Порівняльна характеристика давньогрецької програми Олімпійських ігор та Олімпіад сучасності
Зміст
Автор проекту
Онисько Микола Іванович
Тема дослідження
Порівняльна характеристика давньогрецької програми Олімпійських ігор та Олімпіад сучасності.
Мета дослідження
Визначити спільні та відмінні риси програмами Давньогрецьких та Сучасних Олімпійських ігор.
Результати дослідження
- Під програмою Олімпійських ігор розуміється перелік видів спорту, дисциплін і видів змагань, що затверджується МОК для кожних конкретних Ігор Олімпіад.
- Програма Олімпійських ігор — один з найважливіших компонентів олімпійського спорту і від неї багато в чому залежить популярність Олімпійських ігор, їхня привабливість для міжнародних спортивних федерацій, національних олімпійських комітетів, представників засобів масової інформації і структур бізнесу.
- Програма Ігор визначає стратегію розвитку олімпійського спорту в більшості країн.
Перша спроба вирішення питань, пов'язаних з олімпійською програмою в цілому, була розпочата в 1907 р. на 9-й сесії МОК у Гаазі, де затверджувалася програма Ігор IV Олімпіади 1908 року в Лондоні.
На 11-й сесії МОК у 1909 р. було рекомендовано організаторам майбутніх Ігор враховувати, що Олімпійські ігри є міжнародною подією і не можуть бути засновані тільки на типових для країни-організатора спортивних змаганнях.
У 1912 р. у Стокгольмі приймається рішення про те, що вид спорту може бути включений у програму Ігор Олімпіади за умови, що ними займаються не менш чим у шести країнах.
МОК намітив загалом найбільш прийнятну програму Олімпійських ігор, визначивши в ній три категорії видів спорту в порядку їхньої значимості - обов'язкові, бажані і необов'язкові. Такий поділ проіснувв до 1957 р.
З 1979 р. уводиться такий критерій включення видів спорту, дисциплін і видів змагань у програму Олімпійських ігор, як географічне поширення по континентах. Відповідно до тих редакцій Олімпійської хартії, що діяли наприкінці XX століття і в перші роки XXI в., у програму Ігор Олімпіад могли бути включені тільки види спорту, що визнані МОК і широко поширені не менш чим у 75 країнах на чотирьох континентах — для чоловіків і не менш чим у 40 країнах на трьох континентах — для жінок, а в програму зимових Олімпійських ігор — види спорту, визнані МОК і широко розповсюджені не менш чим у 25 країнах на трьох континентах.
У 1981 р. МОК затвердив рекомендації Комісії з олімпійської програми і заснував категорії видів спорту, дисциплін і видів змагань, створивши тим самим найпростішу систему класифікації олімпійської програми. Були розроблені критерії для включення в програму видів спорту, дисциплін і видів змагань. В Олімпійській хартії 1981 р. називалися 12 критеріїв, яким повинні були відповідати види спорту в олімпійській програмі, у тому числі:
- поширеність виду спорту у світі,
- загальнодоступність,
- помірність витрат на розвиток виду спорту,
- великий обсяг фізичної діяльності,
- об'єктивність суддівства,
- збалансованість програми виду спорту,
- відсутність штучного командного заліку,
- неприйнятність видів спорту, чи дисциплін видів змагань, у яких результати головним чином залежать від механічної рушійної сили.
Загальний зміст олімпійської програми:
• програма повинна бути у визначеній мірі гнучкою;
• програма повинна включати різні види спорту (командні й індивідуальні), проведені в закритих приміщеннях і на відкритому повітрі;
• традиції сучасних Олімпійських ігор повинні бути збережені і відображені в майбутній олімпійській програмі;
• включення в олімпійську програму виду спорту повинне ґрунтуватися на результатах ретельного аналізу кожного виду спорту і відповідних критеріїв;
Якості, які повинні бути властиві виду спорту:
• олімпійська програма не обов'язково повинна відображати програму чемпіонату світу з відповідного виду спорту;
• варто уникати включення в програму схожих видів спорту, штучних видів спорту, а також більшості видів спорту для тих самих спортсменів;
• глобальний інтерес громадськості і засобів масової інформації до спорту варто розглядати як ключовий елемент при аналізі виду спорту, тому що він є фундаментальним елементом успіху Олімпійських ігор;
• варто враховувати соціальну значимість, що непіддається кількісному визначенню, спорту (наприклад, чесна гра, солідарність, елементи впливу навколишнього середовища, здоров'я спортсменів, освіта, відсутність дискримінації);
• щоб вид спорту одержав право на включення в олімпійську програму, він повинний продемонструвати безпосередній вплив на молодь і подальший його розвиток; повинні організовуватися світові і континентальні першості для молоді і юніорів, а також для чоловіків і жінок;
• система суддівства повинна бути чесної, об'єктивної і прозорий;
• питання включення нового виду спорту в олімпійську програму може розглядатися тільки в тому випадку, якщо видом спорту займаються і чоловіки, і жінки, але в олімпійській програмі вид спорту не обов'язково повинні представляти і ті та інші;
• змагання у вагових категоріях дозволяються тільки у важкій атлетиці і єдиноборствах;
• щоб забезпечити розгляд питання включення виду спорту в олімпійську програму, цей вид спорту повинний гарантувати свій довгостроковий розвиток, а також життєздатність.
Найбільший вплив на олімпійську програму зробили три президенти МОК: П’єр де Кубертен, Эйвери Брэндедж і Хуан Антоніо Самаранч.
Давньогрецька программа Олімпійських ігор
Стародавні ігри включали бігові дисципліни, п'ятиборство (що складалося з стрибків, метання диску і списа, змагання з бігу та боротьби), бокс, панкратіон і кінні змагання.
Список олімпійських видів спорту спочатку складався всього з однієї дисципліни - бігу на коротку дистанцію - 1 стадію (190 метрів). Бігуни шикувалися на стартовій лінії на весь зріст, простягаючи праву руку вперед, і чекали сигналу судді (элланодика). Якщо ж хтось із атлетів випереджав стартовий сигнал (тобто мав місце фальстарт), він піддавався покаранню - суддя бив провинився спортсмена припасеної для цієї мети важкою палицею. Дещо пізніше з'явилися змагання в бігу на довгі дистанції - в 7 і 24 стадії, а також бігу в повному бойовому озброєнні і бігу за конем.
У 708 році до н.е. в програму Олімпійських ігор з'явилися метання списа (довжина дерев'яного списа дорівнювала зростання спортсмена) і боротьба. Цей вид спорту відрізнявся досить жорстокими правилами (наприклад, були дозволені підніжки, захоплення супротивника за ніс, губу або вухо і т.д.) і був надзвичайно популярний. Переможцем оголошували борця, якому вдалося тричі повалити суперника на землю.
В 688 році до н.е. в список олімпійських видів спорту включили кулачний бій, а в 676 році до н.е. додали змагання на колісницях, запряжених четвіркою або парою коней (або мулів). Спочатку господар упряжки сам мусив керувати тваринами, пізніше для цієї мети було дозволено наймати досвідченого візницю (незалежно від цього вінок переможця отримував господар колісниці).
Дещо пізніше на Олімпіадах стали проводитися змагання по стрибках у довжину, причому спортсмен після невеликого розбігу повинен був відштовхуватися обома ногами і різко викинути руки вперед (в кожній руці стрибун тримав за гирі, які повинні були б захопити його за собою). Також в список олімпійських змагань були включені змагання музикантів (арфистов, герольдов і трубачів), поетів, ораторів, акторів і драматургів. Спочатку свято тривало один день, пізніше - 5 днів. Однак бували випадки, коли урочистості затягувалися на цілий місяць.
Висновок
Виходячи з мети дослідження спільними рисами програмами Давньогрецьких та Сучасних Олімпійських ігор є:
- уславлення і об'єднання у збалансоване ціле красу тіла, волі і розуму.
- повсюдне становлення спорту на службу гармонійного розвитку людини з тим, щоб сприяти створенню мирного суспільства, що піклується про збереження людської гідності.
- займатися спортом - одне з прав людини.
- кожен має можливість займатися спортом, не піддавшись дискримінації, у дусі взаєморозуміння, дружби, солідарності і чесної гри.
Корисні ресурси
Офіційний сайт МОК
КРИТЕРІЇ і правила ФОРМУВАННЯ програм Олімпійських Ігор
Програма Олімпійських ігор
Олімпійські види спорту
