"Огляд життя і творчості М. Смотрицько" 12.2ФФЖ2016

Біографія

Упродовж століть Мелетій Смотрицький – одна із найяскравіших постатей ранньо¬ модерної історії Східної Європи (талановитий письменник, вчений-філолог, ерудит, людина всебічної європейської освіти, резонансний церковний діяч) – викликала неослабне зацікавлення в гуманітаристиці. М. Смотрицькому присвячено безліч науко¬ вих праць, загальних і конкретних досліджень, які охоплювали велике коло проблем від творчої спадщини до особливостей біографії та діяльності. Однак, досі не існує синтетичного наукового дослідження, яке б повноцінно охоплювало нагромаджену базу джерельних свідчень та навіть всю гаму публікацій, присвячених постаті. Щоправда, деякі вчені коротко порушували історіографічний аспект проблеми (М. Грушевський1 , М. Соловій2, Е. Прокшина3, С. Бабич4 ). Останній здійснив акту¬ альний огляд сучасної історіографії, але, фактично, не зміг осягнути ширшого кола сучасних досліджень, оскільки це мало стосувалося завдань його теми.

Дитинство

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року у селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство провів серед мальовничої природи; зазнав відчутного впливу діда — 3.О. Лисенка, колишнього полковника, який брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, і був для свого часу людиною дуже освіченою, «знав добре французьку мову, зачитувався Вольтером та й у душі був вольтеріанцем». Усе це дало перші імпульси до формування його світогляду.

Юність

У роки навчання у Полтавській гімназії Старицький залишився круглим сиротою (1852 р.), і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В.Р. Лисенко, батько М.В. Лисенка. Разом з М. Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Старицького театром; «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого.

На час навчання в Харківському (1858–1859 роки) і Київському (з 1860 р.) університетах М. Старицький і М. Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п’єсою О. Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам’яті Шевченка в лютому 1864 року було показано «Наталку Полтавку».

Зрілість

З 1871 року Старицький веде велику громадсько-культурну роботу, організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія «Різдвяна ніч» — лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка).

Після повернення у 1881 році з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки («З давнього зшитку. Пісні та думи»), п’єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Не судилось», переклад трагедії Шекспіра «Гамлет, принц Данський».

Значну частину літературної спадщини Старицького складають переробки, які формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка «Чорноморський побут на Кубані» та І. Нечуя-Левицького «На Кожум’яках» він перетворив на динамічні комедії «Чорноморці» (1872 р.) і «За двома зайцями» (1883 р.) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького «По-модньому», 1887 р.).

Інсценізація творів М. Гоголя («Тарас Бульба», 1880 р.; «Сорочинський ярмарок», 1883 р.), О. Шабельської («Ніч під Івана Купала», 1887 р.), І. Крашевського («Циганка Аза», 1888 р.), Е. Ожешко («Зимовий вечір», 1888 р.), обробка п’єси Панаса Мирного «Перемудрив» (комедія «Крути, та не перекручуй», 1886 р.), були не механічним пристосуванням їх до сценічних вимог, а творчим переосмисленням. Інколи із запозиченого сюжету виростає цілком оригінальний твір, як, наприклад, драма «Юрко Довбиш» (1888 р.), створена за романом К.Е. Францоза «Боротьба за право». Питання про межі втручання у першоджерело та про авторське право драматурга поставало перед Старицьким і тоді, коли він на основі народних легенд про Марусю Чурай і думи про Марусю Богуславку творив драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887 р.), трагедію «Маруся Богуславка» (1897 р.).883 по 1885 рік М. Старицький очолює і забезпечує матеріально першу об’єднану українську професійну трупу, створення якої було своєрідним підсумком багаторічних зусиль його в організації театральної справи на Україні. Вистави українського театру, в яких брали участь М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та інші видатні актори, мали такий успіх, що були заборонені в Києві й усьому генерал-губернаторстві. Але трупа продовжувала працювати й виступала в Житомирі, Одесі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Харкові, Кишиньові, інших місцях.

Після відокремлення трупи Кропивницького Старицький віддає багато сил роботі з творчою молоддю. В 1887–1888 роках трупа Старицького з успіхом виступає в Москві та Петербурзі, а згодом гастролює у містах Поволжя, у Вільно, Мінську, Тифлісі.

Розуміння зв’язку соціальних і національних проблем у визвольній боротьбі українського народу XVII ст. виявив письменник у сповнених трагедійного пафосу, позначених рисами епічності п’єсах «Тарас Бульба» (1881 р.), «Богдан Хмельницький» (1887 р.) (безперечно, пов’язаній із його ж романом-трилогією з часів Хмельниччини) та «Оборона Буші» (1899 р.).

У п’єсах Старицького на сучасну тематику — «Зимовий вечір», «Розбите серце» (1891 р.), «У темряві» (1892 р.), «Талан» (1893 р.), «Крест жизни» (1901 р.), — різних за поетикою, позитивним героєм виступає людина, яка бореться проти соціальної несправедливості, за людську гідність, захищає в міру своїх можливостей слабшого.

