Відмінності між версіями «Обговорення користувача:Артеменко Дмитро»

Версія за 20:41, 11 жовтня 2012

Готичний рух

Готи - це субкультура, що зародилася наприкінці 70-х років XX століття у Великобританії на основі панк-руху. Готична субкультура досить різноманітна і неоднорідна, однак для всіх її представників в тому чи іншому ступені характерні специфічний імідж і інтерес до готичної музики. Від початку будучи молодіжною, нині у світі субкультура представлена людьми віком від 14 до 45 років і старшими.

Розвиток готичної субкультури був тісно пов'язаний з еволюцією музичного жанру готичний рок. Свого розквіту він набув у першій половині 1980-х років, коли широко популярними стали такі виконавці, як Bauhaus, Southern Death Cult, Siouxsie and the Banshees та інші. Істотний вплив на формування готики здійснив лондонський клуб Batcave. До 1983 року вже можна було говорити про те, що нова субкультура остаточно утвердилася. На сьогодні готична субкультура поширена переважно в Європі і Північній Америці, в меншому ступені — в Азії і Австралії. Вона має розвинену соціальну та інформаційну інфраструктуру — видаються тематичні журнали, підтримуються сайти, регулярно проводяться готичні музичні фестивалі.

Основними складовими субкультури є готична мода і готична музика. Готична мода дуже різноманітна і включає низку специфічних напрямків, проте загальними рисами для більшості з них є переважання чорного кольору в одязі, специфічна атрибутика і особливий макіяж. До готичної музики зазвичай відносять готичний рок, дет-рок і дарквейв, хоча це поняття може також включати деякі похідні жанри, наприклад, готичний метал.На розвиток готики здійснили вплив певні літературні твори і кінострічки, а пізніше вже елементи субкультурної естетики почали проникати в масове мистецтво. Особливо тісно готична культура пов'язана з вампірською тематикою.

Однією з психологічних основ готичного руху був «пасивний», естетичний протест проти панівних культурних стереотипів. Для більшості представників субкультури характерні деякі спільні риси характеру (наприклад, замкнутість), проте ніякого єдиного світогляду готи не мають. Незважаючи на те, що готи в цілому негативно ставляться до сучасного суспільства, вони здатні успішно у нього інтегруватися. Всередині субкультури склалися свої норми і стандарти, сформувалося певне ставлення до релігії, особливе розуміння жіночності і мужності.

Сучасний стан

Серед сучасних представників субкультури можна умовно виділити два великих напрямки — до першого відносяться готи, які віддають перевагу музиці «традиційних» жанрів (готичний рок, пост-панк, дарквейв), до другого — шанувальники EBM, дарк-електро і подібних стилів, що мають з початковою готикою мало спільного; відмінність в смаках призвела до того, що у представників цих двох течій виникли різні модні тенденції, часто вони відвідують різні клуби і фестивалі, користуються вузько орієнтованими Інтернет-ресурсами — відповідно, і розуміння «готики» у них може бути майже протилежним. Посилилося і розмежування між представниками різних вікових груп всередині готичної спільноти, часто вони насилу знаходять спільну мову. Для сучасних готів постійні суперечки, дискусії і роздуми про те, що ж «насправді» є «справжня готика», становлять невід'ємну частину їхнього життя всередині субкультури. Крім «справжніх» готів, існують і «позери», кількість яких почала збільшуватися в 1990-х — найчастіше це підлітки, які намагаються виглядати як представники субкультури, але не розбираються в її історії, музиці й моді; для їх позначення нерідко використовуються різні зневажливі прізвиська. Незважаючи на те, що багато гуртів, завдяки яким сформувалася субкультура, зійшли зі сцени, багато представників, які прийшли до неї в 1980-х, продовжують вважати себе готами; в той же час вона постійно поповнюється молоддю. Чимало дизайнерів одягу, ювелірів і виробників біжутерії орієнтують свою продукцію виключно на готів(серед них відомі, наприклад, компанія Alchemy Gothic, що випускає різного роду прикраси з 1977 року, марки одягу X-TRA-X і Kambriel, фірма Urban Decay, що спеціалізується на виробництві готичної косметики). Випускаються кілька журналів (наприклад, британські Dominion Magazine і UnScene Magazine) і безліч фензинів (серед найвідоміших — Meltdown, що виходив до 2004 року, і Kaleidoscope), присвячених виключно готичній музиці, пов'язаним з нею подіям і субкультурі в цілому. Німецькі видання Sonic Seducer, Zillo і Orkus не є повною мірою «готичними», оскільки приділяють увагу безлічі жанрів музики, проте готи, безумовно — їх основна аудиторія. Серед готичної преси на романських мовах можна виділити журнал Elegy, що має дві версії — французьку і подвійну іспано-португальську. У 2006 році побачило світ перше друковане готичне видання в Україні — журнал Gothica Українського готичного порталу.

Центрами, навколо яких формуються локальні готичні співтовариства в Західній Європі і США, часто стають «дружні субкультурі» клуби. Сформувався навіть особливий танцювальний стиль, характерний для готів — зазвичай вони танцюють поодинці, здійснюючи хвилеподібні рухи всім тілом або навіть просто ходять по танцполу під музику. Деякі дослідники описують це явище як «траурні» або навіть «анти-танці». Деякі клуби перетворюються у свого роду закриті співтовариства зі своїми суворимим правилами, нормами поведінки і ритуалами.

Важливу роль в сучасній готичній субкультурі відіграє Інтернет. У Європі та США існує розгалужена система готичних сайтів і форумів, яка частково замінює «живе» спілкування і допомагає встановлювати численні контакти. У той же час Інтернет сприяє розмежуванню представників спільноти, оскільки поріг входження новачків на зарубіжних готичних сайтах дуже високий, а при найменшому натяку на некомпетентність вони ізолюються; це призводить до швидкого відсіювання «позерів» і випадкових відвідувачів. Багато смакових стандартів і субкультурних норми нині формуються саме на тематичних ресурсах. Серед так званих «Інтернет-готів», як і у всіх інших, існує поділ на «повноцінних» учасників і «позерів», сформувався свій особливий сленг.

Поширеність у світі

На сьогодні готична субкультура представлена ​​переважно на Заході — у Великобританії, Сполучених Штатах, Франції, Німеччині й Скандинавії. Розвинені готичні спільноти існують в Торонто (Канада), Брісбені і Мельбурні (Австралія). Поширення субкультури довгий час не торкалось Азії, але приблизно на початку 2000-х років готика проникла в Японію, де стала популярною за рахунок змішування з жанром Visual kei; втім, «справжні» японські готи всіляко дистанціюються від Visual kei і не визнають прихильників цього напряму за «своїх». Приблизно з 1998 року готика розвивається в Сингапурі. Існує вона й в інших країнах, наприклад, в державах Карибського басейну і в Латинській Америці, хоча там вона менш поширена.За приблизними оцінками середини 2000-х років, у Великобританії проживають близько десяти тисяч представників субкультури; в одному тільки Лондоні діють два паби, нічний клуб і музичний магазин, які повністю і виключно орієнтовані на готів, а так званих «дружніх» (англ. Goth-friendly) субкультурі закладів набагато більше. Единбург і Манчестер також можна вважати помітними центрами зосередження готів у Британії, а в Лондоні і на південному сході Англії розвинена кібер-гот-сцена. Тим не менш, локальні спільноти зберігають «закритий» характер — на відміну від Німеччини, де готику поставили на потік, в Сполученому Королівстві вона продовжує існувати як андеграундна течія. У Британії, як і раніше активно видаються саморобні готичні фензіни, іноді вони навіть конкурують з великими журналами. Ізольованість від «великого світу» позитивно впливає на місцеву субкультуру — кількість «випадкових» представників в ній нижче, ніж де-небудь ще.

У США великі локальні спільноти готів є в Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Новому Орлеані, Нью-Йорку і Сієтлі, менші — в безлічі міст, включаючи Атланту і Клівленд. Як і в Британії, субкультура тут переважно перебуває в андеграунді — місцеві готи нечисленні порівняно з шанувальниками індастріал-металу, з якими їх часто плутають. Частково тому в США особливо розвинена готична Інтернет-спільнота. Тим не менш, клубна інфраструктура зовсім не перебуває в занепаді — вже у 1990-і в кожному великому місті Сполучених Штатів був хоча б один готичний клуб. Серед музичних уподобань американських готів особливе місце як і раніше посідає дет-рок.

Готичні події

В даний час існує чимало фестивалів, присвячених головним чином музиці, популярній серед готів. До найбільш відомих з них відноситься британський Whitby Gothic Weekend, який проводиться з 1995 року і кожен раз привертає близько двох тисяч глядачів. Цей захід, що проходить в англійському містечку Вітбі двічі на рік, славиться якісною організацією. У Whitby Gothic Weekend репутація «престижного» фестивалю, і від його відвідувачів вимагають «смаку і витонченості» в одязі й поведінці.

З 2000 року проводиться фестиваль M'era Luna в Німеччині, що збирає велику кількість глядачів з усієї Європи. На ньому виступають не тільки готичні гурти, проте його основна орієнтація на представників субкультури не викликає сумнівів. Вельми знаменитий й інший захід — Wave-Gotik-Treffen в Лейпцигу, що привертає до 25 000 відвідувачів кожен рік. Середньорічна кількість глядачів обох фестивалів варіюється від 15 до 20 000 осіб.

У США популярністю користується щорічний з'їзд Convergence, який організують в різних містах з 1995 року. Цей фестиваль був заснований групою однодумців, які спілкувалися в Інтернеті і вирішили зустрітися в реальному житті, проте з часом став залучати значну кількість відвідувачів «зі сторони» і тому приблизно з 2006 року став більш закритою подією, ніж раніше. Drop Dead Festival, орієнтований в основному на любителів дет-року і беткейва, спочатку влаштовувався в Нью-Йорку з 2002 року, а з 2007 проводиться в різних країнах Європи. Серед інших фестивалів, повністю або частково присвячених готичній музиці, можна назвати німецький Amphi Festival, польський Castle Party, фінський Lumous; велика кількість менш масових заходів організовується у Великобританії, Німеччині і Нідерландах.

З 2010 року 22 травня представниками субкультури відзначається (переважно в Британії) неформальне свято — «Всесвітній день готів» (англ. World Goth Day)

== Критика

Готи ==

Негативне освітлення субкультури в засобах масової інформації.

Майже від самого початку існування готичної субкультури вона піддавалася критиці з різних позицій. Музичні журналісти в більшості своїй зневажливо відгукувалися про творчість виконавців, які належали до нового напрямку — винятком стали хіба що The Cure. У Британії, де панк-рух ідеалізували і героїзували, «пасивний протест» готів став об'єктом глузувань, а їх естетичні принципи, захоплення декадансом і експресіонізмом не знайшли розуміння. Деякі журналісти звинувачували учасників готичних груп у тому, що їм «нічого сказати. Готи опинилися немов «між двох вогнів» — з одного боку, популярна преса відкидала їх похмурість, з іншого — видання, орієнтовані на шанувальників метал-музики, висміювали їх недостатню агресивність. У США аж до середини 1980-х років готична музика взагалі практично не висвітлювалася в пресі, а рідкісні публікації описували її як різновид нью-вейву. Все це закономірно сприяло тому, що готика уходила в андеграунд. Гірше було те, що негативне ставлення до субкультури з боку музичних критиків сформувало упередження і проникло навіть в присвячені їй наукові роботи.

Крім того, ексцентричний зовнішній вигляд готичних музикантів викликав відторгнення у обивателів, у зв'язку з чим для готів було вельми проблематично з'являтися в телевізійних програмах, за допомогою яких вони могли б підвищити популярність і привабливість субкультури. До того ж власники телекомпаній швидко зрозуміли, що на готах неможливо зробити високі рейтинги. Ситуація змінилася на початку 2000-х років, коли в США (головним чином) була розгорнута масштабна інформаційна кампанія проти готів, пов'язана з діяльністю гурту Marilyn Manson, який помилково відносили до готичних, і трагедією в школі «Колумбайн» (підлітки, що розстріляли 37 чоловік, слухали індастріал-метал, який малограмотні американські журналісти переплутали з готичним роком). Насправді між готичною субкультурою і стріляниною в школах немає абсолютно ніякого зв'язку, проте ЗМІ вдалося сформувати стереотип, згідно з яким всі готи агресивні і схильні до суїциду. В американських школах і коледжах розгорнули справжню травлю всіх учнів і студентів «нестандартного вигляду», яка приймала найрізноманітніші форми — від заборони відвідувати заняття до встановлення постійного спостереження і створення спеціальних «гарячих ліній»; до теперішнього часу ця паніка вляглася лише частково. Подібне ставлення до представників субкультури проникло й в кінематограф — в переважній більшості випадків персонажі, що позиціонуються як готи, в сучасних фільмах виступають як негативні, їх образи покликані вселити в глядача страх або відторгнення.

Звинувачення з боку громадськості Готична субкультура постійно потрапляє під вогонь критики з боку консервативної громадськості. Частково це пов'язано з міфами про готів, поширюваними пресою, частково — з конфліктом «батьків і дітей», а також з неприйняттям суспільством окремих елементів субкультури.

Одне з поширених звинувачень на адресу готики — пропаганда суїциду. Перші повідомлення про нападки на виконавців готичного року через те, що вони нібито романтизують самогубство, відносяться ще до 1980-х років. У піснях деяких готичних гуртів (а також гуртів, які помилково відносять до готичних) теми депресії, смерті, загробного життя зустрічаються досить часто, і деякі з текстів можна трактувати як схвальні щодо суїциду. На формування даного стереотипу вплинули і самогубства деяких відомих діячів готичної музики (наприклад, Єна Кертіса і Розза Вільямса). Іншою причиною такого звинувачення стала звичка деяких підлітків, які називають себе готами, інсценувати спробу самогубства. Насправді така практика не поширена серед справжніх дорослих готів, проте стереотип, згідно з яким вона загальноприйнята, встиг вкоренитися серед обивателів.

Чи є захоплення готикою причиною або наслідком таких проблем, залишається предметом суперечок. На думку психологів, готика може залучати людей з комплексами, психологічними проблемами, схильних до депресії. При цьому, згідно з останніми дослідженнями, готична субкультура дає людям зі схильністю до депресії оточення, що їх розуміє, а також полегшує їх соціалізацію і, таким чином, може навіть запобігати суїциду. Статистики, яка доводила б переконливо, що готи більш схильні до самогубства, ніж представники інших соціальних груп, наразі немає. Готам дійсно властиве більш песимістичне ставлення до життя, ніж більшості людей, і вони можуть відчувати себе менш щасливими і більш підвладними тиску з боку суспільства, однак розхожа думка, згідно з якою вони не цінують життя або не отримують від нього ніякого задоволення — не більш ніж міф. Деякі дослідники схильні вважати, що готична музика, при всій своїй похмурості, не тільки не занурює її шанувальників у депресію, але й справляє на них позитивний вплив — поліпшує настрій, допомагає відчути себе впевненіше і комфортніше.

Звинувачення у зв'язку готики і сатанізму лунають в основному з боку релігійних і навколорелігійних консервативних організацій. Деякі ранні готичні групи, наприклад, Christian Death, відкрито критикували релігію, що у 1980-ті, на хвилі «сатанинської паніки», викликало лють у представників радикальних християнських кіл. Проте дослідження показують, що прямого зв'язку між готикою і сатанізмом немає. Ця поширена помилка викликана найчастіше атрибутикою готів, яку деякі приймають за сатанинську. Преса деколи приписує готам ритуальні вбивства, вчинені дияволопоклонниками, за чим найчастіше слідують спростування. Насправді серед готів практично не зустрічаються ані сатаністи, ані дияволоприхильники. На думку більшості соціологів, сама по собі готична субкультура неагресивна і не представляє небезпеки для суспільства, хоча окремі її представники можуть становити виняток. Тим не менш, упередження по відношенню до готів як і раніше є значним. Так, у 2007 році влада Глазго заборонила членам місцевого субкультурного співтовариства збиратися біля Галереї сучасного мистецтва, вважаючи, що ці сходки «відлякують туристів»; цікаво, що при цьому роботи деяких готів виставлені в самій галереї. Агресія щодо готів У деяких країнах, у тому числі тих, що вважаються розвиненими, представники субкультури зазнають переслідувань і стають жертвами злочинів на ґрунті ненависті. Приміром, в 2006 році в Сан-Дієго матрос Джеймс Бенхам отримав тюремний термін за напад на декількох готів. 11 серпня 2007 група хуліганів напала на двадцятирічну Софі Ланкастер і її друга Роберта Малтбі. Дівчина померла в лікарні. Двоє нападників отримали довічні терміни за вбивство, ще троє були засуджені на кілька років ув'язнення. Судді заявили, що злочин слід було б кваліфікувати як вчинений на ґрунті ненависті, хоча на сьогоднішній день агресія відносно представників різних субкультур не включається у це визначення. Вбивство викликало широкий громадський резонанс, було розпочато збір підписів на підтримку розширення трактування терміну «злочин на ґрунті ненависті»; обговорення цього питання триває. У містечку Вітбі, де регулярно проводиться готичний фестиваль Whitby Gothic Weekend, був встановлений пам'ятник Софі Ланкастер. Діє громадський рух SOPHIE (англ. Stamp Out Prejudice, Hatred And Intolerance Everywhere — «Позбудемося упередження, ненависті і нетерпимості повсюдно»), що названий на честь дівчини і займається пропагандою толерантності серед молоді. Поет Саймон Ермітідж написав на згадку про Софі цикл віршів «Чорні троянди», на основі якого пізніше була створена п'єса.