НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИЙ ПАВУК УКРАЇНИ

НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИЙ ПАВУК УКРАЇНИ

Для декого може стати несподіванкою той факт, що в Україні мешкає таке небезпечне членистоногі як каракурт. І напевно далеко не всім відомо, що після «контакту» з каракуртом жертва, у кращому випадку, страждатиме від гострого болю, розладу серцево-судинної системи, задухи та судом, а в гіршому – може і померти.Майже всі павуки, за виключенням декількох видів, отруйні. Вони мають залози, секрет яких при введенні в тіло жертви призводить до її загибелі. У більшості павуків отрута діє на основну їхню здобич – тобто на комах, але безпечна для людини. Проте, мікроскопічні дози отрути, що вимірюються долями міліграма, у деяких видів можуть бути небезпечними для ссавців, зокрема, і для людини. Переважне число отруйних павуків мешкає у тропічних і субтропічних країнах.Каракурти – павуки невеликих розмірів: самки досягають 10-20 мм довжини, самці – 4-7 мм. Статевозрілі самки чорного забарвлення, у самців і статевонезрілих самок - червоні плями на черевці. Мають очі денного і нічного зору. У цього павука недобра й зловісна слава – каракурт згубив чимало людських життів. А на вигляд він зовсім не страшний – невеличкого чи середнього розміру павук: довжина тіла самки (не рахуючи кінцівок) – 10-20 мм, самця 4-7 мм. Забарвлення – чорного кольору з червоними чи сріблясто-білими крапочками чи взагалі без них.Каракурт здавна зустрічається на півдні України. Цей вид – типовий мешканець посушливих рівнин Середньої Азії та Казахстану. Колись, ще в доісторичні часи, у період чергового осушення клімату, утворився єдиний пояс із пустель і напівпустель Азії та степів Європи. Можливо, саме тоді каракурт і проник у Північне Причорномор’я. Чисельність каракурта коливається – це взагалі характерно для павуків і комах. Були роки і навіть десятиріччя, коли про каракурта нічого не було чутно і він ніяк себе не виявив. А після зміни умов знову «з’явився», оскільки чисельність його різко зростала. Зазвичай, це відбувалося тоді, коли встановлювалася спекотна й посушлива погода – саме такі умови найбільш сприятливі для цього виду. Ще років десять тому павук зустрічався там, де він має бути – на сухих і добре прогрітих ділянках зі степовою або напівпустельною рослинністю. Але відтоді багато що змінилося – у тому числі й звички каракурта!Неймовірно, але факт: цей степовик і пустельник пристосувався до проживання в … лісах! Цей павук улаштовує свої нори під стовбурами сосен – факт майже неймовірний. А десь із 2002 року каракуртів знаходили в центральних районах Херсона, де, зокрема, павук укусив хлопчика, який ішов по парку. Крім того, не виключено, що каракурт розширює свій ареал і просувається на північ.Каракурт дуже небезпечний. Недосвідчений обиватель може запитати – навіщо павуку, що вживає в їжу лише комах, така міцна отрута? Це пояснюється просто. В пустелях чи навіть у південних степах найкраща схованка від спекотного сонця – нори гризунів. Побачивши небезпечного гостя, гризун просто втікає зі своєї домівки, щоб врятувати своє життя. А павук, налякавши господаря, оселяється в норі. Павутиння у каракурта досить характерне – товсте, дуже міцне, неправильної форми; нерідко в ньому можна побачити мертвих комах і різне сміття – травинки, пелюстки, шерсть. І якщо біля входу в нору чи ж просто біля землі (під каменями, біля основи стовбура дерева й інших місцях) ви побачите таке павутиння – будьте обережні. Каракурт десь поруч! Його отрута унікальна за своєю силою: вона сильніша від отрути гюрзи в 15 разів! Цей родич знаменитої «чорної вдови», котра живе у Північній Америці, є найотруйнішим і , отже, найнебезпечнішим павуком України. Найбільш небезпечні самки каракурта. Отрута каракурта (Lathrodectus tredecimguttatus) має нейротропну дію, впливаючи в основному на нервову систему. Місцевих явищ (набряк, почервоніння) майже немає, але порушується проведення нервових імпульсів. А через 15 хвилин з’являються грізні симптоми – порушення дихання та серцевої діяльності, зміни у свідомості («затемнення»), панічний страх. Нерідко виникає сильний болючий синдром – нестерпний біль у ділянці грудної клітки. живота або попереку. А взагалі описати симптоми отруєння від укусу каракурта непросто – дуже часто таке отруєння схоже чи то на інфаркт, чи то на напад виразкової хвороби. За статистикою, найбільше число укусів припадає на весняно-літній період. Укус каракурта не дуже болючий – біль приблизно такий, ніби ви наштовхнулися на товсту колючку. На місці укусу можна побачити невеличку червону цяточку. У ній – дві крихітні білі крапки, сліди від введення отрути. Ефективний захід при поданні першої допомоги – припікання. Необхідно не пізніше, ніж через дві хвилини припекти місце укусу полум’ям голівки сірника і дати їй повністю згоріти в ранці. При цьому руйнується від 90 до 100 відсотків отрути. Такий метод урятував життя не одному десятку пастухів, геологів і ловців змій. До речі, у разі укусу змією застосовувати припікання не можна – це може завдати шкоди. Адже зуби навіть найменшої змії проникають надто глибоко для того, щоб отруйні речовини можна було знешкодити за допомогою високої температури. А каракурт вводить отруту у верхній шар шкіри, припікання руйнує отруту – коли вона ще не проникла в глибші шари шкіри й інші органи та тканини. Після цього постраждалого відправляють до лікарні – навіть якщо він нібито добре почувається.