Стаття до проекту "Інформаційне суспільство" Сафарян Юлії
«Маруся» Квітки-Основ’яненка: три ознаки сентименталізму
Сентименталізм як художньо-літературний напрямок найяскравіше представлений у творчості Григорія Квітки-Основ’яненка серед українських письменників, зокрема, у повісті «Маруся». Сентименталізм у вітчизняній літературі став органічним напрямом, адже його рисами була увага до життя простих людей, дослідження природи їх почуттів. Оскільки українські письменники – як попередники, так і сучасники Г. Квітки-Основ’яненка – для більшості своїх творів обирали тему селянства і всього, що з ним пов’язано, сентименталізм яскраво виявився в українській літературі. Природна чуттєвість українців як чи не найголовніша риса нашої ментальності надихнула письменника-сентименталіста на написання твору, де було б зображено почуття людей, їх силу і красу.
Щодо «Марусі», слід виділити в ній таку ознаку сентименталізму, як зображення сильних, часом гіпертрофованих, почуттів, оскільки одним з них є кохання, то це стало темою оповідання. Любов Марусі та Василя починається сором’язливо, несміливо, але переростає в сильне почуття. Недаремно дівчина пов’язує від’їзд Василя на заробітки із передчуттям своєї смерті. Тут можна побачити характерну ознаку сентиментальної літератури – гіпертрофовані почуття. Хтозна, чи насправді в житті Маруся страждала б так, адже Василь їде на заробітки, а не на, скажімо, війну чи смерть. Страждання дівчини великі. Яка ж мета їх зображення? Показати силу почуттів людини з народу, дати зрозуміти, що красою душі наділені не лише аристократи, а й звичайні люди. Навряд чи можна уявити, що в наш час чоловік, дізнавшись про смерть коханої, стільки плакатиме і буде занадто емоційним.
Важливе значення має те, що автор зосереджується не на подіях, а на почуттях. Маруся, Василь, батьки дівчини глибоко і щиро переживають усе, що з ними відбувається, саме на почуття спрямовує увагу письменник. Розкрити внутрішній світ персонажів йому допомагають пейзажні картини. Саме зображення природи відіграють велику роль в сентименталістському творі, бо її «настрій» є суголосним настроєві героя, підкреслюючи його, або ж навпаки — вони контрастують, і це також допомагає розкрити психологію персонажа.
Почуття передаються за допомогою стилю мови письменника та персонажів. Використання пестливих слів, відповідних фразеологізмів, поетичної і ліричної мови створює неповторну атмосферу ліризму в епічному творі. Так, поєднання ліричного і епічного в межах одного тексту — дуже типове для сентименталізму явище, бо почуття героїв стають настільки важливими, що часто затьмарюють розвиток події або ж просто конкурують із ним. Другою ознакою сентименталізму є створення позитивного персонажа, що є вихідцем з народу. Зазвичай це людина, наділена рисами релігійності, доброчестя, милосердя, високої духовної організації, доброти, уважності, совісті, поваги до традицій і т. д. У повісті таким є батько Марусі Наум Дрот. Автор описує життєвий шлях від роботящого хлопця до заможного господаря та ідеального сім’янина. Слід підкреслити, що зображення вихідців саме із середніх та нижчих верств населення у творі визначає його сентименталістський напрям.
Ще однією ознакою сентименталізму є змалювання почуттів конкретного індивіда. Цей художній напрям не займався зображенням настрою колективу і свідчить про зміну мислення митця в бік виокремлення особистості з колективу. Дійсно, в повісті «Маруся» ми не знаходимо зображень автором колективного настрою. Все в творі зосереджено навколо почуттів двох осіб – Марусі та Василя. Письменник розкриває любов молодих людей в русі – від виникнення першого несміливого почуття до страждань від розлуки.
Названі ознаки дають зрозуміти читачеві, що «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка належить до сентименталістських творів. Він приніс у нашу літературу зрілий сентименталізм (ознаки його бачимо в «Наталці Полтавці»), зробивши нашу літературу багатшою та емоційнішою, додавши до скарбниці рідного слова ще одну коштовність.
