Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ІУЛ:"Образ Ярославни в контексті долі жінки за тривалих міжкнязівських воєн" - 11 група ФФЖ, 2012»

Версія за 14:44, 26 грудня 2012

' Образ Ярославни в Слові о полку Ігореві==

Ідея проекту

Створюючи даний проект, я ставила собі за мету ще раз закріпити знання з ІУЛ ,підготуватися до модульної контрольної роботи та ознайомити читачів з науковим матеріалом.

Автор проекту

Цвілюк Юлія

Матеріали проекту

«Слово о полку Ігоревім» оповідає про військові події, точніше — про князя Ігоря на половців. Як і навіщо може бути введений жіночий образ про військові події? Неуважний читач скаже, що він тут ні до чого... Але при першому уважному прочитанні «Слова...» ми одразу ж розуміємо, що образ Ярославни, дружини князя Ігоря, не просто доречний у цьому творі, але без нього ніби й не можна обійтися, бо він є справжньою окрасою цього твору.

Ярославна уособлює собою жіночність, вірність і красу, — красу як зовнішнішню так і духовну. Вона чекає на свого чоловіка з походу, переймається його долею і сумує за ним. Вона звертається до вітру, сонця, природи, щоб вони допомогли йому. Дорікає вітрові, який носить полем бою ворожі стріли... І відбувається диво! Сила кохання підкоряє собі сили природи, і птахи, ліси і води допомагають Ігореві повернутися з ворожого половецького полону... Мені здається, що описані у «Слові...» події — не лише красива казка, а й повчальна метафора, що вчить нас вірити у силу справжнього почуття, бо кохання і справді ладне творити дива, якщо вірити в диво...

Читаючи «Слово о полку Ігоревім», а саме — плач Ярославни, зауважим, що Ярославна переймається не тільки долею свого лада, а й долею його війська, своєї землі. У цьому справжня сила духу, справжній патріотизм — у найтяжчі хвилини життя піклуватися не лише про себе, а й про свою країну... Хоча, напевно, це не важко для людини, яка не усвідомлює свого щастя без щастя своєї країни. Нам, сучасним людям, егоїстичним та зануреним у власні справи, варто було б повчитися у Ярославни такого почуття патріотизму, що йде від серця, що такий далекий від награного патріотизму багатьох наших сучасників... Так, Ярославна — полум'яна патріотка, але вона, перш за все, закохана жінка, вірна і чуйна, водночас сильна духом і рішуча. Мабуть, так само, як її чоловік Ігор?

Образ Ярославни не може лишити байдужим. Він торкає душу читача, кожного чимось своїм — красою, вірністю, палкістю любові до своєї землі... Можливо, саме тому образ Ярославни багато разів був оспіваний і переосмислений в творах української літератури. Т. Шевченко створив відомий нам поетичний шедевр — «Плач Ярославни», який неможливо читати без сліз, принаймні коли читаєш його вперше. Письменники XX століття також зверталися до цього образу. Ярославна дивиться на нас зі сторінок творів П. Тичини, А. Малишка. Мабуть, поети-учасники Другої світової війни (маю на увазі А. Малишка та ба гатьох інших) не могли оминути цей образ, бо і їхні жінки та матері уподібнювалися Ярославні, чекаючи своїх коханих чоловіків, синів, батьків. І їхнє кохання так само творило дива, примушуючи війну випустити близьку людину зі своїх вогняних лещат.

Образ Ярославни — створений як опис цілком реальної історичної постаті. Проте з усього сказаного доходимо висновку, що Ярославна живе понад і за межами свого історичного часу, вона оживає в багатьох творах української і навіть світової літератури, а найперше — оживає в кожній закоханій жінці...

Інтернет ресурси проекту

[[1]]

Додаткові матеріали проекту

Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали