Відповіді 2-й семестр

1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади

Відповідь

Приклади тестів. Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника. Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.

Відкрити Microsoft Word.

• Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.

• Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.

• Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.

• Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.

• Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми.

Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.

Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:

1. створення папки;

2. перейменування файлу або папки;

3. копіювання файлу або папки;

4. переміщення файлу або папки;

5. видалення файлу або папки.

Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.

1. Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.

2. Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.

Примітка Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.

3. Потім виберіть необхідну операцію обробки.

4. Відповідні команди перебувають у меню Файл і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.

5. Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.

Примітка Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.

2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання захисту документу і обмеження редагування.Приклади

Відповідь

Текстовий процесор — це комп’ютерна програма, яка використовується для написання, а також модифікації документів. Крім того, з її допомогою забезпечується компонування макета і попередній перегляд матеріалу перед відправкою на друк. Сучасний текстовий редактор, текстовий процесор, як правило, включають в себе наступний набір функцій: вставку графічних зображень, створення таблиць, перевірку орфографії, форматування абзаців та шрифтів. Найбільш відомі приклади таких програм — OpenOffice.org Writer і Microsoft Word.

Інструкція захисту:

1 Якщо на комп'ютері встановлений MS Word 2003, в меню «Сервис» вибирайте опцію «Параметри» і перейдіть у вкладку «Безпека». Ви можете встановити пароль на відкриття - у цьому випадку сторонній не зуміє навіть прочитати документ. Введіть у відповідне поле текст. Щоб утруднити задачу можливим хакерам, міняйте регістр і використовуйте службові символи. Якщо вам дуже важливо зберегти дані в секреті, натисніть кнопку «Додатково» і вибирайте рівень шифрування пароля.

2 Щоб заборонити іншим користувачам вносити зміни в ваш документ, поставте прапорець біля пункту «рекомендувати доступ тільки для читання». Якщо передбачається спільна робота з документом, введіть символи в поле «Пароль дозволу запису». Змінювати документ зможуть користувачі, яким ви повідомили пароль.

3 Натисніть кнопку «Встановити захист». В області завдань в розділі «Обмеження на редагування» поставте прапорець у чекбоксі «Дозволити лише вказаний спосіб ...» і вибирайте зі списку дозвіл на редагування. Натисніть кнопку «Так, включити захист», щоб підтвердити вибір. Після цього від вас буде потрібно ввести пароль і підтвердити його.

4 Включити захист можна також, якщо в меню «Сервис» вибрати опцію «Захистити документ».

5 При створенні документів в них зберігається якась службова інформація: ім'я автора, назву компанії, відомості про редагування. Щоб видалити особисті дані, у вкладці «Безпека» у розділі «Параметри захисту ...» поставте прапорець в чекбокс «Видаляти особисті відомості ...».

6 У версії MS Word 2007 в меню «Сервис» використовуйте опцію «Захистити документ». В області завдань вибирайте зі списку «Обмеження на редагування» спосіб редагування, дозволений для інших користувачів. У розділі «Винятки» ви можете скласти список осіб, яким дозволено вносити зміни в документ. Для цього перейдіть за посиланням «Інші користувачі» і введіть мережеві адреси та логіни.

7 Натисніть «Увімкнути захист» і задайте пароль. Щоб користувачі зі списку «Винятки» могли редагувати документ, повідомте їм цей пароль.

3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.

Відповідь

Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру. Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.

Основні можливості електронних таблиць:

1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;

2автоматизація підсумкових обчислень;

3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;

4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;

5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);

6підготовка табличних документів;

7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;

8створення та аналіз баз даних (списків).

Основними елементами робочого вікна є:

1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);

2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.

3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)

4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.

5Робоча область (активний робочий лист).

6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).

7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.

8Рядок стану.

4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.

Відповідь

1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)

2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.

3. курсор миші:

а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.

б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.

в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.

5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних

Відповідь

Введення і редагування даних Алгоритм введення довільних даних:  встановити табличний курсор у необхідну комірку;  набрати з клавіатури потрібні дані;  натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під активною. Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор за допомогою миші. Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути межу стовпця до потрібних розмірів Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних. Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter. Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою вкладки Главная=>Найти и выделить=> Найти (Заменить). Відкриється вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст для заміни.

6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel

Відповідь

Форматування даних Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна Межа між стовпцями В і С Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування. На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат (числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а). Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та інше Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек. На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії, якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна змінити за допомогою команд вкладки Вид. На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни, переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы). Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная). Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для зняття захисту

7.Введення формул і функцій.Обчислення в середовищі табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади

Відповідь

Введення формул і функцій Інструкція щодо введення формул 1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат. 2. Ввести символ =. 3. Набрати вираз. 4. Натиснути клавішу Enter Інструкція щодо введення функцій 1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат. 2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека функций вкладки Формулы. 3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати: назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле (рис. 1.9, а). 4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або ввести аргументи та натиснути кнопку ОК

8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі табличного процесора. Застосування їх при роботі з формулами та функціями. Приклади

Відповідь

Відносні і абсолютні адреси 1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін. 2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6, $D$9 та ін. 3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад, мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки), A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).

9.Впорядкування даних в середовищі табличного процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри

Відповідь

Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.

Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово "якір" буде поміщено після слова "кір", а слово "Судан" - після слова "судак" (на регістр при сортуванні не зважають).

Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють.

Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.

Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація.

Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.

Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.

Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).

Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.

10.Побудова графічних об’єктів у Microsoft Excel. Вставка малюнків, автофігур, формул, об’єктів SmartArtіWordArt. Їхнє взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади

Відповідь

Для більшої наочності до аркуша або діаграми можна додавати рисунки. Наприклад, можна розташувати у робочому аркуші емблему або блок-схему, а на діаграмі як маркери даних використовувати рисунки. Для формування інтерактивної сторінки використовують графічні об'єкти як гіперпосилання або шляхом закріплення рисунків за кнопками макросів. Для введення готових рисунків можна звернутися до Коллекции картинок Microsoft, що містить малюнки, фотографії, відео- та інші файли мультимедіа - кліпи.

Вставка малюнка

Клацніть мишею в тому місці, де потрібно помістити малюнок. У меню Вставка виберіть команду Малюнок  Из файла  або Картинки. Потім виберіть потрібний малюнок або картинку із колекції кліпів.

Виберіть малюнок, який необхідно перемістити або копіювати, а потім виконайте одну з наступних дій.

1. Щоб перемістити елемент, натисніть кнопку Вирізати на панелі інструментів Стандартна.

2. Щоб скопіювати елемент, натисніть кнопку Копіювати на панелі інструментів Стандартна.

3. На Сторінці натисніть в нижній частині вікна документа кнопку Конструктор .

4. Поставте курсор туди, де необхідно вставити текст або малюнок.

5. На панелі інструментів Стандартна натисніть кнопку Вставити .

6. Щоб задати форматування, стиль і вид вмісту, натисніть кнопку Параметри вставки, яка з'явиться поряд зі вставленим вмістом, а потім виберіть потрібні параметри.

Примітка. Чи доступні параметри вставки, залежить від типу вмісту, що вставляється, від програми, з якої здійснюється вставка, і від формату тексту в області, куди здійснюється вставка.

Вставка об'єкту WordArt

Необхідно виконати команди: Вставка  Рисунок  Об’єкт WordArt  OK  Текст: = Вставка об'єкту WordArt  Шрифт Arial  Ж  Розмір 28 (кнопки на панелі інструментів WordArt).

Вставка автофігур

Необхідно виконати команди: Вставка  Рисунок  Автофігури  OK  вибрати потрібний значок автофігури та намалювати її. Можна поміняти фон автофігури, межі, дописати якийсь текст.

Вставка формул:

1 Відкрийте Excel - посилання на запуск цього додатка за замовчуванням повинна знаходитися в головному меню ОС, у підрозділі Microsoft Office розділу «Всі програми».

2 Завантажити програму потрібний документ. Діалогове вікно пошуку файлу викликається натисканням сполучення клавіш Ctrl + O.

3 Знайдіть і виділіть ту комірку електронної таблиці, в якій повинна бути поміщена формула.

4 Перейдіть на вкладку «Вставка» у меню Microsoft Excel і знайдіть піктограму «Вставити об'єкт». У групі команд «Текст» вона нижня в колонці з трьох картинок у правій межі цієї секції. Ніякої написи на цій кнопці немає, але при наведенні на неї курсора спливає підказка «Вставити об'єкт». Клацніть на цій кнопці.

5 У списку «Тип об'єкта» відкритого вікна знайдіть і виділіть рядок Microsoft Equation 3.0. Переконайтеся, що у полі «У вигляді значка» не виставлена оцінка і натисніть кнопку OK. Excel помістить у зазначену клітинку новий об'єкт і включить режим редагування формули. На екрані з'явиться панель «Формула» з додатковим набором математичних символів та варіантів форматування.

6 Сконструюйте потрібну формулу з використанням додаткової панелі, а коли закінчите - кликніть по будь-якій комірці таблиці, і режим редагування буде вимкнений, а додаткова панель - прихована.

7 При необхідності внести зміни в формулу клацніть по ньому двічі лівою кнопкою миші і Excel активує режим редагування.

8 Ви можете змінити і оформлення введеної формули - колір фону, рамки, зробити її фоном таблиці і т. д. Інструменти для цих операцій поміщені на вкладку «Засоби малювання» - вона буде з'являтися в меню табличного редактора всякий раз, коли буде виділений об'єкт з формулою. Змінювати розміри цього об'єкта можна і мишкою, перетягуючи в потрібну позицію вузлові точки на рамці навколо нього.

Для більш наочного подання інформації в Excel 2013 можна скористатися графічними елементами SmartArt. Для вставки такого об'єкта на вкладці Вставлення клацніть на кнопці SmartArt. З'явиться вікно, де можна вибрати графічний об'єкт SmartArt. Для початку в лівій частині вікна виберіть категорію, а потім — бажаний вид елемента. Якщо клацнути на кнопці OK, рисунок SmartArt з'явиться на аркуші.

Як і у випадку з іншими графічними об'єктами, розміри SmartArt можна змінювати, його можна перетягувати з місця на місце. Однак якщо ви задумаєте видалити його, майте на увазі, що при видаленні рамка з квадратиками повинна розташовуватися тільки навколо всього елемента. Якщо рамка виявиться ще і всередині елемента (наприклад, навколо одного з прямокутників з текстом), при натисканні клавіші Delete (Del) буде видалений тільки цей прямокутник, а не весь елемент.

Щоб написати потрібний текст в елементі, клацніть мишею на слові [Текст] так, щоб замість нього заблимав курсор клавіатури (вертикальна риска), та введіть потрібний текст. Щоб відредагувати вже введений текст, клацніть мишею на слові, яке потрібно відредагувати, щоб в цьому місці заблимав курсор клавіатури, та введіть потрібний текст.

11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel

Відповідь

Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.

Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.

Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє співвідношення частин і цілого поданих у відсотках від цілого (100%).

В кругових діаграмах немає осей X і Y.

Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.

Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.

Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:

1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;

2) командою з меню Вставити =>Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.

Зміни у створеній діаграмі можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми); 2) командою Діаграма; 3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).

Графік Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням

12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel

Відповідь

Редагування діаграм Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм. Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо. Редагування графіків За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.

13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel

Відповідь

Розрізняють два великих об’єкти діаграм: область діаграми область її побудови. Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці. Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ). Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду. Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п. Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.

14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft Excel. Створення і використання списків, захист даних, аркушів і книги.

Відповідь

Завантажте програму MS Excel. У комірки B5-B14 введіть питання тесту. У комірках С5-С14 забезпечте можливість вибору однієї правильної відповіді з пропонованих 3-5 відповідей у вигляді списку. Для цього необхідно зробити активною комірку, в яку буде виводитися відповідь на запитання і виконати: Головне меню Данные Проверка данных. У діалоговому вікні вибирається тип даних – Список.

У вікні Джерело перераховуються варіанти відповідей через крапку з комою . Натиснути ОК. Результат виконання операцій – список із вибірковими відповідями, серед яких необхідно вибрати одну правильну .

Виберіть способи оцінювання відповідей та підведення підсумків. Для цього необхідно створити аркуш Результат і побудувати на ньоу відповідну таблицю результатів тестування . Результати тестування по кожному питанню, що знаходяться на аркуші будуть вибиратися із списка варіантів і виводитися у комірки стовбчика С аркуша Результати.

Для оцінювання відповідей можна скористатися функцією ЕСЛИ, яка має такий формат:

ЕСЛИ(лог_вираз; значення_если_истина; значення_если_ложь).

Підрахуйте кількість вірних і невірних відповідей. Для цього на аркуші Результат у пустих комірках створіть стовпці Кількість вірних відповідей іКількість невірних відповідей, Бали .

Використайте функцію СЧЕТЕСЛИ, яка має такий формат: СЧЕТЕСЛИ(диапазон; критерий), де диапазон – діапазон клітинок, в якому виконується аналіз відповідей на питання; аргумент критерий визначає, яке значення (наприклад, "" – порожній вміст) буде використовуватись для включення відповіді до загального підсумку.

Аналогічним чином підрахуйте кількість невірних відповідей, вводячи у рядку критерий запис «Невірна відповідь».

Підрахуйте кількість балів за тест. Для цього використайте функцію ЕСЛИ. Критерії оцінювання залежать від кількості питань та максимального/мінімального балу.

Наприклад, можна використати таку відповідність

К-ть вірних відповідей

Оцінка

10 Відмінно

7-9 Добре

4-6 Задовільно

1-3 Незадовільно

Орієнтовна відповідність між правильними відповідями і оцінкою за тест

Встановіть курсор у комірку справа від напису «Бали» і виконайте: Головне меню Формулы Вставить функцию. У вікні Аргументы функції клацніть мишею у комірку С14. Її адреса з'явиться в рядку Лог_выражение. Далі введіть записи згідно рис.5. Встановите курсор в рядок Значение_если_ложь і натискуйте на кнопку ЕСЛИ (поряд з рядком формул) для створення наступного рівня функції ЕСЛИ.

Для того, щоб учні не могли переглядати, а головне, редагувати формули перевірки відповідей и оцінювання тесту можна зробити невидимим аркуш Результат. З цією метою на ярлику цього аркушу викличіть контекстне меню і виберіть команду Скрыть.

Результат тестування можна відобразити і на аркуші Тест із метою демонстрації учням. Для цього перейдіть на відповідну комірку аркуша Тест, введіть знак рівності і перейдіть на аркуш Результат. Клацніть по комірці з підрахованою оцінкою аркуша Результат.

Список формується на основі трьох основних структурних елементів поля, запису та заголовка списку.

           Запис – повний опис конкретного елемента списку.

           Поле – окремі елементи даних в запису.

           Заголовок списку – це заголовки полів.
      
           При формуванні списку потрібно виконувати такі вимоги:

1. Заголовок списку повинен мати інше форматування в порівнянні з рештою списку, наприклад інший розмір або тип шрифту.

2. Не можна виділяти заголовок від запису порожніми рядками.

3. Не можна починати поля з пробілів.

Якщо зазначені умови виконані, то Excel автоматично розпізнає сукупність даних таблиці як список. При автоматичному визначенні списку ознакою кінця списку є перший порожній рядок.

Виберіть аркуш, який потрібно захистити.

Щоб інші користувачі могли вносити зміни до клітинок і діапазонів, розблокуйте їх, виконавши ось що.

Виділіть клітинки або діапазони, які потрібно розблокувати.

Послідовно клацніть елементи Основне > Формат >Форматування клітинок.

На вкладці Захист зніміть прапорець Захистити клітинку та натисніть кнопку OK.

15.Створення електронного журналу засобами табличного процесоруMicrosoft Excel. Використання статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ

Відповідь

Функція СРЗНАЧ повертає середнє (арифметичне) своїх аргументів.

Синтаксис: СРЗНАЧ(число1; число2; ...).

Число1, число2, ... – це від 1 до 30 аргументів, для яких обчислюється середнє.

Примітка: Аргументи повинні бути або числами, або іменами, масивами або посиланнями, що містять числа. Якщо аргумент, який є масивом або посиланням, містить тексти, логічні значення або порожні комірки, то такі значення ігноруються; однак комірки, які містять нульові значення, ураховуються.

Функція СЧЁТ підраховує кількість чисел у списку аргументів. Функція СЧЁТ використовується для одержання кількості числових комірок в інтервалах або масивах комірок.

Синтаксис: СЧЁТ(значение1; значение2; ...);

Значение1; значение2; ... – це від 1 до 30 аргументів, які можуть містити посилатися на дані різних типів, але в підрахунку беруть участь тільки числа.

Примітка: Ураховуються аргументи, які є числами, порожніми значеннями, логічними значеннями, датами, або текстами, що зображують числа; аргументи, які є значеннями помилки або текстами, які не можна інтерпретувати як числа, ігноруються. Якщо аргумент є масивом або посиланням, то підраховуються тільки числа в цьому масиві або посиланні. Порожні комірки, логічні значення, тексти й значення помилок у масиві або посиланні ігноруються.

Функція СЧЕТЕСЛИ підраховує кількість комірок у середині діапазону, що задовольняють заданому критерію.

Синтаксис: СЧЕТЕСЛИ(діапазон;критерій)

Діапазон – діапазон, у якому потрібно підрахувати комірки.

Критерій – критерій у формі числа, виразу або тексту, який визначає, які комірки треба підраховувати.

Функція РАНГ повертає ранг числа в списку чисел. Ранг числа – це його величина щодо інших значень у списку (якщо список відсортувати, то ранг числа буде його позицією).

Синтаксис РАНГ(число;посилання;порядок)

Число – число, для якого визначається ранг.

Посилання – масив або посилання на список чисел. Нечислові значення в посиланні ігноруються. Порядок – число, що визначає спосіб упорядкування.

Примітка: Якщо порядок рівний 0 або опущений, то Ms Excel визначає ранг числа так, ніби посилання було списком, відсортованим у порядку убування. Якщо порядок – будь-яке ненульове число, то Ms Excel визначає ранг числа так, ніби посилання було списком, відсортованим у порядку зростання. Функція РАНГ присвоює повторюваним числам однаковий ранг. Однак наявність повторюваних чисел впливає на ранги наступних чисел. Може виявитися необхідним використовувати визначення рангу, з урахуванням зв'язків в обліковому запису.

Функція МИН повертає найменше значення в списку аргументів.

Синтаксис: МИН(число1;число2; ...)

Число1, число2,... – від 1 до 30 чисел, серед яких потрібно знайти найменше.

Примітка: Можна задавати аргументи, які є числами, порожніми комірками, логічними значеннями або текстовими представленнями чисел. Аргументи, які є значеннями помилки або текстом, не перетвореними у числа, викликають значення помилок. Якщо аргумент є масивом або посиланням, то враховуються тільки числа. Порожні комірки, логічні значення або текст у масиві або посиланні ігноруються. Якщо логічні значення або текст ігноруватися не повинні, слід користуватися функцією МИНА. Якщо аргументи не містять чисел, то функція МІН повертає 0.

Функція МАКС повертає найбільше значення з набору значень.

Синтаксис: МАКС (число1;число2; ...)

Число1, число2,... – від 1 до 30 чисел, серед яких потрібно знайти найбільше. Примітка: Можна задавати аргументи, які є числами, порожніми комірками, логічними значеннями або текстовими представленнями чисел. Аргументи, які є значеннями помилки або текстами, не перетвореними в числа, викликають значення помилок. Якщо аргумент є масивом або посиланням, то в ньому враховуються тільки числа. Порожні комірки, логічні значення або текст у масиві або посиланні ігноруються. Якщо логічні значення або текст не повинні ігноруватися, слід використовувати функцію МАКСА. Якщо аргументи не містять чисел, то функція МАКС повертає 0.

Функція ЕСЛИ викоритсовується для вибору одного з двох значень у залежності від того, виконується задана умова або ні.

Синтаксис: ЕСЛИ(лог_выражение;значение_если_истина;значение_если_ложь) Лог_выражение – це будь-яке значення або вираз, що визначає умову. Значение_если_истина – це значення, яке по повертається, якщо лог_выражение при обчисленні дає значення ИСТИНА. Значение_если_истина може бути формулою.

Значение_если_ложь – це значення, яке по повертається, якщо лог_выражение при обчисленні дає значення ЛОЖЬ. Значение_если_ложь може бути формулою.

Примітка: До 7 функцій ЕСЛИ можуть бути вкладені одна в одну як значення аргументів значение_если_истина і значение_если_ложь для конструювання більш складних перевірок. Якщо один з аргументів функції ЕСЛИ є масивом, при виконанні функції ЕСЛИ обчислюються всі елементи масиву.

Функція СЦЕПИТЬ поєднує кілька текстових рядків в один.

Синтаксис: СЦЕПИТЬ (текст1;текст2;...)

Текст1, текст2, ... – це від 1 до 30 елементів тексту, поєднуваних в один елемент тексту. Елементами тексту можуть бути текстові рядки, числа або посилання, які посилаються на одну комірку. Примітка: Замість функції СЦЕПИТЬ для об'єднання текстів можна використовувати оператор "&".

Функція ЧАСТОТА обчислює частоту появи значень в інтервалі значень і повертає масив цифр. Функція ЧАСТОТА може бути використана, наприклад, для підрахунку кількості результатів тестування, що попадають в інтервали результатів. Оскільки дана функція повертає масив, вона повинна задаватися в якості формули масиву.

