Відмінності між версіями «Спрединг літосферних плит»
(→Результати проекту) |
(→Ідея проекту) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
=='''''<font color='red' size=6>Спрединг Літосферних плит</font>'''''== | =='''''<font color='red' size=6>Спрединг Літосферних плит</font>'''''== | ||
==Ідея проекту== | ==Ідея проекту== | ||
| − | Детальне вивчення | + | Детальне вивчення спркдингу лытосферних плит |
Автор проекту [http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Вернигора Анатолій] | Автор проекту [http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Вернигора Анатолій] | ||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
[http://ua-referat.com/Спрединг Літосферних плит]- готові розробки рефератів по темі проекту | [http://ua-referat.com/Спрединг Літосферних плит]- готові розробки рефератів по темі проекту | ||
| − | |||
==Результати проекту== | ==Результати проекту== | ||
Версія за 11:53, 5 червня 2013
Спрединг Літосферних плит
Ідея проекту
Детальне вивчення спркдингу лытосферних плит Автор проекту Анатолій
Інтернет ресурси проекту
[1]-більш цікава та доступна інформація по темі Спрединг літосферних плит,
Літосферних плит- готові розробки рефератів по темі проекту
Результати проекту
1. Нова́ глоба́льна текто́ніка -Нова́ глоба́льна текто́ніка (Текто́ніка літосфе́рних плит) (рос. новая глобальная тектоника,англ. new global tectonics, нім. neue globale Tektonik f (Tektonik f der Lithosphärenplatten) — робоча тектонічна гіпотеза, згідно з якою літосфера розбита на великі плити, які рухаються по астеносфері в горизонтальному напрямку. Біля серединно-океанічних хребтів літосферні плити нарощуються за рахунок речовини, яка піднімається з надр, і розходяться в сторони (спрединг). У глибоководних жолобах одна плита находить на іншу і поглинається мантією (субдукція). Там, де плити зіштовхуються між собою, виникає складчаста споруда (колізія). Н.г.т. — сучасний варіант гіпотези мобілізму.
2.Основні положення Сейсмічні пояси є зонами, де відбуваються диференціальні рухи жорстких (непластичних) плит.
Первинна реологічна стратифікація верхньої мантії і кори з їх розділенням на літосферу і астеносферу визначає механічну поведінку верхніх шарів Землі.
Більша частина механічної енергії вивільняється в межах декількох вузьких сейсмічних поясів, а решта енергії — при епейрогенічних рухах.
Переміщення жорстких (непластичних) тіл на поверхні Землі обмежені суворими геометричними умовами.
З вищенаведених основних положень вивливають такі наслідки:
а) Розділ на плити не повязаний з розділом на океани і материки, позаяк сейсмічні пояси загалом не збігаються з границями між материками і океанами, за виключенням Тихоокеанської плити.
б) Відносні рухи охоплюють мозаїчну систему плит і нема жодних підстав вважати, що якась одна границя плити є нерухомою в існуючій системі координат. Відповідно, для геологічних задач можна точно вимірювати лише відносні рухи плит.
в) Великі переміщення плит завжди приурочені до одних і тих самих послаблених зон, тому не існує простого методу, який би зв'язував тектонічні напруги всередині плит з їх взаємними преміщеннями[3].
Хоча тектоніка плит містить у собі поняття про рух материків, це не те ж саме, що гіпотеза дрейфу материків, запропонована на початку ХХ століття. Ця гіпотеза була відкинута геологами з-за деяких експериментальних і теоретичних непогодженостей. Теорія прийнята зараз корінним чином відрізняється від колишньої.
