Бойко Вікторія, Ластівочка, власний вірш, 15. 08. 11

Ластівочка

Під затишним крилом в турботливі й ласці

Маленькі пташенята виростали:

Мамина радість і мамине щастя,

Яке вона лагідно оберігала.

Боялась ластівка людських очей,

Боялась грому серед ясного неба,

Не досипала вона зоряних ночей,

Бо знала: про діток піклуватись треба!

Немов дощ, лилися дні за днями.

І вже літають в небі пташенята,

Забувши ласку рідної мами

Й далеку дорогу до рідної хати…

Там чекає матінка діток рідненьких

І тихо сльози проливає в забутті…

Не забувайте, діти, мам сивеньких,

Не забувайте ніколи у житті!