Синтаксис: ЧАСТОТА(масив_даних;масив_інтервалів)

Масив_даних – масив або посилання на множину даних, для яких обчислюються частоти. Якщо масив_даних не містить значень, то функція ЧАСТОТА повертає масив нулів.

Масив_інтервалів – масив або посилання на множину інтервалів, у які групуються значення аргументу масив_даних. Якщо масив_інтервалів не містить значень, то функція ЧАСТОТА повертає кількість елементів в аргументі масив_даних.

Примітка: ЧАСТОТА вводиться як формула масиву після виділення інтервалу суміжних комірок, у які потрібно повернути отриманий масив розподілу. Кількість елементів у масиві, що повертається, на одиницю більше числа елементів у масиві масив_інтервалів. Додатковий елемент у масиві, що повертається, містить кількість значень, більші, ніж максимальне значення в інтервалах.

16.Робота з колонтитулами, аркушами табличного процесору Microsoft Excel. Використання умовного форматування даних електронних таблиць

Відповідь

У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні. Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки. Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається. Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.

Є такі основні способи умовного форматування: •Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях. •Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни. •Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень. •Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.

17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади

Відповідь

Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних. Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм. Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин: - дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів; - легко перетворюються; - дозволяють виконувати автоматичний добір інформації; - на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці. Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.

18.Аналіз даних у середовищі табличного процесора з використанням функції Промежуточный итог .Приклади

Відповідь

В поставку EXCEL 2007 входить більше 300 функцій. Використовуючи VBA можна створювати свої функції. Формат стандартної функції: ІМЯ_ФУНКЦІЇ (Аргумент) Аргументом може бути: 1. Порожній аргумент () - СЕГОДНЯ(). 2. Константа - КОРЕНЬ(124). 3. Посилання на комірку (адреса) - КОРЕНЬ(А4). 4. Діапазон - СУМ(А3:А8). 5. Декілька аргументів: а) фіксоване число - ОКРУГЛ(123,4565; 2)= 123,46. б) невизначене число (до 30) - СРЗНАЧ(А5:В8; D5:E8; F12; 125). 6. Вирази - КОРЕНЬ(A1^2+A2^2). 7. Інші функції - SIN(РАДІАНИ(В2)). Обробка табличних даних за допомогою вбудованих функцій Функція Excel - спеціальне позначення дії для виконання визначеного обчислення Для складних обчислень Excel пропонує великий перелік математичних, фінансових, статистичних і логічних функцій. Для обчислення середнього арифметичного кількох використовується функція СРЗНАЧ Нехай в комірці Е3 – перший катет, а в С6 – другий катет, тоді гіпотенузу можна обчислити за формулою. Математичні – 50 штук Статистистичні – 80 шт. Дата й час – 14 шт. Функції - це вмонтовані інструменти, що використовуються у формулах. Вони дають змогу спрощувати формули, виконувати за формулами такі обчислення, які без них зробити неможливо, прискорювати виконання деяких завдань редагування. Наведемо деякі приклади використання вмонтованих функцій, з допомогою яких можна спростити формули та полегшити дії з робочими таблицями. Для розрахунку середнього значення чисел, розміщених у десяти клітинках (А1:А10), використана така формула: =(А1+А2+А3+А4+А5+А6+А7+А8+А9+А10)/10 Погодьтесь, що це не дуже зручна формула. Тим більше, якщо виникне потреба ввести в цю формулу нові клітинки, зробити це буде нелегко. Краще замінити цю формулу на одну, дуже просту в користуванні, вбудовану функцію робочої таблиці Excel: =СРЗНАЧ(А1:А10) Необхідно знайти найбільше значення з чисел, розміщених у діапазоні клітинок (А1:D100). У цьому випадку можна скористатися такою функцією: =МАКС(А1:D100) Інколи функції дозволяють уникнути ручного редагування. Припустимо, що в робочій таблиці є колонка (наприклад, А), у якій наведений список працівників вашої (установи близько 1000). Всі прізвища введені великими буквами: "ІВАНОВ П. А". Необхідно відтворити цей список так, щоб прізвища мали такий вигляд: "Іванов П. А.". На ручне переоформлення списку потрібно буде витратити кілька годин. Але є можливість значно скоротити час завдяки вмонтованій функції ПРОПНАЧ. Припустимо, що користувачеві необхідно підрахувати в робочій таблиці комісійні за результатами продажу якого-небудь товару. Якщо продавець продав товару на суму, що перевищує 100 тис. грн., то його ставка комісійних становить 7,5%, якщо на меншу суму, то 5%. Без використання функції користувачеві необхідно створити дві різні формули і правильно їх використати для кожної позиції списку. В цьому випадку необхідно скористатися функцією ЕСЛИ для розрахунку комісійних незалежно від суми продажів. =ЕСЛИ(А1<100000;A1*0,05;A1*0,075)

19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу

Відповідь

Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою. Мета проектного навчання: 1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту. 2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати. 3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми. 4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення. Дії учителя при організації проектного методу: •допомагає учням визначити мету діяльності; •рекомендує джерела отримання інформації; •розкриває можливі форми діяльності; •сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується; •створює умови для активності школяра; •є партнером; •допомагає учню оцінити отриманий результат. Дії учня можна охарактеризувати так: •визначає мету своєї діяльності; •відкриває нові знання; •експериментує; •обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом; •несе відповідальність за свою діяльність. Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: •бажання самої дитини, •сприятливе середовище, •грамотний доброзичливий викладач – консультант.

20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту

Відповідь

Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.

Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями.

Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.

Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.

21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом

Відповідь

План проведення проекту І етап  Визначення теми.  Постановка завдання.  Обговорення.  Формулювання проблемних питань.  Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.  Обговорення плану роботи учнів.  Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав. ІІ етап  Вибір творчої назви проекту.  Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі. ІІІ етап  Самостійна робота груп по виконанню завдань. IV етап  Підготовка учнями звіту про виконану роботу. V етап  Захист отриманих результатів та дослідів.

Побудова роботи над проектом 1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.

    1) Чому цей проект потрібен?
    2) Яку проблему він буде вирішувати?
    3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?

2. Загальна мета проекту, завдання.

   1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.
   2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.

3. Плановані результати проекту.

   1) Чітко опишіть, що буде отримано.
   2) Кому це буде корисно?
   3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?

4. Діяльність в рамках проекту.

    1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?
    2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?
    3) Які ресурси будуть використані?
    4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?

5. Висновки при виконанні проекту.

    1) Від чого може залежати результат проекту?
    2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?

22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів

Відповідь

Паспорт проектної роботи:

1) Назва проекту. 2) Керівник проекту. 3) Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту. 4) Склад проектної групи (прізвища учнів, клас). 5) Тип проекту. 6) Замовник проекту. 7) Мета проекту (практична та педагогічна мета). 8) Завдання проекту. 9) Необхідне обладнання. 10) Анотація. 11) Передбачувані продукти проекту. 12) Етапи роботи над проектом.

Можливі результати проектної діяльності: • проект – спостереження • проект – оповідання • фантастична історія • музичне оповідання • виготовлення листівок, іграшок, сувенірів • екологічний проект • сервісний проект • мальований фільм • слайд – фільм • реклама • буклет • проект – книга • мультимедійна презентація • гербарій • альбом • журнал, в тому числі й електронний • колаж • колекція • макет • модель • книжка – розкладка • музична підбірка • наочні посібники • плакат • план • реферат • серія ілюстрацій • казка • довідник • стінгазета • сценарій свята • навчальний посібник • фотоальбом • креслення • екскурсія • карта

Види проектів для роботи з учнями початкових класів

1. Ранні проекти. Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.

2. Проект – спостереження.

- Щоденник спостережень. Проекти про пор року.

3. Проект – розповідь.

- Результат дитячої творчості і фантазії.
- Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.
- Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.
- Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.
- Музичне оповідання.
- Розповідь – картина.
- Проект – розповідь за сюжетом фільму.

4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.

- Виготовлення матеріальних предметів.
- Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.

5. Екскурсійний проект. Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.

23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки для учителя при організації проектного методу. Правила презентації для учня

Відповідь

Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів: • вибір теми проекту; • висунення попередніх ідей; • вибір найкращої ідеї; • планування проектної діяльності; • оцінка та самооцінка проекту; • презентація проекту.

В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони: • консультують; • слідкують за виконанням плану; • вирішують оперативні питання; • допомагають з попередньою оцінкою проекту; • беруть участь у підготовці презентації; • забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.

Пам’ятка для учителя 1. Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною. 2. Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення. 3. Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху. 4. Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі. 5. Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ. 6. Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним. 7. В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.

Правила презентації для учня:

1. Знайди зручне положення тіла і місце для рук. 2. Спокійно дивися на слухачів. 3. Назви тему. 4. Зацікав слухачів виступом. 5. Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою. 6. Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу. 7. Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули. 8. Логічно закінчи свій виступ.

24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)

Відповідь

Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.

Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.

Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.

Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.

Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.

Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.

Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.

25.Бази даних та їх типи. Системи управління базами даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД

Відповідь

База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.

Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних. Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.

Функції СУБД:

1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.

2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.

3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.

4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.

5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).

6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.

26.Огляд реляційної моделі даних. Модель "сутність–зв’язок". Сутність предметної області. Основні елементи графічного подання моделі "сутність–зв’язок"

Відповідь

Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць.

Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.

Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі. Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.

Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.

Основні елементи графічного подання моделі "сутність–зв’язок":

Прямокутник - Сутність предметної області

Овал - Властивість екземплярів сутності

Ромб - Зв’язок

Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку

Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку

27.Відображення моделі «сутність-зв’язок» на базу даних. Властивості полів, типи даних. Створення структури реляційної бази даних.Приклади

Відповідь

Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.

У ході створення структури бази даних потрібно визначити: 1. Кількість таб лиць бази даних. 2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими. 3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД. 4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць. 5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.

Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.

Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.

У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:

Вкладення . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.

Лічильник . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.

Грошовий . Грошові значення.

Дата й час . Значення дати й часу.

Гіперпосилання . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.

Поле Memo . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.

Числовий . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.

Об’єкт OLE . Об’єкти OLE, як-от документи Word.

Текстовий . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.

Так/Ні . Логічні значення.

Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)

28.Робота з таблицями в реляційних базах даних. Режими створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади

Відповідь

Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:

• Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.

• Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.

• Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.

• Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).

• Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.

Створення таблиці в режимі таблиці:

1. Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).

2. Натиснути кнопку ОК.

3. Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.

4. Ввести інформацію в рядки таблиці.

5. Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).

6. Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.

Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.

У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).

Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями

29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади

Відповідь

Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: 1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати. 2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано сортування записів. 3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням (За спаданням).

Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: 1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. 2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук. 3. Виконати Основне  Пошук  Знайти. 4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук. 5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. 6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля. 7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз. 8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані). 9. Вибрати кнопку Знайти далі. Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).

Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.

30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади

Відповідь

Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.

31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади

Відповідь

СУБД Microsoft Access дозволяє вибрати з таблиць запитів ту частину записів, які задовольняють певним критеріям. За допомогою запитів можна здійснювати пошук потрібних даних. Запит – це створений набір певних критеріїв, за якими проводиться вибірка даних. Основні типи запитів:  запити на вибір даних;  запити на зміну даних;  перехресні запити;  запити з параметрами.

32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.

Відповідь

Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів. За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.

Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.

33.Комп’ютерні презентації, їхнє призначення та види. Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій

Відповідь

Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.

Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.

Види презентацій: слайдові потокові.

Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.

Основні програми роботи із слайдовими презентаціями: Microsoft Office PowerPoint, OpenOffice.org Impress, Powerbullet Presenter, ProShow Producer, PPT CREATE, Quick Slide Show, MySlideShow

Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій: Google Presentations (http://docs.google.com) Prezi.com (http://prezi.com) Zoho Show (http://show.zoho.com) SlideRocket (http://www.sliderocket.com) Spresent (http://www.spresent.com)

Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.

Основні програми роботи із потоковими презентаціями: Adobe Flash, Microsoft Movie Maker, AnFX Visual Design, Virtual Tour Builder

Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій: включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень, відео- і звукових об’єктів; редагування та форматування об’єктів презентації; використання шаблонів і стилів оформлення слайдів; застосування ефектів анімації до об’єктів презентації; налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів; налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора або з використанням мультимедійного проектора; демонстрація створеної презентації; підготовка до друку слайдів презентації на принтері; збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення з використанням різних програмних продуктів; включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна система опрацювання презентацій, та ін.

Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.

34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.

Відповідь

1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації:

• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням;

• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.);

• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації;

• лаконічність тексту на слайді;

• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено);

• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно;

• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту;

• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту);

• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух;

• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів.

2. Вимоги до візуального і звукового ряду:

• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office);

• відповідність зображень змісту;

• відповідність зображень віковим особливостям учнів;

• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів);

• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів);

• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів.

3. Вимоги до тексту:

• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту);

• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів;

• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75;

• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту;

• довжина рядка не більше 36 знаків;

• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали;

• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях.

4. Вимоги до дизайну:

• використання єдиного стилю оформлення;

• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації;

• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів;

• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її;

• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту);

• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ;

• доцільність використання анімаційних ефектів.

5. Вимоги до якості навігації:

• працездатність елементів навігації;

• якість інтерфейсу;

• доцільність та раціональність використання навігації.

6. Вимоги до ефективності використання презентації:

• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів;

• педагогічна доцільність використання презентації;

• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв);

• творчий, оригінальний підхід до створення презентації.

7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів).

8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі.

10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.

35. Середовище редактора слайдових презентацій. Створення, редагування та форматування текстових і графічних об’єктів слайду. Збереження презентацій.

Відповідь

Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів. На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм: 1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис. 2. Виконати Вставлення Текст Напис. 3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст. 4. Увести у створений напис потрібний текст. Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007. Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону. Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.

Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів. PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна. Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна. Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення. На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів. Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення. Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання. Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.

36. Середовище редактора слайдових презентацій. Змінення дизайну слайдів. Використання тем, кольорів, шрифтів, ефектів, стилів фону. Приклади.

Відповідь

Застосування різних тем для слайдів

Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.

Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми. Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку "Дизайн слайда" і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.

Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні "Дизайн слайда" викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати "Застосувати до виділених слайдів". Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.

Алгоритм створення презентації на основі шаблону: Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі "звичайний", Т. Е. Порожній титульний слайд. вибрати "створити". В панелі "створення слайда" вибрати "встановлений шаблон" і тему для презентації, натиснувши кнопку "створити". Застосування для оформлення колірної схеми

Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду "Дизайн / Кольори" або "Дизайн / Створити нові кольори теми". Основні рекомендації при виборі колірної схеми: необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів; для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту. Зміна стилю фону

Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань "Дизайн / Стилі тла" або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть "формат тла". Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть "Формат фону / Заливка / Малюнок" або "Текстура / Вставити з / вибрати файл" та натисніть "Застосувати до всіх". Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача. оформлення тексту

Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.

Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду "Вставка / Напис".

При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму "напис" і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.

Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt. Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів

До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань "Дизайн" вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою "Застосувати до всіх". Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду "Налаштування анімації / Додати ефект". Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.

Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.

Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.

37. Середовище редактора презентацій. Способи демонстрації слайдів. Приклади.

Відповідь

Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.

Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда

Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —> Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).

Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —> —> Режими перегляду презентації —> Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).

Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.

38. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.

Відповідь

Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо). Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів. У РоwerPoint об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів. До одного об'єкта можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації. Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо. При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації: 1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації. 2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато. 3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.

Схеми анімації Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації. Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда. Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді.

Для того, щоб задати схему анімації, слід: 1. Вибрати слайд. 2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів. 3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації. 4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів. Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55). Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів. Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів Змінити швидкість анімаційного ефекту

Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .

На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.

На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої. Відтворення звуку та фільму Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід: 1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації. 2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку. 3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів. 4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів. Вкладка Ефект Параметр 1 Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.

Для зміни значення слід вибрати одне зі значень: • 3 останньої позиції; • За часом та в полі лічильника встановити значення початку відтворення.

2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші. Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень: • Після поточного слайда; • Після та в полі лічильника встановити кількість слайдів

Параметри звуку

1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку Гучність звуку та встановити потрібну гучність. 2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу. Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку: 1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації. 2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту. 3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів. 4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів. 5. Вибрати кнопку ОК.

39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.

Відповідь

Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук. Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:

Без переходу

Горизонтальні жалюзі

Вертикальні жалюзі

Прямокутник всередину

Прямокутник назовні

Горизонтально шахівницею

Вертикально шахівницею

Об’єднання по горизонталі

Об’єднання по вертикалі

Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково , як показано на поданій вище діаграмі. Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації

У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .

Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.

На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.

Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково .

Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.

У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.

Додавання різних переходів до слайдів у презентації

В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.

На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.

Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково .

Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.

Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.

Додавання звуку до переходів між слайдами

В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.

На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:

Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.

Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.

Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.

40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.

Відповідь

У середовищі Microsoft PowerPoint слайди презентації можна редагувати, змінювати їх порядок, видаляти, запускати для показу. Для цього є різні режими роботи, які можна перемикати за допомогою кнопок, що розміщуються на рядку стану Це режими

• Звичайний ,

• Сортувальник слайдів

• Показ слайдів

Приклад 1. Вибрати слайд, до якого необхідно застосувати анімаційних перехід;

2. Показ слайдів ⇒ Зміна слайдів

3. На панелі задач відкриється вікно «Зміна слайдів», в якому необхідно налаштувати анімацію:

1)Вибрати бажаний анімаційний ефект;

2)Вказати швидкість та звуковий супровід анімаційного переходу;

3)Вказати, яким чином буде відбуватись зміна слайдів (після клацання мишею чи автоматично через певний час)

4)Якщо анімаційний вибраний ефект повинен бути у всіх слайдів, то натиснути кнопку «Застосувати до всіх слайдів»

41. Команди і виконавці програми «Scratch». Приклади.

Відповідь

Команда — це спонукальне речення. Виконавець — той, хто виконує команди.

Виконавцем команд може бути людина, тварина, робот, комп’ютер тощо. Команди, що можна використовувати для створення програми для виконання в середовищі Скретч, об'єднано у 8 груп: Рух Вигляд Звук Олівець Керувати Датчики Оператори Змінні

Зa допомогою команд групи Рух створюють події переміщення виконавця по сцені.

Розташування виконавця визначається двома числами:

X — позицією в рядку та У - позицією у стовпці.

У центрі сцени X = 0 та У = 0.

Якщо виконавця перемістити по горизонталі від центра праворуч, то його позиція в рядку відповідатиме Х = а, де а — кількість кроків праворуч.

Якщо виконавця переміщувати у зворотному напрямку, то вираз позиції у рядку набуде вигляду X=-а, де а — кількість кроків, а знак «-» вказує на напрямок руху — ліворуч.

При русі від центра

вгору У=а,

вниз — У=-а.

Число а називають параметром команди, значення якого можна змінювати при складанні алгоритму.

Наприклад, команді ПЕРЕМІСТИТИСЬ НА 10 КРОКІВ відповідає подія на сцені:

виконавець переміщується по горизонталі на 10 кроків уперед — праворуч від центра.

Число 10 — значення параметра команди.

Рухаючись по сцені, виконавець може залишати «слід» різного кольору й розміру – малювати.

Команди малювання зібрані у групі Олівець.

Наприклад, за допомогою команди ОЧИСТИТИ витирають усі малюнки, створені під час виконання однієї з команд малювання або їх сукупності.

Виконавець може також змінювати свій вигляд: колір і відображення.

Так само, як зображають у коміксах, виконавець може «говорити» чи «думати».

Такі команди зібрані у групі Вигляд.

Наприклад, команда ГОВОРИТИ ПРИВІТ ВПРОДОВЖ 2 СЕКУНД

на сцені буде пов'язана з подією, зображеною на малюнку, яка триватиме дві секунди.

Команди, що забезпечують відтворення звуків і музики, містяться у групі Звук.

Значення параметра команди, яке, наприклад, дорівнює 36, задає ударний інструмент — великий барабан, а значення параметра 1 це кількість ударів.

Команди управління виконанням команд програми містяться у групі Керувати. Найчастіше серед цих команд обирають

Команду КОЛИ НАТИСНУТО ПРАПОРЕЦЬ

Після натискання відповідної кнопки всі команди програми виконуватимуться автоматично.

Як змінити виконавця в середовищі Скрет

Виконавці у проекті мають свої образи — зображення. Їх можна Малювати чи Редагувати. Для цього в середовище Скретч вбудовано графічний редактор.

Викликати графічний редактор середовища Скретч можна за допомогою вказівки Малювати або Редагувати вкладки Образ

42. Команди і виконавці програми «Сходинки до інформатики +». Приклади.

Відповідь

Команда — це спонукальне речення.

Виконавець — той, хто виконує команди.

Виконавцем команд може бути людина, тварина, робот, комп’ютер тощо.

Система команд виконавця — команди, які може виконати виконавець.

Наприклад:

"Садівник"

"Навантажувач"

"Кенгуру"

"Восьминіжка"

"Черепашка" І етап

"Черепашка" ІІ етап

"Черепашка" ІІІ етап

43. Система дій і команд виконавця програми «Scratch» для створення лінійних алгоритмів. Приклади.

Відповідь

Scratch — це середовище об'єктно-орієнтованого наочного (візуального) програмування. Його призначено для створення комп'ютерних анімацій, мультимедійних презентацій, анімаційних та інтерактивних історій, ігр, моделей.

Елементи інтерфейсу й основні поняття

Scratch — інтерактивне середовище, побудоване на інтуїтивно зрозумілих дитині принципах. Принципово новою є ідея щодо складання програми мишкою з готових блоків-цеглин подібно до того, як діти будують будиночки і машинки з деталей конструктора. Подібний спосіб складання програм унеможливлює проблему синтаксису, що для молодших школярів істотно.

Головне програмне вікно середовища поділено на декілька частин, згрупованих у три стовпчики. лівий стовпчик містить палітру блоків. центральний стовпчик містить піктограму активного спрайту з координатами його розташування на сцені та 3 закладки: Скрипти, Образи, Звуки; правий стовпчик містить Сцену і Cписок спрайтів.

Спрайт — це об'єкт Scratch, що пов'язаний із зображеннямм, набором змінних і скриптів, які визначають його поведінку.

Як усталено використовують спеціального виконавця вказівок — Рудого кота . Він може рухатися, говорити, змінювати зовнішній вигляд, взаємодіяти з іншими виконавцями на сцені. Інших виконавців можна долучати:

з бібліотеки Scratch;

з мережі (локальної чи глобальної);

як об'єкти, створені в інших графічних програмах (наприклад, GIMP)

як об'єкти, створені у графічому редакторі, вбудованому у Scratch.

Скрипт (script, сценарій, метод) — послідовність вказівок, що визначає, які дії і в якому порядку потрібно виконати певному об'єкту (спрайту).

44. Система дій і команд виконавця програми «Сходинки до інформатики +» для створення лінійних алгоритмів. Приклади.

Відповідь

При вивченні програмування необхідно мати чітку уяву, що таке алгоритм, як він працює і як його створити/запрограмувати. Від добре спроектованого алгоритму залежить скільки часу у вас займе відлагодження програми і пошук помилок. А також алгоритм показує структуру виконання програми або частини коду, що дуже важливо при модифікації програми. Лінійний алгоритм – алгоритм, в якому всі вказівки виконуються одна за одною і не містить розгалужень та повторень. Розгалуження – це така форма організації дій, які містять умови і в залежності від того чи вона виконується чи ні здійснюється або одна або друга послідовність дій. Умова - це будь-яке твердження, яке або виконується або не виконується, тобто можна дістати одну з двох відповідей: «так» або «ні». Блок-схемою це можна зобразити так: Якщо умова виконується, то виконується серія команд 1 (гілка так), якщо умова не виконується, то виконується команд 2 (гілка ні). Після виконання серії команд виконавець переходить до наступної команди після команди розгалуження. Приклад Алгоритм підрахунку суми N перших натуральних чисел. Суму позначимо через S, через і – черговий доданок. Спочатку S=0, оскільки ще суми не знаходили, i=1 (перше натуральне число). Щоб знайти суму, то потрібно до попередньої суми додати наступний доданок: S=S+i. Для отримання наступного числа потрібно попереднє збільшити на одиницю: i=i+1. Виконання циклу продовжується до тих пір, поки i<=N.

45.Логічне слідування(висловлення, яке утворюється з двох висловлень за допомогою слів ЯКЩОй ТО).Приклади.

Відповідь

Ми вміємо утворювати нові висловлення за допомогою не, тобтош ляхом заперечення. Заперечення перетворює істинне висловлення на хибне і навпаки. А чи можна утворити нове висловлення з двох? Так, це легко зробити за допомогою слів якщо й то. Візьмемо, наприклад, два висловлення: «На світлофорі зелене світло» і «Можна переходити вулицю». Об'єднаємо їх, скориставшись словами якщо й то.

Нове висловлення буде таким: «Якщо на світлофорі зелене світло, то можна пере...

Нове висловлення буде таким: «Якщо на світлофорі зелене світло, то можна переходити вулицю». Ми не знаємо, чи є істинними перше й друге висловлення, бо в один момент світло на світлофорі може бути зеленим, а в інший - червоним. Проте цікаво, що нове висловлення, яке ми утворили, є істинним. Висловлення, яке утворюється з двох висловлень за допомогою слів якщо й то, називають логічним слідуванням. Наведемо ще приклади таких висловлень: Якщо з вирію прилітають птахи, то прий...

Наведемо ще приклади таких висловлень: Якщо з вирію прилітають птахи, то прийшла весна. Якщо хлопчик сміється, то у цього хлопчика гарний настрій. Якщо ця істота - риба, то вона живе у воді. Якщо у прямокутника всі сторони рівні, то цей прямокутник — квадрат. Усі ці висловлення істинні. Проте не кожне висловлення, утворене шляхом логічного слідування, є істинним. Поміняємо, наприклад, перші і другі частини деяких з наведених висловлень: Як...

Поміняємо, наприклад, перші і другі частини деяких з наведених висловлень: Якщо у хлопчика гарний настрій, то він сміється. Якщо істота живе у воді, то ця істота — риба. Ці висловлення хибні, бо ми не завжди сміємося, коли у нас гарний настрій. І у воді живуть не тільки риби, а й інші тварини. Іноді логічне слідування може на перший погляд здатися істинним, а насправді ...

Іноді логічне слідування може на перший погляд здатися істинним, а насправді це не так. Мистецтво міркувати полягає в умінні робити правильні висновки, тобто утворювати істинні логічні слідування.

46.Система дій і команд виконавця програми «Scratch»для створення алгоритмів з розгалуженням. Приклади.

Відповідь

Мова програмування — це зрозуміла для комп’ютера система знаків, призначена для опису алгоритмів і структури даних.

У Scratch алгоритми дій об’єктів задають з допомогою сценаріїв, які називаються скриптами. Ви вже створювали в цій програмі проекти, тож знаєте, що скрипти в ній задаються з блоків-команд, які містяться в лівій частині вікна програми. Деякі блоки-коман-ди мають виступи та заглибини. «Граматика» мови Scratch така, що з’єднати між собою блоки несумісних форм неможливо. Середовище програмування, що дає змогу користувачеві створювати програми з пропонованих графічних об’єктів (у Scratch — це блоки-ко-манди, схожі на елементи конструктора Lego), позбав-ляючи таким чином від рутинної роботи з написанням кодів програм, називають середовищем візуального програмування.

Ви вже зрозуміли, що «розмовляти» з комп’ютером мовою Scratch — означає складати скрипти.

ВПРАВА 10

Завдання 1. Скласти у вікні програми Scratch для спрайта Рудого кота скрипт за таким алгоритмом:

• кіт стає у вихідне положення;

• чекає 2 с;

• переміщується на 70 кроків;

• змінює свій образ;

• стоїть на місці 1 с;

• переміщується на 50 кроків;

• набуває попереднього вигляду.

1. Складіть для кота скрипт, як на рис. 3.3.

2. Додайте до скрипта блок-заголовок (заголовки мають форму , який вважаєте за потрібний, та виконайте відповідну дію, щоб перевірити, як працює проект.

Завдання 2. Скласти для спрайта восьминога скрипт за алгоритмом поданим у вигляді блок-схеми на рис. 3.4.

1. Виконайте команду Файл ► Новий, щоб відкрити вікно нового проекту, та додайте до нього спрайт восьминога (файл Octopusl-а з папки Animals бібліотеки програми Scratch).

2. Складіть для спрайта скрипт, як на рис. 3.5.

3. Понатискайте на клавішу 1, аби перевірити, як працює проект. (Гру барабанів ви почуєте, якщо до вашого комп'ютера під'єднано колонки чи навушники).

4. Збережіть проект під назвою Впр10_Прізвище. Команди в алгоритмах записують одна за одною в певному порядку, а от виконуються вони не завжди в такій послідовності. Залежно від порядку виконання команд алгоритми поділяють на три типи:

• лінійні алгоритми (слідування);

• алгоритми з розгалуженням;

• алгоритми з повторенням.

Розгалуження і повторення спрощують структуру програми. Такі програми легше переглядати, налагоджувати, вносити до них зміни. Зауважте, що будь-яка з цих трьох базових конструкцій має лише один вхід і один вихід.

Алгоритм, у якому команди виконуються послідовно одна за одною від початку до кінця, називають лінійним. Наприклад, перехід вулиці, обчислення суми чисел, саджання дерева тощо.

Але в житті так буває не завжди. Часом обставини змушують нас робити вибір. Якщо йде дощ, ми беремо парасольку і одягаємо плащ, якщо на вулиці сухо і тепло, вдягаємось легше. Трапляються і більш складні умови вибору. Від обраної дії може навіть залежати подальша доля людини.

Вибір однієї з двох послідовностей дій залежно від виконання або невиконання деякої умови називають розгалуженням.

Алгоритм, що містить одну або кілька умов і, відповідно, дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженням.

У побуті люди зазвичай повторюють ті самі дії. Ви щодня ходите до школи, по кілька разів переглядаєте улюблений фільм, виконуєте домашню роботу, відвідуєте гуртки. Ви часто розв’язуєте задачі, в яких одну чи кілька дій слід повторювати, дотримуючись певної умови. Багаторазове виконання тієї самої послідовності команд доти, доки виконується визначена наперед умова, називають циклом (повторенням). Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмом або алгоритмом з повторенням. На рис. 3.8 наведено приклад блок-схеми такого алгоритму.

Майже всі мови програмування містять оператори розгалужень і циклів. Не є винятком і Scratch. «Словник» його мови містить п’ять блоків, що за формою нагадують букву «С», і один подібний до букви «Е». їх ще іноді називають обгортками, оскільки всередину цих блоків можна вставляти інші.

48.Система дій і команд виконавця програми «Scratch» для створення алгоритмів з повторенням.Приклади.

Відповідь

Зміна створеної програми передбачає зміну команд, порядку їх запису в програмі або значень параметрів команд. Наприклад, якщо в команді клацнути мишею на параметрі 15, увести з клавіатури 30, то після запуску команди на виконання виконавецв повернетвся за годинниковою стрілкою на 30 градусів замість 15. Щоб змінити порядок слідування команд, їх спочатку «від'єднують» від сусідніх, а потім розташовують за встановленим порядком — просто перетягують мишею. Щоб використати нову команду, її переміщують із набору команд в область побудови алгоритму — на вкладку Скрипти,перетягуванням миші Команду у вкладці Скрипти можна дублювати, видаляти й отримати про неї довідку, обравши відповідні вказівки із контекстного меню. Дублювати можна також і групу команд.

Слово дублювати означає робити те саме вдруге. На відміну від дії копіювання, дія дублювання не переміщує скопійоване в буфер обміну.

Як створити, новий проект у середовищі Скретч?

Користувач середовища Скретч може самостійно створити проект, у ньому — програму і відповідних виконавців. Розробка нової програмивиконуєтеся за таким планом:

1) створити файл для нового проекту за допомогою команди Новий із меню Файл;

2) задати виконавців;

3) спланувати події, що відбуватимуться на сцені;

4) дібрати команди, які відповідатимуть запланованим подіям;

5) перемістити обрані команди з контейнерів груп команд у вікно складання програми;

6) задати значення параметрів команд;

7) упорядкувати й об'єднати команди в одну групу;

8) запустити проект на виконання, перевірити правильність отриманого результату;

9) за потреби внести зміни до програми.

Як додати виконавця в середо вищі Скретч?

Додати чи змінити виконавця можна за допомогою кнопок, розташованих над вікном сцени · зробити копію виконавця;

· видалити виконавця;

· збільшити розміри зображення;

· зменшити розміри зображення. Після додавання копії виконавця його образ можна змінити. Можна також скористатися вказівками Новий об'єкт:

Намалювати, Вибрати із файла, Вставити випадковий У Scratch алгоритми дій об’єктів задають з допомогою сценаріїв, які називаються скриптами.

Ви вже створювали в цій програмі проекти, тож знаєте, що скрипти в ній задаються з блоків-команд, які містяться в лівій частині вікна програми. Деякі блоки-коман-ди мають виступи та заглибини. «Граматика» мови Scratch така, що з’єднати між собою блоки несумісних форм неможливо. Середовище програмування, що дає змогу користувачеві створювати програми з пропонованих графічних об’єктів (у Scratch — це блоки-ко-манди, схожі на елементи конструктора Lego), позбав-ляючи таким чином від рутинної роботи з написанням кодів програм, називають середовищем візуального програмування.

50. Комп’ютерні мережі. Поділ комп’ютерних мереж за територіальною ознакою. Глобальна мережа Internet.

Відповідь

Комп’ютерна мережа (КМ) являє собою систему розподіленої обробки інформації, що складає як мінімум із двох комп’ютерів, взаємодіючих між собою за допомогою спеціальних засобів зв’язку. Або іншими словами мережа являє собою сукупність з’єднаних один з одним ПК і інших обчислювальних пристроїв, таких як принтери, факсимільні апарати й модеми. Мережа дає можливість окремим співробітникам організації взаємодіяти один з одним і звертатися до спільно використовуваних ресурсів; дозволяє їм одержувати доступ до даних, що зберігається на персональних комп’ютерах у видалених офісах, і встановлювати зв’язок з постачальниками.

Класифікація комп’ютерних мереж

Для класифікації комп’ютерних мереж використовуються різні ознаки, вибір яких полягає в тім, щоб виділити з існуючого різноманіття такі, які дозволили б забезпечити даній класифікаційній схемі такі обов’язкові якості: - можливість класифікації всіх, як існуючих, так і перспективних КМ; - диференціацію істотно різних мереж; - однозначність класифікації будь-якої комп’ютерної мережі; - наочність, простоту й практичну доцільність класифікаційної схеми. Певна невідповідність цих вимог робить завдання вибору раціональної схеми класифікації КМ досить складної, такою, котра не знайшла до цього часу однозначного рішення. В основному КМ класифікують за ознаками структурної й функціональної організації.

По призначенню КМ розподіляються на: обчислювальні; інформаційні; змішані (інформаційно-обчислювальні).

Обчислювальні мережі призначені головним чином для рішення завдань користувачів з обміном даними між їхніми абонентами. Інформаційні мережі орієнтовані в основному на надання інформаційних послуг користувачам. Змішані мережі поєднують функції перших двох. По типу комп’ютерів, які входять до складу КМ, розрізняють: 1. однорідні комп’ютерні мережі, які складаються із програмно-спільних ЕОМ; 2. неоднорідні, до складу яких входять програмно-несумісні комп’ютери.

Особливе значення займає класифікація по територіальній ознаці, тобто по величині території, що покриває мережа. І для цього є вагомі причини, тому що відмінності технологій локальних і глобальних мереж дуже значні, незважаючи на їхнє постійне зближення. Класифікуючи мережі по територіальній ознаці, розрізняють:

локальні (Local Area Networks – LAN) мережі;

глобальні (Wide Area Networks – WAN) мережі;

міські (Metropolitan Area Networks – MAN) мережі.

LAN– зосереджені на території не більше 1–2 км; побудовані з використанням дорогих високоякісних ліній зв’язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи передачі даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядку 100 Мбіт/с, Надавані послуги відрізняються широкою розмаїтістю й звичайно передбачають реалізацію в режимі on-line. WAN – поєднують комп’ютери, розосереджені на відстані сотень і тисяч кілометрів. Часто використовуються вже існуючі не дуже якісні лінії зв’язку. Більше низькі, чим у локальних мережах, швидкості передачі даних (десятки кілобит у секунду) обмежують набір надаваних послуг передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі, з використанням електронної пошти. Для стійкої передачі дискретних даних застосовуються більш складні методи й устаткування, чим у локальних мережах. MAN– займають проміжне положення між локальними й глобальними мережами. При досить більших відстанях між вузлами (десятки кілометрів) вони мають якісні лінії зв’язку й високих швидкостей обміну, іноді навіть більше високими, чим у класичних локальних мережах. Як і у випадку локальних мереж, при побудові MAN уже існуючі лінії зв’язку не використовуються, а прокладаються заново.

Також додатково виділяють:

4. кампусні мережі (CampusArea Network – CAN), які поєднують значно віддалені одна від однієї абонентські системи або локальні мережі, але ще не вимагають віддалених комунікацій через телефонні лінії й модеми; 5. широкомасштабні мережі (Wide Area Network – WAN), які використовують віддалені мости й маршрутизатори з можливо невисокими швидкостями передачі даних.

Відмітні ознаки локальної мережі:

висока швидкість передачі, більша пропускна здатність;

низький рівень помилок передачі (або, що те ж саме, високоякісні канали зв’язку). Припустима ймовірність помилок передачі даних повинна бути порядку 10-7 – 10-8;

ефективний, швидкодіючий механізм керування обміном;

обмежене, точно певне число комп’ютерів, що підключаються до мережі.

Глобальні мережі відрізняються від локальних тем, що розраховані на необмежене число абонентів і використовують, як правило, не занадто якісні канали зв’язку й порівняно низьку швидкість передачі, а механізм керування обміном у них у принципі не може бути гарантовано швидким. У глобальних мережах набагато важливіше не якість зв’язку, а сам факт її існування. Правда, зараз уже не можна провести чітку й однозначну межу між локальними й глобальними мережами. Більшість локальних мереж має вихід у глобальну мережу, але характер переданої інформації, принципи організації обміну, режими доступу до ресурсів усередині локальної мережі, як правило, сильно відрізняються від тих, що прийнято в глобальній мережі. І хоча всі комп’ютери локальної мережі в даному випадку включені також і в глобальну мережу, специфіки локальної мережі це не скасовує. Можливість виходу в глобальну мережу залишається всього лише одним з ресурсів, поділюваних користувачами локальної мережі.

51. IP-адреси. URL-адреси. Доменні адреси. Співставлення IP-адреси комп’ютера з його іменем у відповідному домені.

Відповідь

IP-адреса, адреса Ай-Пі (від англ. Internet Protocol address) — це ідентифікатор (унікальний числовий номер) мережевого рівня, який використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, які побудовані з використанням протоколу TCP/IP (н-д Інтернет). У мережі Інтернет потрібна глобальна унікальність адрес, у разі роботи в локальній мережі — у межах мережі.

У версії протокола IPv4 IP-адреса має довжину 4 байта, а у версії IPv6 — 16 байт.

Прикладом IP-адреси може бути адреса 127.0.0.1 (локальна IP-адреса, змінити її неможливо, і вона на кожній ОС лише одна — localhost).

Процес перетворення доменного імені на адресу IP виконується DNS-сервером.

До́менна систе́ма іме́н (англ. Domain Name System, DNS) — ієрархічна розподілена система перетворення імені хоста (комп'ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

Кожен комп'ютер в Інтернеті має свою власну унікальну адресу — число, яке складається з чотирьох байтів. Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень номерів — не надто приємна процедура, то всі (чи майже всі) машини мають імена, запам'ятати які (особливо якщо знати правила утворення імен) значно легше.

Уся система імен в Інтернеті — ієрархічна. Це зроблено для того, щоб не підтримувати одне централізоване джерело, а роздати владу на місця.

URL-адреси

Після запиту користувачем адреси сайту (доменного імені) у вікні браузера відображається головна (початкова) сторінка сайту, яка є як би його візитною карткою, його змістом. Але для того, щоб відвідати не тільки головну, але й інші сторінки сайту, або відкрити якийсь документ (файл), який зберігається на ньому, одного лише адреси сайту (доменного імені) недостатньо. Потрібно ще вказати шлях до цього файлу, так само, як і на окремому, не підключеному до Інтернету, комп'ютері. Але так як сервер з сайтом підключений до Всесвітньої комп'ютерної мережі, то потрібно ще вказати, який протокол повинен застосовуватися для доступу до сайту. Вся ця інформація (протокол доступу, адреса сайту, шлях до файлу та його ім'я) присутні в одному унікальному адресі, який однозначно визначає потрібний нам інформаційний ресурс (сторінку сайту, документ, файл). Ця адреса називається URL (Uniform Resource Locator) - універсальний адресу ресурсу. URL-адреса має наступний вигляд:

Протокол://адреса сервера/шлях/назва файлу

Протокол - визначає метод доступу до даних. Відокремлюється від решти частини адреси двокрапкою і двома похилими рисками (://) Адреса сервера - це доменне ім'я комп'ютера, на якому розміщені дані. Шлях до файлу - послідовно зазначені каталоги і підкаталоги, які розділяються похилою рискою (/). В останньому з них міститься потрібний файл. Ім'я файлу - ім'я шуканого файлу.

Домен – це група вузлів, що розташовані в одній географічній області, або ж вузлів, що використовуються зі спільною метою. Доменним іменем називають рядок символів і/або цифр, і зазвичай таке ім’я відповідає цифровій IP-адресі Web-вузла в мережі Internet. На сьогодні в мережі Internet існує більш як 200 доменів верхнього (або першого) рівня. Домени першого рівня можуть бути створені за географічною ознакою [1, 4, 10 - 12]: .ua – Україна; .ru – Росія; .us – США; .de – Німеччина; .uk – Об’єднане Королівство. Крім того, існує багато загальних доменних імен: .edu – Web-сторінки, присвячені освітнім закладам; .com – комерційні Web-вузли; .gov – урядові вузли; .org – некомерційні вузли; .net – мережеві служби.

Сервер доменних імен – мережевий пристрій, який за запитом користувача перетворює доменні імена у відповідні IP-адреси і повертає результат клієнту. Система доменних є строго ієрархічною, тому існує декілька рівнів імен і відповідно серверів DNS [1, 4, 11].

Якщо ім’я не може бути трансльовано в IP-адресу на місці, то запит передається вищому за рівнем DNS-серверу, який, в свою чергу, теж намагається визначити IP-адресу вузла. Якщо на цьому рівні DNS-сервер може здійснити перетворення імені в IP-адресу, то результат запиту повертається клієнту. Якщо ж і цей сервер не може виявити необхідний запис, то запит передається вище. Процес повторюється доти, доки не буде визначено IP-адресу запитаного вузла або доки не буде досягнуто DNS-сервера верхнього рівня. Якщо для доменного імені не знайдено відповідної адреси і на цьому рівні, то клієнту відправляється повідомлення про помилку. Всі додатки, які використовують доменні імена для надання IP-адрес, звертаю-ться до DNS-серверів, які виконують відповідну трансляцію.

52.Основні сервіси Internet. Електронна пошта. Підключення користувачів до мережі Internet.

Відповідь

Служби мережі Internet - це системи, що надають послуги користувачам мережі. До них належать:

o електронна пошта (E-mail);

o Internet-пейджери;

o Телеконференції (форуми);

o Списки розсипок (mail lists);

o WWW;

o FTP;

o IRC (Internet Relay Chat) та деякі інші.

Електронна пошта являє собою систему, що надає змогу формувати, пересилати, зберігати та читати текстові документи, електронні таблиці в певному форматі, графічні файли, програми тощо. В електронному листі можна застосовувати цифровий підпис та шифрування. Характерною рисою E-mail є те, що вона діє в режимі off-line.

Для роботи в мережі Інтернет необхідно:

·фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі;

·одержати постійну або тимчасову ІР-адресу;

· установити і настроїти програмне забезпечення — програми-клієнти тих сервісів, послугами яких є намір скористатися.

Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдерів.

Провайдер — організація (юридична особа), що надає послуги приєднання користувачів до мережі Інтернет.

Провайдер має постійно ввімкнений продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з відповідною пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів (багатоканальний телефон, багатопортова плата і т. ін.). Провайдери роблять подібну послугу на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладенні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та настроєння з'єднання (ідентифікатори — login, паролі, номери телефонів тощо). Зазвичай користувачі навчальних закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до Інтернету через свою ЛОМ. На один із комп'ютерів локальної мережі покладається виконання функцій proxy-сервера — управління локальною мережею і «посередництво» між комп'ютерами користувачів та мережею Інтернет (proxy — представник, довірена особа).

53.Інформаційні технології навчання. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології навчання.

Відповідь

Інформаційними технологіями навчання - усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації. В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.

54.Розвиток ІКТ у навчальному процесі. Розвиток інтерактивних технологій. Відмінність технології Веб2.0 від технологій Веб1.0. Основні соціальні сервіси мережі Інтернет.

Відповідь

Освіта має орієнтуватися на перспективи розвитку суспільства. А це означає, що в сучасній освіті необхідно застосовувати найновітніші інформаційні технології. Створення добротного інформаційного середовища є ключовим завданням на шляху переходу до інформаційного суспільства. Масове впровадження інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) в освітню сферу висуває проблему комп‘ютеризації закладів освіти в розряд пріоритетних. Розвиток і впровадження ІКТ спрямовані на їх комплексне інформаційно-ресурсне й методичне забезпечення.

Види соціальних мережевих сервісів

1. Соціальні пошукові системи -дозволяють здійснювати пошук відповідно до потреб користувача або групи. В даний час в Рунеті існує декілька систем користувальницького пошуку:

1. СВІК

2. Гугл

3. Роли

2. Соціальні мережі -спрямовані на побудову спільнот в Інтернеті з людей зі схожими інтересами та / або діяльністю. Зв'язок здійснюється за допомогою сервісу внутрішньої пошти або миттєвого обміну повідомленнями: 1. В Контакті

2. Одноклассники

3. Facebook

4. Twitter

3. Блоги -це веб-сайт, основний вміст якого - регулярно додаються записи, зображення або мультимедіа. Для блогів характерні недовгі записи тимчасової значущості, відсортовані у зворотному хронологічному порядку (останній запис зверху.

4. Вікі- веб-сайт, структуру і вміст якого користувачі можуть спільно змінювати за допомогою інструментів, що надаються самим сайтом. Найбільший і найвідоміший вікі - сайт - Вікіпедія Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії. На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0.

55.Системи Вікі-енциклопедій. Вікі-сторінка. Правила іменування Вікі-статей. Внутрішні і зовнішніпосилання. Вікі-КДПУ.

Відповідь

Вікі-енциклопедія – це сайт довідкового характеру, наповнення якого здійснюється спільними зусиллями великої кількості учасників. Сайт функціонує за спеціальною технологією, яка називається «вікі» (від гавайського «wiki-wiki» означає «швидко»). Використовуючи вікі-технологію, можна швидко, без будь-яких зусиль розміщувати різноманітні освітні веб-ресурси, обмінюватись думками, повторно використовувати розміщені веб-ресурси, створити потужне джерело освітніх веб-ресурсів на основі вкладу багатьох учасників.

Прикладом такого довідкового сайту є всім відома Вікіпедія (англ. Wіkіpedіa) - відкрита багатомовна вікі-енциклопедія. Вона була створена 15 січня 2001 року як англомовний проект онлайн-енциклопедії, де будь-який користувач може редагувати існуючі статті і додавати власні. Проект набув популярності серед користувачів мережі і пізніше з'явилися розділи Вікіпедії іншими мовами, з українською включно (http://uk.wikipedia.org).

Після реєстрації у Вікі-середовищі автоматично створюється власна сторінка користувача (власний міні-сайт). Якщо, наприклад, зареєструватися під іменем Іванов Петро, то система підтримує наступні сторінки:

-Власна сторінка користувача (головна сторінка Вашого міні-сайту) за внутрішньою адресою: Користувач: Іванов Петро. -Моя сторінка обговорення за внутрішньою адресою Обговорення користувача: Іванов Петро.

Власна сторінка – це один із способів ефективно організувати роботу в проекті та допомогти іншим зрозуміти з ким вони працюють.

Посилання на власну сторінку знаходиться в верхньому лівому куті поряд з зображенням. Текст посилання співпадає з вашим реєстраційним іменем. Червоний колір посилання вказує на те, що сторінка ще не заповнена. Для заповнення сторінки перейдіть за посиланням на власну сторінку та виберіть Створити власну сторінку. Після цього ви переходите в режим правки та вносите необхідну інформацію.

В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис. -Натискаєте кнопку Зберегти сторінку. -Клацаєте на вкладці Редагувати. -Вносите правки в існуючі розділи. -Натискаєте кнопку Зберегти сторінку.

Правила іменування статей

1.Назва будь-якої статті повинна бути унікальною, лаконічною. 2.Вона повинна дуже точно відображати зміст статті. 3.Її записують в називному відмінку однини. Наприклад, Соціальні сервіси,Каталог соціальних сервісів Інтернету. 4.Якщо назва неоднозначна – додайте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенал (футбольна команда). 5.Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками. Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно. 6.Назви статей починаються з великої літери. 7.В назві краще не використовувати двокрапку. 8.Не використовуйте в назвах статей наступні символи # < > [ ] { } 9.Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /

Внутрішні посилання створюються за наступним правилом зразком

текст, який необхідно відобразити в статті

Якщо текст та назва статті співпадають, то в квадратних дужках пишеться лише назва статті.

Якщо в тексті назву статті необхідно написати в іншому відмінку, то після квадратних дужок вказується потрібне закінчення. Наприклад, Житомирі - літеру «і» винесено за дужки, а назва статті залишилася без змін.

Якщо назва статті не відповідає слову, яке використовується в тексті, то здійснюється повна заміна - всередині квадратних дужок після вертикальної риски пишеться повністю слово в потрібному відмінку слово або текст, який необхідно використати. Наприклад, в Києві.

Зовнішні посилання (посилання на інші ресурси мережі Інтернет) створюються за зразком

текст посилання

ВікіВікі (wikiwiki – походить з гавайської «швидко-швидко») – це гіпертекстове середовище, яке відносять до сервісів Веб 2.0, колекція взаємопов’язаних між собою текстових сторінок, до яких кожний зареєстрований користувач інтернету може вносити свої зміни (за виключенням певної кількості статичних веб-сторінок) або створити нову сторінку. Середовище ВікіВікі має переваги над іншими веб-ресурсами: можливість багатократно правити текст; облік змін, що були внесені до змісту сторінки, та можливість повернутися до попередньої версії; сторінка обговорень до кожної статті, де відвідувач може залишити свої коментарі.

Для створення вікі-середовища необхідне особливе серверне програмне забезпечення – «Вікі-двигун». Це різновид системи управління сайтом досить простої структури і функціональності, бо майже всі дії по структуризації та обробці відомостей здійснюються користувачами.

Перша Вікі-мережа, «Портлендське сховище зразків» (зразків програмного коду), була створена 25 березня 1995 року програмістом Уордом Каннінгемом. Найбільшим популярним вікі-сайтом стала Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/.

Вікіпедія – це відкрита багатомовна онлайнова енциклопедія, що побудована на Вікі-технології. Ця технологія дозволяє кожному користувачеві Інтернету вносити свої зміни до змісту будь-якої сторінки (за виключенням певної кількості статичних веб-сторінок) або створити нову сторінку (наприклад, для поняття, яке ще не визначене). Англомовна Вікіпедія – це найбільш повна енциклопедія у світі, що охоплює усі галузі знання. Вікіпедія є дуже динамічним проектом, щодня тисячі статей змінюються мільйонами користувачів по всьому світу, забезпечуючи виключну актуальність інформаційного змісту цієї енциклопедії.

На основі принципів Вікіпедії розвиваються нові проекти, а саме проект Wikibooks, у рамках якого розробляються відкриті підручники й посібники, та словник Wiktionary.

Інструменти Вікі-середовища застосовуються з різною метою: як персональний інформаційний менеджер; як засіб організації спільної роботи над колективними проектами; як колективна електронна дошка, на якій може писати ціла група; як база даних – сховище колективного досвіду. Також середовище Вікі-Вікі широко використовують у дистанційній формі навчання, для організації позакласної й позашкільної роботи зі школярами, створюють на цій платформі енциклопедії, посібники, підручники тощо.

Структура статті

Основним структурним елементом будь-якого вікі-сайту є сторінка – «стаття». Розглянемо структуру статті та інструменти для її обробки на прикладі статті «Конкурси» (на головній сторінці обрати розділ «Конкурси» ). Як видно з рисунку 1, сторінка «Конкурси» має закладки: «стаття», «обговорення», «редагувати», «історія», «перейменувати» і «спостерігати».Закладка «стаття» призначена для розміщення безпосередньо тексту статті.

На закладці «обговорення» розміщуються коментарі та зауваження до тексту статті. На цій сторінці може розгортатися дискусія стосовно змісту статті. Якщо виникають питання або претензії, то вони публікуються саме тут.

Закладка «редагувати» – надає можливість редагувати та форматувати текст статті, вставляти посилання, медіа-файли тощо.

Закладка «історія» показує історію створення сторінки та внесок у її розвиток кожного з учасників. За допомогою цієї сторінки можна визначити, які саме зміни і коли були внесені у зміст статті конкретним учасником, і відмінити будь-які з них. Саме за допомогою цього інструменту легко боротися з вікі-вандалізмом.Сторінка «перейменувати» надає можливість поміняти ім’я статті. Якщо на статтю є посилання, то автоматично будуть вставлені перенавправлення на переіменовану статтю.

Зареєстровані користувачі вікі-сайту можуть вести «список спостереження» – це список змін, що були внесені у дібрані статті.

Сторінка «спостерігати» включає статтю у особистий «список спостереження» користувача. Зверніть увагу, що включається вся сторінка.

Вибіркова постановка на облік якого-небудь підрозділу з цієї сторінки неможлива. Якщо дана сторінка стоїть на обліку в «списку спостереження» користувача, то замість напису «спостерігати» буде «скасувати спостереження».

У вікі-середовищі інструменти для вилучення сторінок доступні тільки адміністраторам. Якщо нова стаття була збережена на вікі-сайті, то звичайний користувач не зможе вилучити її. А якщо буде вилучено текст статті, то його легко відновити за допомогою закладки «історія». Тому виходить, що з вікі не можна матеріал зовсім вилучити без втручання у цей процес адміністратора.

Правила іменування статей

• Назва будь-якої статті повинна бути унікальною, лаконічною.

• Вона повинна дуже точно відображати зміст статті.

• Її записують в називному відмінку однини.

Наприклад, Соціальні сервіси,Каталог соціальних сервісів Інтернету.

• Якщо назва неоднозначна – додайте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенал (футбольна команда).

• Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками. Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.

• Назви статей починаються з великої літери.

• В назві краще не використовувати двокрапку.

• Не використовуйте в назвах статей наступні символи # < > [ ] { }

• Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /

• Стаття завжди спочатку називається, а вже потім створюється. Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. З’ясуйте, чи існує вже така стаття!

Існує декілька способів створення статей.

1-й спосіб

У полі Пошук, яке розміщено зліва робочого вікна, введіть назву майбутньої статті.

Натисніть кнопку Перейти, яка розміщується нижче.

Натисніть на посилання червоного кольору з назвою статті в правій частині робочого вікна.

При цьому здійснюється перехід в режим редагування і ви можете приступати до створення першої статті в нашому проекті.

Для попереднього перегляду статті натисніть на кнопку Показати попередній перегляд, яка знаходиться внизу робочого вікна, а для запису статті натисніть на кнопку Зберегти сторінку, яка знаходиться внизу робочого вікна системи.

2-й спосіб

В тексті довільної статті можуть зустрічатися посилання на неіснуючі статті. Посилання на неіснуючу статтю завжди червого кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим редагування – створення статті3-й спосіб

У тексті статті (в режимі редагування) створіть внутрішнє посилання на нову статтю. Для цього необхідно слово або словосполучення взяти в подвійні квадратні дужки [[]] (натисніть кнопку "Внутрішнє посилання" на панелі інструментів).

Збережіть статтю (натиснути кнопку "Зберегти сторінку" або "Опублікувати").

Посилання на неіснуючу статтю буде червоного кольору. Натисніть на це посилання і потрапите в режим її редагування.

Внутрішні та зовнішні посилання

Вікі-сайт призначений для колективного створення та редагування гіпертекстів, тому безумовно у вікі-розмітці є інструменти для створення переходів між статтями вікі-середовища та посилань на інші ресурси інтернету. У Вікі-КДПУ внутрішніми посиланнями називаються посилання на статті у Вікі-КДПУ, а зовнішніми посиланнями – переходи на ресурси у мережі інтернет.

Для створення внутрішнього посилання:

Перейти у режим статті "Редагувати".

Встановити курсор у те місце сторінки, де потрібно розмістити посилання.

Натиснути кнопку Кнопка внутрішнє посилання.png (Внутрішнє посилання) на панелі інструментів.

З'явиться текст Вигляд посилання.png, де між квадратними дужками вписати ім'я статті, на яку потрібно переходити.

Натиснути кнопку "Опублікувати" або "Зберегти сторінку".

Якщо текст та назва статті співпадають, то в квадратних дужках пишеться лише назва статті.

Якщо назва статті не відповідає слову, яке використовується в тексті, то здійснюється повна заміна - всередині квадратних дужок після вертикальної риски пишеться повністю слово в потрібному відмінку слово або текст, який необхідно використати. Наприклад, в Києві.

текст, який необхідно відобразити в статті

Для створення зовнішнього посилання (посилання на інші ресурси мережі Інтернет):

Перейти у режим статті "Редагувати".

Встановити курсор у те місце сторінки, де потрібно розмістити зовнішнє посилання.

Натиснути кнопку Кнопка зовнішнє посилання.png (Зовнішнє посилання) на панелі інструментів.

З'явиться текст Вигляд зовнішнього посилання.png, де між квадратними дужками вписати URL-адресу сайту, на який потрібно переходити, а через пробіл надрукувати текст посилання, що відображатиметься у вікі-статті.

Натиснути кнопку "Опублікувати" або "Зберегти сторінку".

Наприклад, вікі-розмітка: Кіровоградський державний педагогічний університет виглядає на екрані :Кіровоградський державний педагогічний університет

56.Поняття веб-журналу. Порядокстворення записіву веб-журналі.Класифікація веб-журналів, їхні види.

Відповідь

Веб-журнал – це сайт, основний зміст якого постійно оновлюється новими записами, які можуть містити символьні, графічні, звукові та відео дані, і відображається у хронологічному порядку. Кожен запис у веб-журналі має тему, зміст (текстові, графічні, звукові, відео дані), дату і час публікації. До кожного запису можуть додаватися коментарі інших людей, що забезпечує дискусію з приводу тієї чи іншої теми. Сукупність цих записів утворює хронологічну структуру веб-журналу, в якій останній запис завжди відображається на початку, а перший в кінці, тобто в зворотному порядку. Вміст веб-журналу можна уявити собі як послідовність рядків, які містять записи в хронологічному порядку з датами їхньої публікації автором. Так як з часом таких записів стає дуже багато, то на сторінках веб-журналу виводиться посилання на архів, тобто на попередні (старі) записи, які згруповані за місяцями і роками. Така навігація веб-журналу в хронологічному порядку є дуже зручною для перегляду. Веб-журнал може складатися з декількох тематичних розділів, які містять записи відповідно до його тематики. Наприклад, «Матеріали до уроків» – тут вчитель може розміщувати власні розробки до уроків за темами, «Завдання для учнів» – в цьому розділі учні можуть читати і виконувати завдання, «Зразки виконаних робіт» або «Приклади» – сюди вчитель може розміщувати найкращі роботи своїх учнів і т.д. Веб-журнали можна класифікувати за наступними ознаками: За автором/авторами: Особистий (авторський). Веб-журнал – ведеться від імені однієї особи. Наприклад, автором веб-журналу є вчитель. «Прозорий» веб-журнал – ведеться від імені невідомої особи. Такий веб-журнал вчитель також може вести, але при цьому своє реальне ім’я він не вказує, так як хоче залишатися невідомим. Колективний веб-журнал – ведеться групою осіб за правилами, визначеними автором веб-журналу. Наприклад, авторами веб-журналу є вчитель і учні. В даному випадку учні мають більше можливостей, що стимулює їх навчальну діяльність. Даний вид веб-журналу може використовуватись як форум. Корпоративний веб-журнал – ведеться працівниками однієї організації. Наприклад, авторами веб-журналу можуть бути вчителі однієї школи.

За типом даних: Текстовий веб-журнал. Використовується для опису власних думок, вражень або теоретичних положень свої дисципліни і т.д. Графічний веб-журнал – основні дані – графічні (малюнки, фотографії, схеми, діаграми, презентації і т.д.). Наприклад, даний вид веб-журналу можна використати для збереження графічних зображень, які потрібні для виконання практичної роботи, або для публікації фотографій класу чи окремих учнів (веб-журнал як дошка пошани). Звуковий веб-журнал – основні дані – звукові. Даний вид веб-журналу може містити не лише музичні записи, але й записи проведених уроків чи лекцій, практичних занять та інші навчальні звукові матеріали. Відеожурнал – основні дані – відео. Даний веб-журнал може містити різноманітні навчальні відеоматеріали – відеоролики чи відеосюжети, які стосуються навчальної дисципліни. Наприклад, відеофрагменти відкритих уроків вчителя або найкращої відповіді учня, приклад розв’язування задачі чи проведення лабораторного досліду і т.д. Комбінований веб-журнал – сукупність різних видів даних – текстових, графічних, звукових, відео. Такий вид веб-журналу є найпоширенішим. За змістом: Авторський веб-журнал – публікації належать автору веб-журналу. Вчитель може публікувати власні розробки уроків, різний теоретичний матеріал, завдання до практичних робіт, приклади виконаних робіт і т.д. Моніторинговий веб-журнал – публікації інших авторів. Вчитель може публікувати розробки інших вчителів за їх згодою. Крім того, у веб-журналі можна розміщувати творчі роботи учнів. Журнал-цитування – цитати з інших веб-журналів. Вчитель може робити збірку таких цитат і висловлювати свою власну позицію щодо тієї чи іншої думки, стимулювати обговорення різних цитат учнями і т.д. За технічною основою: Використання власної веб-платформи – для створення такого веб-журналу вчителю необхідно знайти веб-сервер, який надає хостинг (зазвичай, безкоштовний), встановити на ньому відповідне програмне забезпечення і оформити веб-журнал. Використання веб-сервісу – для цього необхідно зареєструватись на відповідному веб-сервері, який надає можливість створення веб-журналів (Livejournal, Liveinternet і ін.). Використання мобільного веб-журналу, який можна переглядати за допомогою портативних пристроїв чи мобільних телефонів. Для цього необхідно зареєструватись на веб-сервері, який надає можливість створення мобільних веб-журналів (Livejournal, moblog.україна). За рівнем доступу: Вільно доступний веб-журнал. Будь-хто може переглянути та додати власний коментар. Обмежена доступність веб-журналу. Веб-журнал можуть переглядати лише ті користувачі, яких визначив автор веб-журналу.