Відмінності між версіями «Користувач:Олеся Лобас»
(→Про себе) |
(→Мої інтереси) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
== Мої інтереси == | == Мої інтереси == | ||
| − | + | Люблю читати книги, слухати музику, захоплююся художнім фото та пишу вірші. | |
| + | |||
| + | Коли згаса надії вогник в серці, | ||
| + | Коли душа нічого не чекає | ||
| + | Вмирають душі. Серце хоч і б’ється | ||
| + | Душа вмирає. Вогника немає. | ||
| + | |||
| + | 80 їм… голови вже сиві… | ||
| + | Життя вже їх немало покидало. | ||
| + | Як кажуть: «У житті – на довгій ниві» | ||
| + | Ніколи ти не знаєш, що чекає. | ||
| + | |||
| + | На їхній стежці-долі було всяке: | ||
| + | Страждань багато і багато муки. | ||
| + | Та не здолало горе їх ніяке! | ||
| + | У них уже повиростали внуки… | ||
| + | |||
| + | Не зоглянулись, як уже і сиві. | ||
| + | Куди ж все ділось? Пам'ять все тримає. | ||
| + | Немов учора бігали у зливі. | ||
| + | Немов учора. Та уже немає. | ||
| + | |||
| + | А серце все тримає світлі миті: | ||
| + | Кохання перше, ті щасливі очі; | ||
| + | І перші сльози, за любов пролиті; | ||
| + | І ті щасливі березневі ночі. | ||
| + | |||
| + | І те прощання через юну дурість, | ||
| + | Коли за гордість віддавали щастя. | ||
| + | Тих молодих очей важку похмурість | ||
| + | Лише за думку, що колись прощаться. | ||
| + | |||
| + | Було все справжнє. Серце в грудях грало! | ||
| + | Світились очі, наче самоцвіти! | ||
| + | Але ж недовго щастя те тривало… | ||
| + | Прийшла образа й гордість ніде діти. | ||
| + | |||
| + | І більш не бачились, життя забрало в вир: | ||
| + | Нові знайомі, друзі, потім сім’ї… | ||
| + | Але ж минуле – вічний поводир, | ||
| + | Зірками долі вписує в сузір’ї. | ||
| + | |||
| + | Але і досі тьохкає у грудях! | ||
| + | Але і досі в серці стає тісно! | ||
| + | Такого, як було уже не буде! | ||
| + | Бо то була найперша серця пісня. | ||
| + | |||
| + | І от пройшли роки, вони змінились, | ||
| + | І не впізнати їх тіла старечі. | ||
| + | Але ж їх душі молоді лишились, | ||
| + | А у очах іскринки, як в малечі. | ||
| + | |||
| + | Життя проте дало про себе знати: | ||
| + | Рубців багато в пам’яті лишило. | ||
| + | Вони готові все в житті віддати, | ||
| + | Востаннє щоб сказать собі: «Щасливі!» | ||
| + | |||
| + | Час не убив любов. Роки лиш шліфували | ||
| + | Всі грані почуття того, що в серці. | ||
| + | І де б дороги їхні не бували, | ||
| + | Там не було того, що щастям зветься. | ||
| + | |||
| + | І ось зустрілися до болю рідні очі, | ||
| + | В душі прокинулися спогади, що спали. | ||
| + | І рана їхня більш не кровоточить: | ||
| + | Вони згадали те, що в серці мали. | ||
| + | |||
| + | Вони діждали! Дожили! Зустрілись! | ||
| + | Забились разом два стражденних серця. | ||
| + | Хоча з незгодою давно уже змирились, | ||
| + | Нарешті бачать спокій в двох озерцях. | ||
| + | |||
| + | Олеся Лобас | ||
| + | 30.09.2012 | ||
== Проекти в яких беру участь == | == Проекти в яких беру участь == | ||
Версія за 12:12, 15 березня 2013
Коротка біографія
Лобас Олеся Олегівна, народилася 5 червня 1995 року у місті Житомир. Закінчила 9 класів гуманітарної гімназії №5 міста Коростишевау 2010 році, після чого вступила у ВКНЗ "Коростишівський педагогічний коледж імені І. Я. Франка" Житомирської обласної ради, у 2012 році вступила до КДПУ імені В. Винниченка
Мої інтереси
Люблю читати книги, слухати музику, захоплююся художнім фото та пишу вірші.
Коли згаса надії вогник в серці,
Коли душа нічого не чекає
Вмирають душі. Серце хоч і б’ється
Душа вмирає. Вогника немає.
80 їм… голови вже сиві… Життя вже їх немало покидало. Як кажуть: «У житті – на довгій ниві» Ніколи ти не знаєш, що чекає.
На їхній стежці-долі було всяке: Страждань багато і багато муки. Та не здолало горе їх ніяке! У них уже повиростали внуки…
Не зоглянулись, як уже і сиві. Куди ж все ділось? Пам'ять все тримає. Немов учора бігали у зливі. Немов учора. Та уже немає.
А серце все тримає світлі миті: Кохання перше, ті щасливі очі; І перші сльози, за любов пролиті; І ті щасливі березневі ночі.
І те прощання через юну дурість, Коли за гордість віддавали щастя. Тих молодих очей важку похмурість Лише за думку, що колись прощаться.
Було все справжнє. Серце в грудях грало! Світились очі, наче самоцвіти! Але ж недовго щастя те тривало… Прийшла образа й гордість ніде діти.
І більш не бачились, життя забрало в вир: Нові знайомі, друзі, потім сім’ї… Але ж минуле – вічний поводир, Зірками долі вписує в сузір’ї.
Але і досі тьохкає у грудях! Але і досі в серці стає тісно! Такого, як було уже не буде! Бо то була найперша серця пісня.
І от пройшли роки, вони змінились, І не впізнати їх тіла старечі. Але ж їх душі молоді лишились, А у очах іскринки, як в малечі.
Життя проте дало про себе знати: Рубців багато в пам’яті лишило. Вони готові все в житті віддати, Востаннє щоб сказать собі: «Щасливі!»
Час не убив любов. Роки лиш шліфували Всі грані почуття того, що в серці. І де б дороги їхні не бували, Там не було того, що щастям зветься.
І ось зустрілися до болю рідні очі, В душі прокинулися спогади, що спали. І рана їхня більш не кровоточить: Вони згадали те, що в серці мали.
Вони діждали! Дожили! Зустрілись! Забились разом два стражденних серця. Хоча з незгодою давно уже змирились, Нарешті бачать спокій в двох озерцях.
Олеся Лобас 30.09.2012
Проекти в яких беру участь
- Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури (факультет іноземних мов)
- 104 група, факультет іноземних мов 2012-2013 н.р.
Мої роботи
В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.
