Відмінності між версіями «Геологічна історія Місяця»

Версія за 08:07, 3 червня 2013

Геологічна історія Місяця

Ідея проекту

Розповісти про історію супутника Землі

Автор проекту

Валерія Раскосова

Результати проекту

Геологічна історія місяця

Місячні "океани" і "моря"

Темні ділянки поверхні, які ми можемо бачити з Землі на поверхні Місяця, ми називаємо «океанами» і «морями». Такі назви прийшли із давнини, коли древні астрономи думали, що Місяць має моря і океани, також як і Земля. Насправді ці темні ділянки поверхні Місяця сформувалися в результаті вивержень вулканів і вони заповнені базальтом, який темніший, ніж навколишні його породи.

Неозброєним оком на місячному диску видно ці темні утворення. У них немає ні краплі води, і вони складаються з базальтів. 3-4.5 мільярдів років тому на поверхню Місяця вилилася лава і, затвердівши, утворила темні моря. Вони покривають 16% площі місячної поверхні і розташовані на видимій стороні Місяця. Найбільші місячні моря - Море Дощів, Океан Бур, Море Ясності, Море Спокою, Море Родючості і Море Криз. Море Криз добре видно неозброєним оком, як окрему темну овальну пляму праворуч від основного морського басейну. Структуру місячних морів і променеві системи кратерів можна вивчати в сильний бінокль або телескоп з невеликим збільшенням в повний місяць, тому що в цей час моря особливо контрастні. Місячні гори і плато На Місяці присутні кілька гірських ланцюгів і плато. Вони відрізняються від місячних «океанів» більш світлим забарвленням. Місячні гори, на відміну від гір на Землі, формувалися в результаті зіткнень гігантських метеоритів з поверхнею, а не в результаті тектонічних процесів.

Найвища гора на Місяці Гюйгенс має висоту 11 500 метрів. З її вершини можна помилуватися великою рівниною, що складається із застиглої лави, — морем Дощів, що теж стало результатом падіння астероїда. Непоганий пункт призначення для космічних туристів майбутнього. місячні кратери

Місячні кратери

На поверхні Місяця ми можемо спостерігати свідоцтва бомбардування його поверхні астероїдами, кометами і метеоритами. Існує близько півмільйона кратерів розміром більше 1 км. Через відсутність на Місяці атмосфери, води і значних геологічних процесів місячні кратери фактично не піддавалися змінам і навіть древні кратери збереглися на місячній поверхні. Кратери носять імена видатних учених. Серед них одинадцять імен належать українцям. Кратерів на видимому із Землі боці налічується близько З0 000. Найбільші серед них - кратер Клавій з діаметром 235 км і Гримальді - 200 км. На фотографіях з космічних апаратів кратерів з діаметром від 60 см налічується більше 200 000. Біля деяких кратерів добре видно яскраві промені, де речовина відбиває до 20 % падаючого на неї світла. Найвідоміші серед таких кратерів -Тіхо і Коперник. У деяких кратерах є центральні гірки. Більшість кратерів на Місяці мають метеоритне походження.

Місячний реголіт

Поверхня Місяця вкрита шаром породи, подрібненої до пилоподібного стану в результаті бомбардування метеоритами протягом мільйонів років. Ця порода називається реголіт. За товщиною шар реголіту варіюється від 3 метрів в районах місячних «океанів» до 20 м на місячних плато.