководця.

Афіняни відправили спартанцям Тіртея. Це було насмішкою, якщо врахувати те, з яким презирством ставилися до людей із фізичними вадами спартанці. Воїни із Спарти і справді були розчаровані і розгнівані, коли побачили кульгавого вчителя, але через деякий час зрозуміли, що Тіртей — це дійсно той, хто допоможе їм перемогти ворога.

Тіртей не командував військами, а склав декілька патріотичних військових віршів, які підняли дух спартанців і допомогли їм одержати перемогу над ворогом.

У чому ж сила поетичного слова Тіртея? Перша строфа побудована на протиставленні: «добре» — «гірше ж немає нічого». Коротко сформулюйте, що, за думкою Тіртея, «добре», а що «гірше немає нічого». («Добре» — боронити країну, віддати життя за батьківщину. «Гірше немає нічого» — бути зневаженим усіма втікачем з поля бою. Друга строфа — це звернення до молодих воїнів.

Закінчує Тіртей вірш таким висновком: Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане, В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.

Вірші Тіртея зміцнювали бойовий дух воїнів, виховували в них почуття обов’язку перед Батьківщиною, пробуджували мужність і стійкість у бою, надихали на подвиг.

Пропоную перейти до другої зали декламаційної античної лірики, в якій зібрані вірші та фрагменти творів іншого відомого поета античності, сучасника Тіртея Архілоха, який був майстром як елегій, так і ямбів. Знайомство з цим поетом пропоную розпочати з його найвідомішого вірша «Серце, серце…».

Архілох стверджує, що життя людини сповнене «лютих бід», ворожнечі, проте людина повинна бути непохитною у всіх життєвих випробуваннях, стримано сприймати радість і нещастя, пофілософському ставитись до «змін у людському житті».

Читать полностью: http://tvori.com.ua/lirika-davnogreckix-poetiv-tirteya-arxiloxa/#ixzz3Eg7CJyOM''</small>