Відмінності між версіями «Sdfgsdhgfjmghy»
| Рядок 76: | Рядок 76: | ||
Латвія — et («пов»), запозичення з англійської , | Латвія — et («пов»), запозичення з англійської , | ||
Литва — eta («ця»), запозичення з англійської з литовської морфеми в кінці . | Литва — eta («ця»), запозичення з англійської з литовської морфеми в кінці . | ||
| + | |||
| + | Історія використання символа @ та його назви в різних країнах | ||
| + | @ — лігатура, що означає «at». | ||
| + | |||
| + | Офіційна назва — «комерційне ет». В Україні цей символ називають «равликом», «песиком», «собакою» або «вухом». | ||
| + | |||
| + | Код в Юнікоді 0040 (64 в десятковій системі числення) | ||
| + | Походження | ||
| + | |||
| + | Історія знаку @ бере початок, нібито, ще в середньовіччя, коли ченці — хранителі стародавніх знань і рукописів — перекладали й переписували трактати — також і написані латиною. У латині вживається прислівник «ad», що в перекладі на сучасну англійську означає «at» («на», «в», «до») — і вказує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, що використовувався ченцями, буква «d» мала невеликий «хвостик», що робило її схожою на цифру «6» в дзеркальному відображенні. Так «ad» досить швидко перетворилося на @. | ||
| + | |||
| + | Завдяки дослідженням італійського дослідника Джорджіо стабільний у архівах Інституту економічної історії міста Прато поблизу Флоренції виявлено документ, де вперше в письмовому вигляді трапляється цей знак. Документ виявився датованим 1536 роком листом флорентійського торговця, в якому йшлося про три прибулі до Іспанії торгові кораблі. У складі їх вантажу фігурували ємності з вином, позначені символом «@». | ||
| + | |||
| + | Американський вчений Бертольд Уллман висунув припущення, що знак @ винайшли середньовічні ченці, щоб скоротити латинське слово «ad», що означає «на», «в», «стосовно» тощо | ||
| + | |||
| + | У XV столітті @ з'являється знову. Іспанські купці використовували цей знак як скорочене найменування міри ваги — «arroba» (це приблизно 11,52 кг або 25.40 фунтів). Цікаво, що цей захід використовувався для позначення ваги худоби і вина. | ||
| + | |||
| + | В епоху відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів і так далі) @ незмінно трапляється в бухгалтерських звітах. Так «равлик», разом з $, #, % і іншими «рахівницькими» знаками з майже забутою семантикою перекочувала на клавіатуру. | ||
| + | |||
| + | Сучасна офіційна назва цього символу «комерційне at» бере початок з рахунків, де він використовувався в таких контекстах: 7 widgets @ $ 2 each = $ 14, що перекладається як 7 шт. по 2 дол = 14 дол. Оскільки цей символ застосовувався в бізнесі, його розмістили на клавіатурах друкарських машинок. Він був присутній вже на перших в історії друкарських машинках «Ундервуд», випущених 1885 року. | ||
| + | |||
| + | «Равлик» мирно чекав своєї зоряної години, поки на нього випадково не впав погляд Рея Томлінсона (Ray Tomlinson), дослідника з американської компанії BBN Technology. | ||
| + | |||
| + | Тут потрібно відволіктися і сказати кілька слів про те, чим займався Томлінсон і чому його вважають не лише винахідником електронної пошти, але і власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не є. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, у кінці 60-х стала однією з учасниць проекту ARPANet — мережі комп'ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету — який вівся за замовленням міністерства оборони США. | ||
| + | |||
| + | В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і одержувач користувалися одним комп'ютером. Найшвидший модем працював тоді в двісті разів повільніше сучасного стандартного, який «вантажить» із швидкістю 56,6 Кбіт/сек. | ||
| + | |||
| + | Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скринька була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що користувачі не могли виправити текст, — тільки додати. В операції використовувалися дві програми — SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання. | ||
| + | |||
| + | Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 рядків коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений комп'ютер. Перше послання Томлінсоном було відправлено з одного комп'ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії. | ||
| + | |||
| + | На «перегонку» файлу і експерименти у Томлінсону пішло півроку, перш ніж він відправив послання зі своєї лабораторії на комп'ютер, який був дійсно, віддаленим. | ||
| + | |||
| + | Можливо, другим комп'ютером був один із тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природньо, про подію не повідомляли диктори CNN і жодних презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до «прамережі». | ||
| + | |||
| + | Томлінсон використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і одного прекрасного дня він кинув на неї погляд у пошуках значка, що, по-перше, не міг би трапитись ані в жодному імені або назві і що, по-друге, міг би відокремити ім'я користувача від імені комп'ютера. Це мав бути універсальний алгоритм: ім'я — знак — місце. | ||
| + | |||
| + | Окрім букв і цифр на клавіатурі були й пунктуаційні знаки, серед яких затесався і «равлик». У ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду ліворуч. | ||
| + | |||
| + | @ був найвірнішим рішенням алгоритму. Як пізніше говорив сам Томлінсон, якому протягом усього життя дошкуляли журналісти, це був єдино можливий вибір[Джерело?]. | ||
| + | |||
| + | Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп'ютерна революція — ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з'явилися перші веб-браузери. @ полюбилася користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак. | ||
| + | Іменування знака в різних країнах | ||
| + | |||
| + | Україна — равлик, песик, мавпочка, слимачок та вухо , | ||
| + | Угорщина — черв'як , | ||
| + | Росія — собака , | ||
| + | Швеція — булочка з корицею.[Джерело?] , | ||
| + | Корея — равлик , | ||
| + | Болгарія — «кльомба» або «маймунско а» (мавпа А) , | ||
| + | Нідерланди — «apenstaartje» (мавпячий хвостик) , | ||
| + | Ізраїль — «штрудель» (вир) , | ||
| + | Іспанія — як і міра ваги «arroba» , | ||
| + | Франція — та ж міра ваги «arrobase» , | ||
| + | Португалія — та ж міра ваги «arrobase» , | ||
| + | Німеччина, Польща — мавпячий хвіст, мавпяче вухо, скріпка, мавпа , | ||
| + | Італія — «chiocciola» (равлик) , | ||
| + | Данія, Норвегія, Швеція — «snabel-a» (рило а) або слонячий хобот (а з хоботом) , | ||
| + | Чехія, Словаччина — Рольмопс (оселедець під маринадом) , | ||
| + | Америка — кішка , | ||
| + | Китай, Тайвань — мишеня , | ||
| + | Туреччина — трояндочка , | ||
| + | Сербія — «пришелепкуватий A» або «мајмун» (мавпа) , | ||
| + | В'єтнам — «скарлючені A» , | ||
| + | Польща, Хрватія, Голландія, Румунія, Словенія — «malpa» (мавпа) , | ||
| + | Фінляндія — котячий хвіст, «спляча кішечка» , | ||
| + | Греція — мало макаронів , | ||
| + | Угорщина — черв'як, кліщ , | ||
| + | Латвія — et («пов»), запозичення з англійської , | ||
| + | Литва — eta («ця»), запозичення з англійської з литовської морфеми в кінці . | ||
| + | --[[Користувач:Шарпар Анастасія|Шарпар Анастасія]] 09:59, 1 березня 2013 (EET) | ||
Версія за 09:59, 1 березня 2013
Про себе
...... Мене звати Шарпар Анастасія,зараз навчаюсь у КДПУ ім. Винниченка на фізико-математичному факультеті.
Мої інтереси
... Люблю слухати хорошу музику, гуляти та багато іншого..
Мої проекти
Історія використання символа @ та його назви в різних країнах @ — лігатура, що означає «at».
Офіційна назва — «комерційне ет». В Україні цей символ називають «равликом», «песиком», «собакою» або «вухом».
Код в Юнікоді 0040 (64 в десятковій системі числення) Походження
Історія знаку @ бере початок, нібито, ще в середньовіччя, коли ченці — хранителі стародавніх знань і рукописів — перекладали й переписували трактати — також і написані латиною. У латині вживається прислівник «ad», що в перекладі на сучасну англійську означає «at» («на», «в», «до») — і вказує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, що використовувався ченцями, буква «d» мала невеликий «хвостик», що робило її схожою на цифру «6» в дзеркальному відображенні. Так «ad» досить швидко перетворилося на @.
Завдяки дослідженням італійського дослідника Джорджіо стабільний у архівах Інституту економічної історії міста Прато поблизу Флоренції виявлено документ, де вперше в письмовому вигляді трапляється цей знак. Документ виявився датованим 1536 роком листом флорентійського торговця, в якому йшлося про три прибулі до Іспанії торгові кораблі. У складі їх вантажу фігурували ємності з вином, позначені символом «@».
Американський вчений Бертольд Уллман висунув припущення, що знак @ винайшли середньовічні ченці, щоб скоротити латинське слово «ad», що означає «на», «в», «стосовно» тощо
У XV столітті @ з'являється знову. Іспанські купці використовували цей знак як скорочене найменування міри ваги — «arroba» (це приблизно 11,52 кг або 25.40 фунтів). Цікаво, що цей захід використовувався для позначення ваги худоби і вина.
В епоху відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів і так далі) @ незмінно трапляється в бухгалтерських звітах. Так «равлик», разом з $, #, % і іншими «рахівницькими» знаками з майже забутою семантикою перекочувала на клавіатуру.
Сучасна офіційна назва цього символу «комерційне at» бере початок з рахунків, де він використовувався в таких контекстах: 7 widgets @ $ 2 each = $ 14, що перекладається як 7 шт. по 2 дол = 14 дол. Оскільки цей символ застосовувався в бізнесі, його розмістили на клавіатурах друкарських машинок. Він був присутній вже на перших в історії друкарських машинках «Ундервуд», випущених 1885 року.
«Равлик» мирно чекав своєї зоряної години, поки на нього випадково не впав погляд Рея Томлінсона (Ray Tomlinson), дослідника з американської компанії BBN Technology.
Тут потрібно відволіктися і сказати кілька слів про те, чим займався Томлінсон і чому його вважають не лише винахідником електронної пошти, але і власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не є. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, у кінці 60-х стала однією з учасниць проекту ARPANet — мережі комп'ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету — який вівся за замовленням міністерства оборони США.
В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і одержувач користувалися одним комп'ютером. Найшвидший модем працював тоді в двісті разів повільніше сучасного стандартного, який «вантажить» із швидкістю 56,6 Кбіт/сек.
Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скринька була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що користувачі не могли виправити текст, — тільки додати. В операції використовувалися дві програми — SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання.
Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 рядків коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений комп'ютер. Перше послання Томлінсоном було відправлено з одного комп'ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії.
На «перегонку» файлу і експерименти у Томлінсону пішло півроку, перш ніж він відправив послання зі своєї лабораторії на комп'ютер, який був дійсно, віддаленим.
Можливо, другим комп'ютером був один із тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природньо, про подію не повідомляли диктори CNN і жодних презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до «прамережі».
Томлінсон використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і одного прекрасного дня він кинув на неї погляд у пошуках значка, що, по-перше, не міг би трапитись ані в жодному імені або назві і що, по-друге, міг би відокремити ім'я користувача від імені комп'ютера. Це мав бути універсальний алгоритм: ім'я — знак — місце.
Окрім букв і цифр на клавіатурі були й пунктуаційні знаки, серед яких затесався і «равлик». У ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду ліворуч.
@ був найвірнішим рішенням алгоритму. Як пізніше говорив сам Томлінсон, якому протягом усього життя дошкуляли журналісти, це був єдино можливий вибір[Джерело?].
Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп'ютерна революція — ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з'явилися перші веб-браузери. @ полюбилася користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак. Іменування знака в різних країнах
Україна — равлик, песик, мавпочка, слимачок та вухо , Угорщина — черв'як , Росія — собака , Швеція — булочка з корицею.[Джерело?] , Корея — равлик , Болгарія — «кльомба» або «маймунско а» (мавпа А) , Нідерланди — «apenstaartje» (мавпячий хвостик) , Ізраїль — «штрудель» (вир) , Іспанія — як і міра ваги «arroba» , Франція — та ж міра ваги «arrobase» , Португалія — та ж міра ваги «arrobase» , Німеччина, Польща — мавпячий хвіст, мавпяче вухо, скріпка, мавпа , Італія — «chiocciola» (равлик) , Данія, Норвегія, Швеція — «snabel-a» (рило а) або слонячий хобот (а з хоботом) , Чехія, Словаччина — Рольмопс (оселедець під маринадом) , Америка — кішка , Китай, Тайвань — мишеня , Туреччина — трояндочка , Сербія — «пришелепкуватий A» або «мајмун» (мавпа) , В'єтнам — «скарлючені A» , Польща, Хрватія, Голландія, Румунія, Словенія — «malpa» (мавпа) , Фінляндія — котячий хвіст, «спляча кішечка» , Греція — мало макаронів , Угорщина — черв'як, кліщ , Латвія — et («пов»), запозичення з англійської , Литва — eta («ця»), запозичення з англійської з литовської морфеми в кінці .
Історія використання символа @ та його назви в різних країнах @ — лігатура, що означає «at».
Офіційна назва — «комерційне ет». В Україні цей символ називають «равликом», «песиком», «собакою» або «вухом».
Код в Юнікоді 0040 (64 в десятковій системі числення) Походження
Історія знаку @ бере початок, нібито, ще в середньовіччя, коли ченці — хранителі стародавніх знань і рукописів — перекладали й переписували трактати — також і написані латиною. У латині вживається прислівник «ad», що в перекладі на сучасну англійську означає «at» («на», «в», «до») — і вказує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, що використовувався ченцями, буква «d» мала невеликий «хвостик», що робило її схожою на цифру «6» в дзеркальному відображенні. Так «ad» досить швидко перетворилося на @.
Завдяки дослідженням італійського дослідника Джорджіо стабільний у архівах Інституту економічної історії міста Прато поблизу Флоренції виявлено документ, де вперше в письмовому вигляді трапляється цей знак. Документ виявився датованим 1536 роком листом флорентійського торговця, в якому йшлося про три прибулі до Іспанії торгові кораблі. У складі їх вантажу фігурували ємності з вином, позначені символом «@».
Американський вчений Бертольд Уллман висунув припущення, що знак @ винайшли середньовічні ченці, щоб скоротити латинське слово «ad», що означає «на», «в», «стосовно» тощо
У XV столітті @ з'являється знову. Іспанські купці використовували цей знак як скорочене найменування міри ваги — «arroba» (це приблизно 11,52 кг або 25.40 фунтів). Цікаво, що цей захід використовувався для позначення ваги худоби і вина.
В епоху відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів і так далі) @ незмінно трапляється в бухгалтерських звітах. Так «равлик», разом з $, #, % і іншими «рахівницькими» знаками з майже забутою семантикою перекочувала на клавіатуру.
Сучасна офіційна назва цього символу «комерційне at» бере початок з рахунків, де він використовувався в таких контекстах: 7 widgets @ $ 2 each = $ 14, що перекладається як 7 шт. по 2 дол = 14 дол. Оскільки цей символ застосовувався в бізнесі, його розмістили на клавіатурах друкарських машинок. Він був присутній вже на перших в історії друкарських машинках «Ундервуд», випущених 1885 року.
«Равлик» мирно чекав своєї зоряної години, поки на нього випадково не впав погляд Рея Томлінсона (Ray Tomlinson), дослідника з американської компанії BBN Technology.
Тут потрібно відволіктися і сказати кілька слів про те, чим займався Томлінсон і чому його вважають не лише винахідником електронної пошти, але і власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не є. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, у кінці 60-х стала однією з учасниць проекту ARPANet — мережі комп'ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету — який вівся за замовленням міністерства оборони США.
В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і одержувач користувалися одним комп'ютером. Найшвидший модем працював тоді в двісті разів повільніше сучасного стандартного, який «вантажить» із швидкістю 56,6 Кбіт/сек.
Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скринька була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що користувачі не могли виправити текст, — тільки додати. В операції використовувалися дві програми — SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання.
Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 рядків коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений комп'ютер. Перше послання Томлінсоном було відправлено з одного комп'ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії.
На «перегонку» файлу і експерименти у Томлінсону пішло півроку, перш ніж він відправив послання зі своєї лабораторії на комп'ютер, який був дійсно, віддаленим.
Можливо, другим комп'ютером був один із тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природньо, про подію не повідомляли диктори CNN і жодних презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до «прамережі».
Томлінсон використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і одного прекрасного дня він кинув на неї погляд у пошуках значка, що, по-перше, не міг би трапитись ані в жодному імені або назві і що, по-друге, міг би відокремити ім'я користувача від імені комп'ютера. Це мав бути універсальний алгоритм: ім'я — знак — місце.
Окрім букв і цифр на клавіатурі були й пунктуаційні знаки, серед яких затесався і «равлик». У ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду ліворуч.
@ був найвірнішим рішенням алгоритму. Як пізніше говорив сам Томлінсон, якому протягом усього життя дошкуляли журналісти, це був єдино можливий вибір[Джерело?].
Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп'ютерна революція — ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з'явилися перші веб-браузери. @ полюбилася користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак. Іменування знака в різних країнах
Україна — равлик, песик, мавпочка, слимачок та вухо , Угорщина — черв'як , Росія — собака , Швеція — булочка з корицею.[Джерело?] , Корея — равлик , Болгарія — «кльомба» або «маймунско а» (мавпа А) , Нідерланди — «apenstaartje» (мавпячий хвостик) , Ізраїль — «штрудель» (вир) , Іспанія — як і міра ваги «arroba» , Франція — та ж міра ваги «arrobase» , Португалія — та ж міра ваги «arrobase» , Німеччина, Польща — мавпячий хвіст, мавпяче вухо, скріпка, мавпа , Італія — «chiocciola» (равлик) , Данія, Норвегія, Швеція — «snabel-a» (рило а) або слонячий хобот (а з хоботом) , Чехія, Словаччина — Рольмопс (оселедець під маринадом) , Америка — кішка , Китай, Тайвань — мишеня , Туреччина — трояндочка , Сербія — «пришелепкуватий A» або «мајмун» (мавпа) , В'єтнам — «скарлючені A» , Польща, Хрватія, Голландія, Румунія, Словенія — «malpa» (мавпа) , Фінляндія — котячий хвіст, «спляча кішечка» , Греція — мало макаронів , Угорщина — черв'як, кліщ , Латвія — et («пов»), запозичення з англійської , Литва — eta («ця»), запозичення з англійської з литовської морфеми в кінці .
--Шарпар Анастасія 09:59, 1 березня 2013 (EET)
