DVD+, DVD-

Формати DVD-R і DVD + R

Стандарт запису DVD-R (W) був розроблений в 1997 році японською компанією Pioneer і групою компаній, що приєдналися до неї й увійшли в DVD Forum, як офіційна специфікація записуваних (згодом і перезаписуваних) дисків. Створені на базі DVD-R диски DVD-RW, спочатку мали неприємність, пов'язану з несумісністю старих приводів з цими новими дисками (проблема полягала в відміну оптичного шару, відповідального за «запам'ятовування» інформації, який мав меншу (в порівнянні з носіями з однократним записом і штампованими дисками) відображає здатність). Надалі ця проблема була майже повністю вирішена, хоча раніше саме через це старі DVD-приводи не могли нормально програвати нові перезаписувані диски. Так як при розробці стандартів DVD-R і DVD-RW не були враховані розробки фірм Sony, Philips і деяких інших, то ці виробники записуючих приводів і носіїв для запису об'єдналися в DVD + RW Alliance , який і розробив в середині 2002 року стандарт DVD + R (W), вартість ліцензії на який була нижчою. Створений альтернативний формат, який отримав назву DVD + R і DVD + RW, мав інший матеріал відображає шару і спеціальну розмітку, яка полегшує позиціонування головки (LPP, Land pre-pits - предзаписані піти між доріжками, що містять дані адресації та іншу службову інформацію, ці дані дозволяють DVD приводу записувати інформацію в бажані місця на диску) - основна відмінність подібних «плюсових» дисків від «мінусових». За допомогою цього диски DVD + RW, здатні в кілька прийомів здійснювати запис (поверх існуючої), як у звичайному касетному відеомагнітофоні, виключаючи стомлююче попереднє стирання всього вмісту (для DVD-RW, спочатку необхідно цілком стерти наявну запис).

Немного истории: изначально существовали две коалиции из ведущих фирм и каждая из них продвигала свой стандарт. Назoву главных представителей Pioneer (продвигал DVD-) и Sony(продвигала DVD+). После сравнительно не долгой войны, эти две коалиции пришли к общему соглашению и стали выпускаться приводы поддерживающие оба стандарта. В чём отличия? Я не хочу углубляться в технологический процесс изготовления. Могу сказать лишь, что когда вы записываете фильм в формате DVD, то лучше это делать на DVD-, так как он изначально разрабатывался для DVD плэейров. DVD+ вышел позже своего конкурента, безусловно был разработан с учётом недостатков DVD-. В нём значительно была увеличина скорость записи. DVD+ обеспечивает лучшие возможности коррекции ошибок записи. Затем, гораздо более гибко реализована непосредственно запись (речь, например, о технологии Mount Rainer и возможности Random Access). Следовательно, если вы пишите диск DVD с данными и фильмами в формате DivX, да и во всех других случаях, то лучше использовать DVD+.

Возникновение форматов DVD±R и их совместимость

Стандарт записи DVD-R(W) был разработан в 1997 г. DVD-Forum'ом как официальная спецификация (пере)записываемых дисков. Однако цена лицензии на эту технологию была слишком высока, и поэтому несколько производителей пишущих приводов и носителей для записи объединились в «DVD+RW Alliance», который и разработал в середине 2002 г. стандарт DVD+R(W), стоимость лицензии на который была ниже. Поначалу «болванки» (чистые диски для записи) DVD+R(W) были дороже, чем «болванки» DVD-R(W), но теперь цены сравнялись.

Стандарты записи «+» и «-» частично совместимы. Все приводы для DVD могут читать оба формата дисков, и большинство пишущих приводов также могут записывать оба типа «болванок». Среди остальных приводов форматы «+» и «-» одинаково популярны — половина производителей поддерживает один стандарт, половина — другой. Идут споры, вытеснит ли один из этих форматов своего конкурента или они продолжат мирно сосуществовать. Однако, поскольку формат DVD-R(W) появился почти на 5 лет раньше DVD+R(W), многие старые или дешёвые плееры вероятнее всего поддерживают лишь DVD-R(W). Это следует учитывать, особенно при записи дисков для распространения, когда тип читающего устройства (плеера или DVD-привода) заранее не известен