Хорова пісенна лірика. Основні жанри та тематика. Творчість Алкмана, Івіка, Аріона, Піндара, Вакхіліда.

Піснеспіви

Осмислюючи образ життя греків, Аристотель прийшов до висновку, що людина є "істота суспільна". Громадяни одного поліса хоча б в обличчя знали одні інших, зібравшись на народні збори, вони обговорювали справи, пліч-о-пліч стояли в бойовому строю і разом проводили святкування, які зазвичай були всенародними.

Жителі Спарти не надто захоплювалися мистецтвами, але пісні і танці любили.

Свята не обходилися без пісень. Греки дуже любили музикувати і співати і мали безліч дитячих, дівочих, чоловічих і жіночих хорів. Богів вони прославляли гімнами, пеани, дифірамбами, а на честь людей співали енкоміі, епінікії, Френ і т. п. Потрібно підкреслити, що саме звідси до нас дійшли ранні тексти хорової лірики. Це піснеспіви на честь богів.

Алкман

Одним із зачинателів хорової лірики вважається жив у Спарті в VII ст. до н. е.. співак Алкман. У цей час з Криту до Спарти переселився Фалет, що приніс з собою до Греції критські танцювальні пісні, там жив і творець пеан і дифірамбів в героїчному стилі Ксенокріт. З їхніх творів нічого не збереглося. Алкман складав пісні і керував чоловічим, жіночим і дівоцьким хорами. Він написав п'ять книг пісень. Від них залишилися фрагменти, серед яких виділяється уривок приблизно із ста рядків з пісні для хору дівчат, присвяченій, мабуть, Артеміді. З цього фрагменту видно, що Алкман використовував два змістовних елемента, що стали в пізнішій хорової ліриці найважливішими: міфологічні деталі й узагальнення роздумів над життєвим досвідом, виражене у сентенціях.

Алкман

Щасливий, хто в радості, Без сліз проводить день (Frg. 37-38).

Вважається, що Алкман заклав основу і для форми хорової лірики: склав строфу, що складається з трьох частин (строфи, антистрофи і епод). Такими симетричними строфами згодом писали всі представники хорової лірики.Для них була робота не тільки в Спарті, а й по всій Греції, тому що богів потрібно було почитати скрізь.Алкман писав переважно:

• піани (гімни богам);
• проомії (вступи до епічних декламацій);
• парфенії (пісні для хорів дівчат);
• гіпофегмати (танцювальні пісні);
• еротики (любовні пісні);
• епіталамії (весільні пісні);
• сколії (застільні пісні);

Найчастіше Алкман використовував гекзаметр та тетраметр; характерна для Алкмана дворядкова система із дактилічного гекзаметра і дактилічного тетраметра отримали назву Алкманової строфи.

Приклад гекзаметра

Завдяки багатству метрики, Алкман став зразком для пізніших поетів, що писали хорову лірику. У Спарті йому встановили пам'ятник і глибоко шанували протягом століть. Поети і вчені олександрійської школи зарахували Алкмана до канону 9-ти ліриків. У новий час широко відомий був тільки «ноктюрн», який був перекладений Ґете. На честь нього встановлено пам'ятник.

Загалом поет полюбляв усе красиве, тому надзвичайно глибоко відчував мальовничість природи. До нас дійшов вірш Алкмана, що зображає спокій поснулої природи:

Сплять усі верховини гірські й стрімчасті скелі,

Всі байраки, всі провалля,

Нори, де плазуни, що їх чорна земля зростила,

Робуче плем'я бджіл, хижий звір у пущі,

Страховищ у глибинах моря сон пройняв,

Крила поскладавши, в вітах поснуло птаство…

(Переклад Г. Кочура)

У Сицилії в VII-VI ст. до н. е.. жив Стесіхор, написав двадцять шість книг співів. Від них збереглися лише фрагменти, які показують, що поет любив урочистий стиль, а матеріал запозичив з епічних поем. Вважається, що його ліричні розповіді були як би щось середнє між епосом і трагедією. Їх назви:

• "Загибель Трої";
• "Повернення";
• "Орестея";
• "Европея";
• "Еріфіла";
• "Кербер";

Івік

Вже в античності була оповита легендами життя поета Івік, що походив із Регія в Південній Італії. Тепер дуже відомий став знаменитим завдяки Ф. Шиллеру розповідь про те, що Івік був убитий розбійниками, але цього ніхто не бачив, крім пролітаючих журавлів. Вмираючий поет попросив журавлів помститися лиходіям. Через деякий час вбивці сиділи в театрі, і над глядачами пролетіла зграя журавлів. Один з убивць штовхнув іншого: "Дивись, месники за Івіка!" Обидва весело розсміялися, але в людей, які знали, що поет був убитий, така поведінка викликала підозру, і вбивці були покарані.

Олександрійські вчені II -III ст. до н. е. . зібрали твори Івіка в сім книг, які, на відміну від текстів інших ліриків, не мали назв, а були просто пронумеровані. До 1920х років усі збережені тексти Ібіка були лише два фрагменти (7 і 13 рядків) і близько п'ятдесят рядків, розкиданих по античних коментарях. У наш час в Єгипті (а саме Ель-Бахнаса, що в давнину мав назву Оксірінхе) були виявлені папіруси, які містять фрагменти текстів, що, як зараз вважається, входили до олександрійської збірки. Збережені фрагменти налічують 40 віршів і містять зразки монодичної та хорової лірики. Для ранньої поезії Івіка, ймовірно під впливом Стесіхора, характерна розповідь з області міфології (при цьому поет часто модифікує первісну легенду, знижуючи героїчний тон). Потрапивши на Самос, Івік звертається до більш легкої любовної поезії, і саме цей жанр прославив його в античності. Головною темою творчості Ібіка в цей період стала любов до красивих хлопчиків і дівчаток. Як припускають, ці пісні могли виконуватися хорами хлопчиків на змаганнях краси (які проводилися наприклад на о. Лесбос). Івік виступає сполучною ланкою між західною і східною грецькою поезією. Він писав на дорійскому діалекті і використовував розміри, що виникли в дорййскій школі, в той же час по тону і змісту твори Івіка дуже близькі до еолійської школи. Тексти Івіка - це складна суміш «публічного» хорового стилю Стесіхора і «приватного» сольного стилю Сапфо та Алкея. Сучасні дослідники припускають, що твори Ібіка могли виконуватися як хором, так і солістом під звичайний акомпанемент струнного інструменту, і що взагалі всі праці Івіка були власне монодичними. У той же час Івік будує свої твори на основі розробленої Стесіхором тріади: строфа - антистрофа - епод - і слідує моделі так тісно що навіть його сучасники з великими зусиллями розрізняли стилі цих двох поетів. Деякі дослідники вважають образи Ібіка хаотичними, однак виправдовують цю хаотичність як художню особливість стилю поета, а сам стиль називають «витонченим і пристрасним».

Могутній Зевс, який згадується у творі Івіка

Переклади

На жаль, українських доцільних перекладів вірші Ібіка ще не мають. На російську мову поета античності перекладали В. Вересаєв, Г. Церетелі, В. Іванов, Н. Казанський та М. Гаспаров.

Первым, молвят, был Зевсу Геракл поборник

Вместе с сильной духом Палладой-девой,

Наилучшего дщерью. Ее же один рождал он:

Всколебалось темя у бога...

Переклад Н. Казанського

(Ее же один рождал он... — поява Афіни з голови Зевса)

О Евриал, Харит лучезарных ветвь,

Ты, о питомец Муз пышнокудрых! Кипридою

И нежною Пейфо ты

Под розами вскормлен, цветущими пышно.

Эрос влажномерцающим взглядом очей

Своих черных глядит из-под век на меня

И чарами разными в сети Киприды

Крепкие вновь меня ввергает.

Дрожу и боюсь я прихода его.

Так на бегах отличившийся конь неохотно под старость

С колесницами быстрыми на состязанье идет.

Переклад В. Вересаєва

Из-под сумрачных вежд вот опять на меня

Влажным оком своим загляделся Эрот.

Этот взгляд у него полон чар и огня.

В сеть Киприды меня он насильно влечет.

Я дрожу, лишь почую его пред собой:

Точно конь призовой оробеет, дрожит

Под ярмом скаковым в колеснице лихой,

Когда станет уж стар и несмело бежит.

Переклад М. Гаспарова