Мій Кіровоград123
Зміст
Історія Кіровограду
У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу. Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами. У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом. Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.Відомі кіровоградці
- Винниченко Володимир Кирилович (28.07.1880-06.03.1951)
Відомий український прозаїк, драматург, публіцист та громадський діяч. Голова Генерального Секретаріату Центральної Ради, в 1918-19 рр. очолював Директорію.
- Ерделі Ксенія Олександрівна (20.02.1878-27.05.1971)
Російська арфістка, композитор, педагог. Народна артистка СРСР з 1966 р.
- Завадський Михайло Ромулович (02.11.1848-1926)
Громадський та педагогічний діяч, редактор, видавець. Один з фундаторів Єлисаветградського земського реального училища, засновник першого на Україні педагогічного часопису “Педагогічний вісник” (1881-1883).
- Карпенко-Карий Іван Карпович (справжнє прізвище – Тобілевич)(29.09.1845-15.09.1907)
Драматург та театральний діяч. Корифей українського професійного театру, залишив літературну спадщину (18 довершених п'єс). В м. Кіровограді у 1995 р. відкрито літературно - меморіальний музей ім. Карпенка-Карого.
- Кропивницький Марко Лукич (22.05.1840-02.04.1910)
Драматург, театральний діяч, композитор, актор. Фундатор українського професійного театру, організатор та керівник кількох українських труп. В м. Кіровограді у 1982 р. відкрито меморіальний музей М.Л.Кропивницького.
- Маланюк Євген Филимонович (2.02.1897- 16.02.1968)
Поет, літературознавець, культуролог, історіософ української діаспори. Учасник визвольних змагань доби УНР.
- Мейтус Юлій Сергійович (28.01.1903-05.12.1998)
Композитор. Народний артист України. Лауреат державної премії СРСР, державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка. Творча спадщина – понад 200 вокальних творів та 15 опер.
- Нейгауз Генріх Густавович (12.04.1888-10.10.1964)
Російський піаніст і педагог, професор Московської консерваторії. Народний артист РСФСР. В м. Кіровограді у 1981 р. відкрито музей Г.Г.Нейгауза.
Історичні події, які пов'язані з Кіровоградщиною
Мельгунівський курган Мельгýнівський кургáн (Литий курган, Лита могила) — один з найдавніших могил-курганів скіфів, царський курган 2-ї пол. 7 ст. до н. е. Розкопаний у вересні 1763 року біля с. Копані Знам'янського району Кіровоградської області. Роботи проведені за вказівкою генерала-губернатора Новоросійської губернії О. Мельгунова. Додатково досліджувався В. Ястребовим у 1892 та Н. Бокій у 1989. Відомості про розкопки уривчасті та суперечливі. Висота кургану близько 10,5 м. На вершині знайдена кам'яна баба. Насип складався з перепаленого грунту, в якому знайдені залишки переплавлених металів, горілих кісток, каміння, землі та глини, змішаних з вуглинами. Деякі дослідники вважають, що саме ця скіфська баба була знайдена на вершині Мельгуновського кургану.В кургані знайдено ряд золотих прикрас та оздоб меча, які зберігаються в Ермітажі. На глибині 2-х м під кам'яними плитами знайдені залізний акінак з окутим золотом руків'ям та вкритими золотою платівкою дерев'яними піхвами, прикрашеною зображеннями фантастичних тварин у передньосхідному стилі, срібні деталі від ассирійського палацевого табурету, золота діадема, 17 масивних золотих платівок з зображенням орла з петлями на звороті, платівки з зображеннями мавп, птахів, бронзова застібка з голівками левів на кінцівках, 40 бронзових наконечників стріл та інше. Прикраси і зброя в скіфо-урартському стилі. Речі не мали слідів вогню.
Глодоський скарб Cвященні шляхи. Так називалася у часи Великої Скіфії територія між сучасним Кіровоградом та річкою Синюхою.Саме тут, в сакральному центрі Великої Скіфії, за свідченнями давньогрецького історика Геродота, було головне святилище скіфів, від якого в усі кінці держави розходилися Священні Шляхи. А в околицях сучасного села Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, біля витоку річки Ексапмеї, стояв гігантський бронзовий казан - символ величі і непереможності Скіфії. Герб Новоукраїнського району Кіровоградської області. Біля селища Глодоси Новоукраїнського району в 60-ті роки ХХ століття місцевим хлопчиком був знайдений один з найбагатших золотих скарбів України Глодоський скарб У музеї історичних коштовностей України, розташованому на території Києво-Печерської лаври, слід обов'язково зупинитися біля вітрини, за склом якої - найцінніші раритети знаменитого «Глодоського скарбу». Скроневі підвіски й нагрудні прикраси, браслети і персні, деталі піхов кинджала й меча, прикраси вузди - і все це золоте й срібне диво було створено майстрами-ювелірами майже півтора тисячоліття тому! В експозиції виставлені дорогоцінні частини скарбу, загалом же він, згідно з описом фахівців, налічує більше двохсот предметів. Серед них майже сто золотих предметів вагою 2,583 кг та сімдесят срібних 1,026 кг. Карта Скіфії Глодоський скарб.
- Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
- Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
- Якими пам’ятками природи багатий рідний край?
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
Дата | Історична подія |
---|---|
Від 1865 року | знову повітовий центр Херсонської губернії |
Ресурси:
- Презентація [1];
- Посилання на власний фотоальбом у Хмарка-КДПУ;
- Блог [2];
- Відео [3];
- Опитування [4];
- Спільний груповий постер.[5]
Сторінка проекту Моє рідне місто або село
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка