Стаття до проекту (Савін Ю, 2016)

Вступ

У постійному розвитку науки то одна, то друга її галузь виступає в якості фаворита. Так було з механікою, біологією, кібернетикою та соціологією. В останні десятиріччя таким фаворитом стала психологія. У звернені до неї зацікавлені педагоги, лікарі, менеджери, інженери, юристи, політики.

Психологія як наука має особливі якості, які відрізняють її від інших дисциплін.

Особливості психології як науки.

1. Психологія – одна з найскладніших наук, так як носієм психіки є головний мозок, найскладніший за будовою і закономірностями діяльності організм і механізм. Тай самі психологічні явища дуже різноманітні, а більшість законів психіки ще не достатньо вивчена. Крім того, навчитися керувати психічними процесами та явищами, психічними функціями складніше, ніж чим-небудь іншим.

2. Злиття предмета та об’єкта психології пояснюється тим, що людина за допомогою психіки пізнає оточуючий її світ, а потім на підставі цього і свою власну психіку, вплив цього світу на неї.

3. Унікальні практичні наслідкипсихології полягають у тому, що результати дослідження цієї науки порівняно з іншими галузями знань дуже часто значно більше значущі для людей і об’єктивно, і суб’єктивно.

4. Надзвичайна перспективність психології та її досліджень походить з постійно зростаючих ролі і значення людей, їх психіки і свідомості. Можна з повною відповідальністю стверджувати, що найбільш складним в майбутньому буде не розробка яких-небудь найскладніших технічних проектів, а прогнозування поведінки і вчинків людей під час їх реалізації та експлуатації.

Кожен з нас має запас житейських психологічних знань. Існують навіть видатні житейські психологи. Це письменники, а також деякі представники професій, які передбачають постійне спілкування з людьми: педагоги, лікарі та інші. Та навіть і звичайна людина має певні психологічні знання. Про це може свідчити те, що кожна людина якоюсь мірою може зрозуміти іншу людину, впливати на її поведінку, провістити її вчинки, враховувати її індивідуальні особливості, допомагати їй тощо.

Етапи розвитку психології

1 етап – психологія як наука про душу – Таке визначення психології було дано більше двох тисяч років тому. Наявністю души намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини (анімізм, Аристотель, Демокрит, Платон).

2 етап – психологія як наука про свідомість – починається в ХУІІ ст в зв’язку з розвитком природничих наук. Здібність міркувати, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людиною самої себе і опис фактів (Декарт, Гартлі, Гоббс, Гольбах, Гельвецій).

3 етап – психологія як наука про поведінку – З сер. ХІХ ст. психологія стає самостійною галуззю наукових знань. Задачі психології – спостереження за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінку, вчинки, реакції людини. Мотиви, що викликають вчинки, не враховувались.

4 етап – психологія як наука, що вивчає факти, закономірності і механізми психіки – сформувалась на базі матеріалістичного погляду на світ. Основою сучасної вітчизняної психології є закономірне усвідомлення теорії відображення.

Загальна характеристика психології як науки: предмет, об'єкт, завдання і методи

Психологія - наука, що вивчає структуру свідомості людини, психологію його пізнавальної діяльності, процеси формування та розвитку особистості, закономірності спілкування та взаємодії людей і бар'єри на шляху їх спілкування.

Психологія вивчає світ суб'єктивних (душевних) явищ, усвідомлюваних або неусвідомлюваних процесів або станів самою людиною.

Психологію визначають як наукове дослідження поведінки людини і внутрішніх психічних процесів з практичним застосуванням отриманих знань. Зрозуміти психіку і поведінку людини можливо, знаючи його природну і соціальну сутність. Психологія пройшла довгий шлях розвитку - від психології як науки про душу до психології як науки, що вивчає об'єктивні закономірності, прояви і механізми психіки. Сутність свідомості людини, закони його дії і та роль, яку воно виконує в різних аспектах життя людей, складають предмет вивчення психології. Психічне (несвідоме і свідоме) відображення діяльності обумовлено роботою мозку. Загальна психологія - спеціальний термін, що використовується для характеристики найбільш загальних закономірностей, методів вивчення, теоретичних принципів, основних наукових понять. Психологія широко використовує у своїх дослідженнях метод пізнання, що надає їй риси гуманітарної дисципліни. Спостереження, вимірювання, експеримент характеризують її як природну науку. Синтез цих рис надає психології специфічність і унікальність. Ключові поняття психології можна виділити в три основні групи: психічні процеси, стани, властивості або особливості особистості.

Психічний процес - динамічна система різних форм психічних явищ, що виявляється у вигляді реакції, яка має початок, розвиток і кінець. Психічна діяльність людини викликана постійною зміною психічних процесів. Іншими словами, кінець одного психічного процесу є початком іншого.