Письменник також тяжіє до драми ідей ібсенівського типу. Своєрідними розвідками в цьому напрямі були його п’єси «Остання ніч» (1899 р.) і «Крест жизни».

Своє розуміння ролі й завдань театру в житті суспільства Старицький висловив у доповіді на Першому всеросійському з’їзді сценічних діячів (15 березня 1897 р.). Він звернувся до з’їзду з проханням допомогти українському театрові позбутися адміністративних і цензурних утисків. Назвавши цей виступ сміливим і патріотичним, Іван Франко вказав, що завдяки йому з’їзд прийняв ухвалу й заходи, наслідком яких були «значні пільги для театру, в тім числі й для українського, в Росії». Почавши писати п’єси з необхідності, М. Старицький досяг у них високої майстерності і став одним із найвидатніших вітчизняних драматургів; разом з іншими корифеями він надав цьому родові літератури вагомого значення у культурному процесі.

М.Старицький у сучасній історіографії

Постать Михайла Смотрицького є важливим для сучасної історіографії, адже охоплюватиме не оглянутий великий масив інформації, присвячений різноманітним сторонам життя та діяльності ранньомодерного діяча. Відтак, дана стаття є спробою узагальнення і систематизації наукової літератури про життя і діяльність Мелетія Смотрицького на сучасному етапі. Сучасну історіографію творчої спадщини та діяльності Мелетія Смотрицького слід вочевидь починати не з рубежа 80 – 90-х рр., як це прийнято в історіографії, а з 1987 р., коли в США в “Гарвардській бібліотеці давнього українського письменства” було видано зібрання творів письменника способом факсимільного відтворення тексту у двох томах (з розлогою передмовою Девіда Фріка). До першого тому увійшли “Тренос”, “Казання на погреб… Леонтія Карповича”, дві версії “Верифікації невинності”, “Обо¬ рона верифікації”, “Еленхус”, “Апологія пергринації до Східних країв”, “Протестація Проти Собору… 1628 р….”, “Паренезис”, “Екзетезис”5 ; до другого – текст “Учительного Євангелія”6. Незважаючи на спосіб видання, практично всі основні твори письменника і поле¬ міста отримали нове життя, позаяк їх оригінальні публікації XVII ст. давно ста¬ ли бібліографічною рідкістю. У 90-х рр. ХХ – на початку ХХІ ст. твори М. Смо¬ трицького час від часу видавались в Україні7 , Білорусі8 та Росії9 , але ці видання, без перебільшення, мають спорадичний характер, окремі з них, призначені для широкого загалу, надруковані у фрагментах чи перекладені національними мовами (тож не пре¬ тендують на науковість). Все ж, парадоксом є те, що, наприклад, найвідоміший твір М. Смотрицького “Тренос” жодного разу не перевидавався повністю. Тобто, сучасна археографія спадщини Мелетія Смотрицького бажає бути кращою. Розглядаючи праці сучасних дослідників, присвячені Мелетію Смотрицькому треба зважати на їх певну специфіку. Поряд з тим, що ним цікавилися як закордонні, так і вітчизняні дослідники, історіографія питання вирізняється дослідженням дуже різноманітних аспектів спадщини Смотрицького.

