Порівняльна характеристика давньогрецького та сучасного панкратіону

Історичні витоки і розвиток панкратіону

Бойові мистецтва існують стільки, скільки існує людство. Минулі джерела свідчать про існування певних прийомів і захистів від нападу ще в далекому минулому. На одній з древньоєгипетських пірамід знайдено біля чотирьохсот малюнків, відображаючих прийоми боротьби. Легко уявити, наскільки сильне виживання примітивного за рівнем розвитку людства залежало від уміння використовувати руки і ноги для боротьби з ворогами, дикими тваринами і навколишнім середовищем. У міру розвитку людства способи боротьби постійно удосконалювалися, згодом сформувавшиcь в єдиноборства. З часів древніх греків (700 років до н.е.) різні єдиноборства постійно були присутні в програмі Олімпіад. У творах Гомера (800-900 років до н.е.) спостерігаються описи сутичок, що проводилися без зброї. Давньогрецький філософ Платон (347-427 р. до н.е.) згадує про "бій без суперника" (щось подібне до бою з тінню в сучасному боксі), елементи техніки якого поряд з елементами техніки боротьби і боксу були об'єднані в панкратіон – вид боротьби, у якому удари дозволялося наносити будь-яким сегментом тіла. Фізичні вправи поєднувалися в два розділи: орхестрика і палестрика. Орхестрика відображена іграми і вправами для розвитку спритності і сили . В палестрику входили військово прикладні види спорту, серед яких головну роль займав панкратіон. Слово "панкратіон" походить від назви одного з видів єдиноборств, уперше включеного до програми Олімпійських ігор Древньої Греції в 648 році до нашої ери. Складається з двох слів „пан” і „кратос”, що в перекладі з грецької мови означає абсолютна влада того, хто переміг, або абсолютна перемога. Структурними елементами цього виду спорту є активна дія верхніх і нижніх кінцівок.