Більше за нічого, менше від 3G
1G
Історія починається з появи в 1980-х роках кількох новаторських мережевих технологій: AMPS в США і поєднання TACS і NMT в Європі. Хоча кілька поколінь послуг мобільного зв'язку існували і раніше, трійка AMPS , TACS і NMT вважається першим поколінням (1G) , тому що саме ці технології дозволили мобільним телефонам стати масовим продуктом.
У часи 1G ніхто не думав про послуги передачі даних - це були чисто аналогові системи, задумані і розроблені виключно для здійснення голосових викликів і деяких інших скромних можливостей. Модеми існували, однак через те, що бездротовий зв'язок більш схильний до шумів і спотворень, ніж звичайний дротовий , швидкість передачі даних була неймовірно низькою. До того ж, вартість хвилини розмови в 80-х була такою високою, що мобільний телефон міг вважатися розкішшю.
Окремо хочеться згадати першу в світі автоматичну систему мобільного зв'язку «Алтай», яка була запущена в Москві в 1963 році. «Алтай» повинен був стати повноцінним телефоном, встановлюваним в автомобілі. По ньому просто можна було говорити, як по звичайному телефону (тобто звук проходив в обидві сторони одночасно, т.зв. дуплексний режим). Щоб зателефонувати на інший «Алтай» або на звичайний телефон, достатньо було просто набрати номер - як на настільному телефонному апараті, без всяких перемикань каналів або розмов з диспетчером. Аналогічна система в США, IMTS (Improved Mobile Telephone Service), була запущена в дослідній зоні на рік пізніше. А комерційний її запуск відбувся лише в 1969 році. Тим часом в СРСР до 1970 року «Алтай» був встановлений і успішно працював вже приблизно в 30 містах.
2G
На початку 90-х років спостерігається підйом перших цифрових стільникових мереж, які мали ряд переваг в порівнянні з аналоговими системами. Покращена якість звуку, більша захищеність, підвищена продуктивність - ось основні переваги. GSM почав свій розвиток в Європі, у той час як D-AMPS і рання версія CDMA компанії Qualcomm стартували в США.
Ці 2G стандарти, в стані зародження, поки не мають підтримки власних, тісно інтегрованих, послуг передачі даних. Багато з таких мереж підтримують передачу коротких текстових повідомлень (SMS), а також технологію CSD, яка дозволила передавати дані на станцію в цифровому вигляді. Це фактично означало, що ви могли передавати дані зі швидкістю - до 14,4 кБіт/с.
Для того, щоб ініціювати передачу даних за допомогою технології CSD, необхідно було здійснити спеціальний «виклик». Це було схоже на телефонний модем - ви чи були підключені до мережі, чи ні. В умовах того, що тарифні плани в той час вимірювалися в десятках хвилин, а CSD була на кшталт звичайного дзвінку, практичної користі від технології майже не було.
