|
|
| Рядок 14: |
Рядок 14: |
| | | | |
| | '''[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/%D0%93%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B0_11-2,_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%97_%D1%82%D0%B0_%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8,_2012-2013_%D0%BD.%D1%80.|Група 11-2, факультет філології та журналістики, 2012-2013 н.р.] | | '''[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/%D0%93%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B0_11-2,_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%97_%D1%82%D0%B0_%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8,_2012-2013_%D0%BD.%D1%80.|Група 11-2, факультет філології та журналістики, 2012-2013 н.р.] |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Історія української літератури вивчає об'єктивні закономірності історико-літературного процесу, літературні жанри, течії, творчість окремих письменників, особливості їхнього стилю та значення художньої спадщини у розвитку української літератури.
| |
| − |
| |
| − | Історія літератури — наука молода. До кінця 18 ст. праці про стару літературу були здебільшого суто бібліографічні, тобто каталоги творів, лише іноді до назв творів додавали переказ змісту або біографічні дані про авторів. Лише в 19 ст. почали обробляти історично-літературний матеріал з того або іншого принципового погляду. Але погляди змінювались протягом століть кілька разів. Простежмо коротенько історію дослідження української літератури, — так ми зазнайомимось із зміною поглядів на завдання історії літератури як науки і побачимо, як увесь час збільшувався матеріал та робились спроби різнобічніше його освітлити. 2. Треба належно оцінити вже працю українських письменників 17 та початку 18 ст. Вони позбирали чимало старого матеріалу та врятували його для нас. Українські літописці — Самовидець, Граб'янка, Величко або навіть Єрлич, що писав польською, — позаписували до своїх «літописів» чимало уривків старих творів, а іноді й цілі невеликі обсягом твори. Правда, це майже виключно літературні пам’ятки не старші від 16 ст. Глибше у давнину заглядали автори сухіших викладів, — напр., автор «Синопсису» — історії України (та й історії східних слов’ян загалом), починаючи з найдавніших часів. А втім, автори «Синопсису» та інших творів цього типу повиписували матеріал з старих літописів та усистематизували його не завжди об’єктивно. Більше значення мала праця тих старих учених, що мали справу з пам’ятниками релігійного змісту. До них належать видавці слов’янського тексту «Києво-Печерського Патерика» та його польського перекладу, і зокрема автор великих «Четій-Міней» (збірки житіїв святих) св. Дмитро Туптало-Ростовський. Пізніші вчені, аж до наших днів, ще не вичерпали остаточно праці цих, на свій час видатних наукових працівників. Хоч св. Дмитро і мав на меті насамперед подати цікавий з літературного боку та вартісний релігійно-повчальний матеріал для читання, він не зупинявся перед використанням старих рукописів та критичною їх обробкою. Так, напр., у житіях св. Кирила та Методія він використовує рукописи найстаріших т. зв. «паннонських» житій, що їх модерна наука відкрила лише в половині 19 ст. (1843), користується якимсь грецьким текстом, що його й досі не знайдено. Чималу користь науці принесли ті скромні любителі старовини, що переписували в свої приватні збірки старі пам’ятки, напр. апокрифи, повісті, вірші тощо.
| |
| − |
| |
| − | Це був час збирання матеріалу. З наукового погляду підходили до цього матеріалу лише нечисленні вчені, зокрема професори Київської Академії або письменники-вчені, як св. Дмитро Туптало. Працю такого ж типу провадили деякі письменники і в 18 та навіть ще в 19 ст., найчастіше з духовенства. Вони подавали списки старих письменників і їх творів, списки, що не завжди сполегливі та точні. 3. Більше значення мають праці тих учених 19 ст., що почали друкувати окремі старі рукописи, не перевіряючи їх за іншими списками, не даючи коментарів та поправок. Так робилися в 18 ст. видання старих літописів, так видрукував К. Калайдович 1821 р. пам’ятки 12 ст. Так друкували ще й протягом усього 19 ст. старі твори релігійної літератури різні духовні часописи. Іноді так друкували рукописи і вчені, що розуміли потребу перевіряти тексти, порівнювати тексти різних списків, тощо. Бо безнадійним здавалося шукати дальших рукописів у часто зовсім неприступних бібліотеках. У 19 ст. почали іноді робити спочатку рукописні, а потім фотографічні видання копій окремих рукописів. Якщо рукопис був унікальний, добре видання такого типу могло б бути цілком доцільним та корисним; на жаль, копії не завжди були бездоганні. Ще й у 20 ст. окремі вчені іноді подавали копії рукописів у своїх звітах про відвідини якоїсь книгозбірні. Навіть наукові часописи, як славетної пам’яті «Киевская Старина», не ухилялися від друкування відписів пам’яток, часто виконаних аматорами, які робили помилки або невдалі поправки.
| |
| | | | |
| | == Мої роботи == | | == Мої роботи == |
| | В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис. | | В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис. |
Я навчаюсь в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченко.
В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.
