Проект з ОІТ та ІФК: "Порівняльна характеристика давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу" - №11 групи ФФВ, 2015(Холявка)

Порівняльна характеристика давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Додайте логотип проекту

Автор проекту

Холявка Інна Анатоліївна

Тема дослідження

Порівняльна характеристика давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Проблема дослідження

Спільне та відмінне давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Гіпотеза дослідження

Відмінне та спільне в давньогрецькому бігу та сучасному легкоатлетичному бігу

Мета дослідження

Порівняти характеристику давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Результати дослідження

Основними дистанціями в спринтерському бігу є 100 м, 200 м, 400 м, естафети 4 x 100 м і 4 x 400 м. У Англії, США, Австралії і деяких інших країнах змагання проводяться ще і на ярдові дистанції -100, 220, 440 ярдів, що складає відповідно 91,44 м, 201,17 м, 402,34 м. Біг на короткі дистанції – один з якнайдавніших видів легкої атлетики. У Стародавній Греції атлети змагалися в бігу на 1 і 2 стадія, що майже відповідає 200м та 400 м. Розкопки в Олімпії виявили, що місце старту та фінішу було відмічене кам’яними смугами, розділеними дерев’яними стовпами на проміжки в 1,2 м завширшки, тобто, на бігові доріжки. Грецькі бігуни використовували високий старт, причому для старту використовували прообраз сучасних стартових колодок - 2 поглиблення, видовбаних в кам'яній смузі на старті.

Рис. 1. Зображення бігунів-олімпійців на античній амфорі.

Багато спільного з нашим часом ми знаходимо і в організації змагань з бігу у еллінів. Так, змагання з бігу на I стадій складались із забігів і фіналу. Атлети бігли по окремих розмічених доріжках, а їх розподіл по забігах і доріжках проводився шляхом жеребкування. В забігу могли взяти участь до 20 спортсменів одночасно. Біг починався по особливому сигналу або команді. Атлетів, які стартували раніше сигналу, карали паличними ударами. Для цього позаду лінії старту розташовувалися помічники суддів - "мастікторес" (паличники) (рис.2).

Рис. 2. Суддя-мастікторес.

Надзвичайною популярністю користувався у стародавніх греків і "лампадериомас" - естафета зі смолоскипами, запаленими на честь богів вогню. У цьому бігу брали участь команди у складі 40 чоловік кожна. Причому потрібно було не тільки бігти швидко, але і не дати згаснути смолоскипу. Якщо смолоскип згасав, то команду дискваліфікували – вона вибувала з боротьби. Давньогрецька атлетика, на відміну від сучасного спорту, взагалі не знала поняття «рекорд». Не збереглося ні одного достовірного свідоцтва про швидкість древніх бігунів на короткі дистанції. Навряд чи можна розцінювати як достовірну розповідь про атлета, якого глядачі бачили лише на старті і на фінішу, а на дистанції навіть не встигали замітити, так швидко він її пробігав. Так само поетичним перебільшуванням є повідомлення про бігуна, який, пробігаючи по піщаній доріжці, навіть не залишав на ній слідів. Один з античних авторів наводить цікаву історію про пастуха Поліместора, переможця Ігор у 632 р. до н.е. Цей юнак міг доганяти та ловити зайців! Якщо врахувати, що заєць біжить із швидкістю 14 м/сек., то нескладний розрахунок показує феноменальний результат: Полиместор пробігав 100 м за 7,2 сек., тоді як сучасний рекорд складає «лише» 9,58 сек. В техніці бігу і методах підготовки бігунів стародавні греки багато в чому передбачили наш час. У ті часи вже була розроблена система спеціальних і загальнорозвиваючих вправ спринтера. З тих часів і до наших днів техніка спринтерського бігу по дистанції не зазнала принципових змін. А от у техніці старту сталися значні переміни. Перші спринтери сучасності застосовували лише високий старт, але вже у 1887 р. американець М. Мерфі розробив техніку низького старту. Цікаво, що ця ідея прийшла до Мерфі після того, як він побачив стрибки кенгуру. Американський тренер відмітив, що при відштовхуванні задні лапи кенгуру знаходяться позаду проекції ЗЦМТ (загального центру мас тіла) тіла і, отже, відштовхування додається до падаючого вперед тіла, що вже має початкову швидкість руху. Це якраз і дозволяє кенгуру здійснювати далекі і могутні стрибки, а головне, стрімко розвинути високу швидкість рухів. Узявши за основу схему рухів кенгуру, Мерфі розробив техніку низького старту, а вперше випробував її один з ведучих американських спринтерів на прізвище Шеріл. Проте знадобилося 11 років для того, щоб це нововведення завоювало визнання. Перший чемпіон Олімпійських ігор - Томас Бьорк - дуже здивував суддів, глядачів і суперників, коли по команді "На старт!" опустився на одне коліно. І проте, він переміг із результатом 12,0 сек.

Рис.3. Томас Бьорк, переможець в бігу на 100 м на І Олімпіаді.