До даної категорії психічних явищ відносяться пізнавальні (когнітивні) процеси - відчуття і сприйняття, уявлення і пам'ять, мислення і уяву. Мотиваційні процеси психічної регуляції визначають напруженість, швидкість і спрямованість поведінки. Потреба (суб'єктивно - потреба) в чому-небудь призводить до зміни інтенсивності мотивації і є основною складовою цього процесу. Емоційні процеси визначають ставлення індивіда до впливів, що походить, як від навколишньої дійсності, так і внутрішнього середовища людини, що виявляється у формі активних або пасивних переживань.

Також можна виділити комунікативні процеси, які забезпечують спілкування, вираз і розуміння думок і почуттів. Тут у свою чергу виділяється невербальне спілкування, яке за допомогою поз, міміки. Використовуючи тембр, певну інтонацію, модулюючи тональність голосу, що відносяться до невербальної частини мови, можна виражати емоції. Це дозволяє зрозуміти емоційний настрій мовця і зміст сказаного ним. Психічний стан характеризують рівень психічної діяльності людини в певний час. Своєю різноманітністю вони дозволяють дізнатися інтенсивність психічної напруги і емоційного фону, виділити наявність фізіологічного фактора і психологічного ресурсу, визначити алгоритм роботи, часу і силу впливу слів (осуд, похвала тощо). До психічних станів відносяться прояв почуттів (настрій, афекти), увага (зосередженість, неуважність), воля (впевненість, невпевненість), мислення (коливання), творчий стан (натхнення) і т.д.

Психічні властивості є стійкими індивідуально-психологічними особливостями людини.

До них відносяться якості розуму, мислення, вольові навички, що закріпилися в характері, темпераменті, здібностях, а також усталене і знову виникає бажання діяти звичним чином, властивості почуттів (запальність, сентиментальність, чуйність, аффективность) і т.д.

Психічні властивості досить постійні, але можуть змінюватися, відчуваючи вплив біологічних і вікових змін, зміни сфери діяльності та інших умов життя. Різноманіття і багатовимірність поєднань психічних властивостей дозволяють виділити такі утворюються складні системи особистості, як життєву позицію особистості, темперамент, здібності і характер. Зазначені групи досить умовні в розмежуванні проявів психіки. Поняття В «психічний процесів» показує перебіг процесу, розвиток факту, його вкорінення і повторюваність у структурі особистості. Гнів (короткочасна емоційна спалах) - психічний факт, але може бути описаний і як психічний процес (динаміка розвитку почуттів виражена, що змінюють послідовно один одного стадії виявлені), і як психічний стан (можливість опису психічної діяльності за певний відрізок часу), і як прояв психічних особливостей людини (тут виявляються такі риси особистості, як запальність, нестриманість).

Психічні дії спрямовані на зовнішні оточують людину обставини (відображення зовнішніх подій і ставлення до них) і всередину, в область змін, що протікають в самому організмі. Зосереджені всередині психічні процеси можуть бути віднесені до сфери фізичних, в тому числі вісцеральних, змін систем органів або до складних явищ і постійно мінливих психічним процесам. Підсумком такої спрямованості є те, що всі сфери стають об'єктом відображення в свідомості. У своїй практиці Верніке вивів концепцію про три види орієнтування людини. Аллопсихической - орієнтування в навколишніх предметах і подіях; соматопсихічних - у змінах станах власного організму і аутопсихическая - орієнтування у своєму Я, власних психічних процесах. Зовнішні та внутрішні впливи складають єдине ціле і взаємодіють. Психіка, синтезуючи і інтегруючи ці впливи, визначає самовідчуття і самопочуття людини. У результаті людина, що має сформовану психіку, будь-які зовнішні (фізичні, біологічні та громадські) впливу проводить безпосередньо через свої внутрішні особливості, В«досвідВ» організму і психіку, свідомість. Інтереси загальної психології лежать в галузі дослідження загальних закономірностей виникнення, роботи та розвитку психіки, і на ці знання спираються всі інші галузі психології. Її найважливішим завданням є розкриття психологічних функцій з точки зору формування людини як особистості Вивчення рефлекторної природи психіки взагалі й свідомості людини зокрема також становить сферу інтересів загальної психології.

Основним завданням психології є вивчення об'єктивних закономірностей функціонування психічних явищ і процесів як відображення об'єктивної дійсності.

Психологія ставить і інші завдання:

Вивчення історії психології, проблем методології, теорії і методів дослідження;

Аналізування принципів виникнення, розвитку та існування психічних процесів у зв'язку з детермінованість психіки об'єктивними умовами та діяльністю людини;

Вивчення пізнання і практики різних сфер життєдіяльності кожної окремої людини і суспільства в цілому;

Дослідження загальних закономірностей відчуттів, сприйнять, пам'яті, уяви, мислення, психологічної саморегуляції;

Вивчення законів перебігу індивідуальної та групової поведінки; природи характеру, темпераменту і потреб і т.д.

Фундаментом розвитку всіх галузей і розділів психології, її методів і основних наукових понять є результати досліджень саме в галузі загальної психології.