Дослідження впливу на українську літературу

Мовознавці зосереджують свою увагу переважно на дослідженні граматики, літературознавці – на особливості полеміки і символів в його творах, історики ж розглядають, у більшості, його релігійну діяльність в тогочасних умовах та її вплив на історію церкви і суспільства. Відповідно, філософи здійснюють огляд його світоглядних парадигм. Життєвий шлях автора «Граматики» — одного з найосвіченіших українських філологів кінця XVI — початку XVII ст.— складний і суперечливий. М. Смотрицький жив у час бурхливої антифеодальної й національно-визвольної боротьби українського й білоруського народів. Одним із виявів цієї боротьби був рух проти наступу католицизму, за збереження православної віри, на захист церковнослов'янської мови, яка була літературною мовою передусім у галузі конфесіонального письменства. «...В часи так званих релігійних воєн XVI століття мова йшла насамперед про дуже виразні матеріальні класові інтереси; ці війни так само були боротьбою класів, як і пізніші внутрішні конфлікти в Англії і Франції. Якщо ця класова боротьба відбувалася тоді під знаком релігії, якщо інтереси, потреби і вимоги окремих класів приховувались під релігійною оболонкою, то це нітрохи не змінює справи і легко пояснюється умовами часу» 1. Так було й на Україні та в Білорусії XVI—XVII ст. Національно-релігійна боротьба набрала особливої гостроти після того, як частина вищого духівництва з митрополитом Рагозою 1596 р. в Берестю (Бресті) проголосила унію з римо-католицькою церквою. До унії не пристала основна маса селянства, міщанства, нижчого духівництва, навіть частина української шляхти. Виходячи із своїх класових інтересів, у католицизм перейшла більшість феодалів, тому православ'я з початку XVII ст. стало вірою пригноблених мас. Тодішнє становище православної церкви суттєво відрізняє її від офіційного православ'я, яке теж було релігією панівних класів 2. В національно-релігійній боротьбі знайшли вияв суспільні суперечності часу. Із цією боротьбою тісно пов'язане життя і творчість М. Смотрицького. Життєвий шлях і спадщина М. Смотрицького досить добре вивчені 3. Багато біографічного матеріалу дають його численні полемічні твори, листи, а також документи XVII ст. Майже всі біографи вважають, що Мелетій народився в спадковому маєтку батька містечку Смотрич (тепер селище міського типу Дунаєвецького району, Хмельницької області) на Поділлі. Батько його — Герасим Данилович Смотрицький — тривалий час був писарем у Кам'янці (Подільському), про що писав Мелетій у книзі «Obrona Verificatiey» 4. Не виключено, що саме в Кам'янці народився його син Максим (Мелетій). Князь Костянтин Острозький запросив у 1576 р. Г. Смотрицького до Острога, де він став першим ректором Острозької школи. Г. Смотрицький — автор першої друкованої на Україні полемічної книги «Ключ царства небесного» (1587 р.). Він узяв активну участь у редагуванні й виданні знаменитої Острозької біблії, що вийшла в світ 1581 р. Передмова до неї Г. Смотрицького свідчить, що письменник був добрим знавцем церковнослов'янської мови.Мовознавці зосереджують свою увагу переважно на дослідженні граматики, літературознавці – на особливості полеміки і символів в його творах, історики ж розглядають, у більшості, його релігійну діяльність в тогочасних умовах та її вплив на історію церкви і суспільства. Відповідно, філософи здійснюють огляд його світоглядних парадигм. Життєвий шлях автора «Граматики» — одного з найосвіченіших українських філологів кінця XVI — початку XVII ст.— складний і суперечливий. М. Смотрицький жив у час бурхливої антифеодальної й національно-визвольної боротьби українського й білоруського народів. Одним із виявів цієї боротьби був рух проти наступу католицизму, за збереження православної віри, на захист церковнослов'янської мови, яка була літературною мовою передусім у галузі конфесіонального письменства. «...В часи так званих релігійних воєн XVI століття мова йшла насамперед про дуже виразні матеріальні класові інтереси; ці війни так само були боротьбою класів, як і пізніші внутрішні конфлікти в Англії і Франції. Якщо ця класова боротьба відбувалася тоді під знаком релігії, якщо інтереси, потреби і вимоги окремих класів приховувались під релігійною оболонкою, то це нітрохи не змінює справи і легко пояснюється умовами часу» 1. Так було й на Україні та в Білорусії XVI—XVII ст. Національно-релігійна боротьба набрала особливої гостроти після того, як частина вищого духівництва з митрополитом Рагозою 1596 р. в Берестю (Бресті) проголосила унію з римо-католицькою церквою. До унії не пристала основна маса селянства, міщанства, нижчого духівництва, навіть частина української шляхти. Виходячи із своїх класових інтересів, у католицизм перейшла більшість феодалів, тому православ'я з початку XVII ст. стало вірою пригноблених мас. Тодішнє становище православної церкви суттєво відрізняє її від офіційного православ'я, яке теж було релігією панівних класів 2. В національно-релігійній боротьбі знайшли вияв суспільні суперечності часу. Із цією боротьбою тісно пов'язане життя і творчість М. Смотрицького. Життєвий шлях і спадщина М. Смотрицького досить добре вивчені 3. Багато біографічного матеріалу дають його численні полемічні твори, листи, а також документи XVII ст. Майже всі біографи вважають, що Мелетій народився в спадковому маєтку батька містечку Смотрич (тепер селище міського типу Дунаєвецького району, Хмельницької області) на Поділлі. Батько його — Герасим Данилович Смотрицький — тривалий час був писарем у Кам'янці (Подільському), про що писав Мелетій у книзі «Obrona Verificatiey» 4. Не виключено, що саме в Кам'янці народився його син Максим (Мелетій). Князь Костянтин Острозький запросив у 1576 р. Г. Смотрицького до Острога, де він став першим ректором Острозької школи. Г. Смотрицький — автор першої друкованої на Україні полемічної книги «Ключ царства небесного» (1587 р.). Він узяв активну участь у редагуванні й виданні знаменитої Острозької біблії, що вийшла в світ 1581 р. Передмова до неї Г. Смотрицького свідчить, що письменник був добрим знавцем церковнослов'янської мови.

Висновок

Біографи називають різні дати народження М. Смотрицького, переважно 1577—1579 рр. Наприклад, С. Голубєв на основі листа до папи Урбана VIII, в якому Мелетій писав, що був від народження 50 років у православ'ї, визначає 1578 p.5 K. C. Прокошина на підставі записки Дорофея (див. нижче) твердить, що роком народження Смотрицького треба вважати 1572 p. 6 Початкову освіту Мелетій здобув у Острозькій школі від батька та грека Кирила Лукаріса. Учнем з молодих літ називає він себе в листі до К. Лукаріса 7, який після смерті Г. Смотрицького (близько 1594 р.) був ректором Острозької школи, а з 1612 р. — константинопольським патріархом.