Це нововведення отримало світове розповсюдження і відразу ж різко підвищило результати спринтерів. Спочатку бігуни стартували з виритих в ґрунті ямок, а в кінці 20-х років нашого століття з’явилися стартові колодки. До того часу світовий рекорд в бігу на 100 м вже дорівнював 10,4 сек. і був встановлений видатним бігуном Чарльз Педдоком, що застосував ще одне технічне нововведення - фінішування. Педдок закінчував фінішний ривок могутнім стрибком на стрічку. Інші спринтери віддавали перевагу фінішу "падінням". Нововведення Педдока не прижилося, бо з точки зору біомеханіки було не ефективним – бігун втрачав більше часу, ніж при інших варіантах фінішування. Зараз більшість спринтерів при фінішуванні виконує «падіння» грудьми на лінію фінішу, або ж "кидок" плечем вперед. У 1935 г негритянський спортсмен Джессі Оуенс із США встановив легендарний рекорд – 10,2 сек., який протримався 20 років. Повторити рекордний результат вдавалося багатьом бігунам, а ось скинути з нього 0,1 сек. пощастило лише американському спринтерові У. Уільямсу. Результат Уільямса 10,1 сек. був названий "феноменальним", йому пророкували довге життя, проте вже незабаром молодий бігун з ФРН Армен Харі показав результат 10.0 сек. Керівництво ІААФ не зарахувало результат Харі в якості світового рекорду, заявивши, ніби Харі показав його, вибігши з фальстарту. У I960 р. на міжнародних змаганнях в Цюріху Харі знову показав 10,0 сек., і знову був звинувачений у фальстарті. Обурений бігун зажадав повторити забіг, змінивши для надійності стартера. Судді задовольнили його вимоги і в цьому забігу, проведеному через дуже короткий проміжок часу, Армін Харі знов показав рекордний результат. З тих пір результат 10,0 сек. повторювали 8 разів, і лише у 1963 р., на першості США, де мала бути сформована олімпійська збірна, цей «магічний кордон» був перейдений відразу трьома спортсменами - Д. Хайнсом, Р-Р. Смітом і Ч. Гріном, що показали результат 9,9 сек. Із зростанням швидкості бігу встало завдання і точнішого вимірювання результатів. Зараз на всіх крупних змаганнях з легкої атлетики хронометраж повністю автоматизований. Як показали дослідження, різниця між ручним і електронним хронометражем складає 0,24 сек., тобто результату в бігу на 100 м 10,24 сек., що зафіксований автоматичним хронометражем, відповідає 10,0 сек., зафіксованих ручним секундоміром. З 1978 р. за рішенням ІААФ затверджуються лише ті рекорди, що фіксуються системою електронного хронометражу. В спринтерському бігу в історії легкої атлетики був цілий ряд видатних постатей атлетів, прославлених як видатними рекордами, так і гучними скандалами. За всі часи існування сучасної легкої атлетики лише два спортсмени спромоглися вибороти по 4 олімпійські золоті нагороди на одній Олімпіаді. Одним з них був вже згаданий вище Джессі Оуенс (фото 1).

Фото 1. Джессі Оуенс, світовий рекордсмен, володар 4-х золотих нагород Олімпіади-1936.

На Олімпіаді 1936 р. він став переможцем в бігу на 100 м, 200 м, естафетному бігу 4 х 100 м та стрибках у довжину. Його досягнення повторив великий американський атлет Карл Льюіс на Олімпійських іграх в Барселоні у 1992 році. Крім того, на наступних двох Олімпіадах він здобув ще цілу колекцію медалей різного ґатунку. До речі, Льюісу також належить другий результат за всю історію легкої атлетики у стрибках у довжину – 8 м 91 см! Із бігом на короткі дистанції також пов’язаний один із найгучніших скандалів в історії легкоатлетичного спорту. У фінальному забігу на 100 м на ХХІУ Олімпійських іграх в Сеулі перемогу отримав темношкірий американець Бен Джонсон з феноменальним результатом 9,78 сек. Але ж в рангу Олімпійського чемпіона він знаходився зовсім не довго. Результат допінг-контролю засвідчив, що Джонсон приймав заборонений препарат стенозолол, причому безпосередньо перед Олімпіадою. Джонсона було дискваліфіковано, а його золоту медаль було віддано його давньому супернику, срібному призеру – тому самому Карлу Льюісу, який показав також дуже високий результат – 9,92 сек. Історія легкої атлетики знає ще ряд випадків, коли за вживання допінгів у спринтерів відбирали нагороди і навіть декілька разів скасовували нові світові рекорди. Зараз чинним рекордсменом світу з бігу на 100 м та 200 м є феноменальний спринтер з Ямайки Усейн Болт. За останні роки він неодноразово поновлював світові рекорди; він двічі зробив це у серпні 2009 р., на Чемпіонаті світу з легкої атлетики. Болт виграв фінальний забіг на 100 м за явною перевагою, показавши фантастичний результат 9,58 сек. Так само легко ямаєць переміг і на вдвічі довшій дистанції, здолавши 200 м за 19,19 сек., що також є новим світовим рекордом. Свій третій світовий рекорд Усейн встановив спочатку на Чемпіонаті світу - 2011, разом із своїми співвітчизниками, у складі естафетної команди 4 х 100 м. Ямайська четвірка пробігла дистанцію за 37,04 сек. Рекорд тримався до Олімпіади-2012, де він був ними ж і поновлений і зараз становить 36,34 сек.

Висновки

Зробіть висновки.

Додайте презентація до проекту

Корисні ресурси

Додайте список гіперпосилань на використані при підготовці проекту сайти