Проект з ОІТ та ІФК: "Порівняльна характеристика олімпійського стадіону давньої Греції та сучасного стадіону" - № 11 групи ФФВ, 2015

Стародавні і сучасні Олімпіади: за і проти

Автор проекту

Солопун Анастасія Валеріївна

Тема проекту

Порівняльна характеристика олімпійського стадіону давньої Греції та сучасного стадіону.

Проблема дослідження

Проблема дослідження полягає у відмінності в побудові, оформленні та характеристиці давньогрецького олімпійського стадіону від сучасного стадіону для олімпійських ігор.

Гіпотеза дослідження

Гіпотеза дослідження полягає у вдосконаленні характеристик сучасного стадіону для забезпечення комфортності, зручності та видовищності при проведенні олімпійських ігор.

Мета дослідження

Метою дослідження є порівняння давньогрецького олімпійського стадіону із сучасним.

Результати дослідження

Характеристика давньогрецького та сучасного стадіону

Славнозвісний стадіон розташувався на північному сході, під схилами гори Крона з'єднаний з Альтіс 32-метровим тунелем-криптою, через який учасники змагань та судді виходили на нього. Сам стадіон представляв собою утрамбовану і посипану піском майданчик розміром приблизно 214 × 30 м (в деяких джерелах вказується 215 х 31 м.), це власне бігова доріжка, довжиною 192,17 м. Камінь, який позначав старт і фініш, мав довгасту форму з рядом чотиригранних отворів. Під час змагань у ці отвори встромляли високі жердини, від яких стартували учасники так званого подвійного бігу. Місце старту бігунів було викладено кам'яними плитами шириною 80 см . Плити були поперек двома паралельними дрібними борозенками на відстані приблизно 16 см один від одного, імовірно - для упору ніг бігунів. За торцевим кінцях стадіону в землю були вкопані на відстані 124-141 см один від одного невеликі стовпи з метр заввишки, мабуть розділяли доріжки у місцях старту і фінішу.

Трибун не було, глядачі, а їх набиралося до тис. 45- 50 чоловік, розміщувалися прямо на схилах Кроносского пагорба в наметах, наметах, а то й просто на землі. Для суддів і найбільш знатних гостей було спеціальне мармурове підвищення, де стояли крісла. Стадіон огороджували з трьох боків пологим насипом, а четвертим він впирався у схил Кронової гори.

На південь від стадіону був іподром, де відбувалися кінні змагання та перегони на колісницях. На заході за стіною розташовувались палестра, велика будівля для змагань борців. Мала вона квадратну форму (66 х 66), з подвір’ям посередині, оточеним колонадою. За південною стіною, коло “Брами борців” розміщувались підвали великої будівлі, вона мала два крила, заокруглені на кінцях і з’єднані між собою вестибюлем. Це так званий був “Будинок ради”, де учасники змагань присягали, що дотримуватимуться правил і змагатимуться чесно.

Один із поетичних міфів Давньої Греції оповідає про те, як виник олімпійський стадіон. За легендою, приблизно в XVII ст. до н. е., Геракл і його чотири брати висадилися на Пелопоннеському півострові. Там біля пагорба з могилою титана Кроноса, переможеного в боротьбі своїм сином Зевсом, Геракл на честь перемоги свого батька над дідом організував змагання зі своїми братами з бігу. Для цього на майданчику біля підніжжя пагорба він відміряв відстань у 11 стадій, що відповідало 600 його ступням. Імпровізована бігова доріжка завдовжки 192 м 27 см і стала основою майбутнього олімпійського стадіону. Протягом трьох століть саме на цій примітивній арені проходили ігри, названі пізніше Олімпійськими.

У другій половині II тис. до н. е. зодчий Лібон побудував в Олімпії храм Зевса, який став основною спорудою міста й головним релігійним центром Еллади. У храмі було встановлено грандіозну статую Зевса — творіння геніального Фідія. Висота статуї дорівнювала 13,5 м. Зевс сидів на троні кедрового дерева, прикрашеного дорогоцінними каміннями й різьбою. Обличчя й руки статуї зі слонової кістки, очі — з дорогоцінного каміння. Голова увінчана золотим вінком, схожим на вінок з листя маслини, волосся й борода — з чистого золота. Біля храму Зевса розміщувався менший за розміром храм Гери, споруджений на початку VII ст. до н. е. з дерева й необробленого каменю. Під статуєю Гери знайдено підвалини двох і ще давніших храмів .

Зі сходу до храму Гери прилягала півкругла будівля з басейном і невеликим корінфським храмом, де стояла 21 статуя римських імператорів. Там же стояв великий храм матері богів Метройн, і тераса для штрафних статуй, що їх повинні були ставити держави, представники яких порушували правила Олімпійських змагань. Південної сторони не було, її заміняв більш як стометровий фасад Ехо з величезною колонадою, яка слугувала захистом від сонця та негоди .

Характеристика сучасних стадіони

Панатінаїкос (грец. Παναθηναϊκό στάδιο, або грец. Καλλιμάρμαρο — дослівно «прекрасний мармуровий») — унікальний, єдиний у світі стадіон, побудований із білого мармуру в Афінах. Розташований у районі Каллімармаро, на схід від конгрес - холлу Заппіон та Національного саду. На ньому за ініціативою Евангеліса Заппаса 1896 р. було проведено перші у сучасній історії Олімпійські ігри.

Сучасні стадіони вражають оригінальністю архітектури, розмірами, розвиненістю інфраструктури, оснащеністю сучасними технологіями. Але ні один не зможе похвалитися багатою історією, яка обчислюється більш ніж 2000 років. Трибуни даного стадіону мають обриси літери «U».Територія, на якому стоїть стадіон Панатінаїкос, раніше носила назву Жаб'ячого острова. До середини XX століття навпроти входу на стадіон протікала річка Илиссос. Річку загнуздали і відвели від комплексу, сховавши води під проспект Василя Костянтина.

В кінці XIX століття стадіон був відбудований за старою схемою, бо він не зовсім відповідає загально прийнятим стандартам. Глядацьких місць стало менше - всього близько 45 000.

Висновки

Сучасні стадіони значно відрізняються від давньогрецьких розмірами, оформленням, добудовами та ін. Але можна сказати, що в залежності від часу місця та обставин створювались спортивні споруди і з ними починали розвиватись не тільки нові види спорту, а й архітектура і мистецтво.Та люди все ще стараються зберегти тодішні звичаї та правила, поринути у світ відчайдушних та незвичайних грецьких Олімпійських ігор, щоб відчути смак азарту та відваги людей пронесених крізь час.